я просто кожен раз думаю: ми могли б стільки всього робити. ефективно працювати. займатися мистецтвом. будувати кінотеатри, розробляти сервіси, створювати бізнес.
а замість цього ми виживаємо.
Я була настільки на дні від всього цього, що плакала ввечері 27-го. Мене так накрило, що пздц. Але, найкраща порада, яку я коли-небудь чула, мені допомогла.
"Дозволь собі проживати емоції. Хочеш плакати - плач, кричати - кричи, лиш не тримай у собі це."
Сьогодні емоційний стан легше, дякувати богу. Хоч можу раціонально мислити. Новина про Кременчуцьке ТЦ застала мене по дорозі додому від стоматолога. Я була припіз*ошена новиною, що мені прийдеться кучу грошей вбахати в зуби. А якщо завтра мене роз'їбе? 😐
Сьогодні емоційний стан легше, дякувати богу. Хоч можу раціонально мислити. Новина про Кременчуцьке ТЦ застала мене по дорозі додому від стоматолога. Я була припіз*ошена новиною, що мені прийдеться кучу грошей вбахати в зуби. А якщо завтра мене роз'їбе? 😐
Доросле життя - це коли тобі не вистачає часу на улюблену справу, як от малювання чи читання. Тепер я розумію, чому дорослі бувають злі. Тому що в них немає часу на себе