28.09.1978 у лісі кадебістами був вбитий Аугуст Саббе (1909-1978) — останній партизан естонського руху опору проти радянських окупантів. У 1950 році вступив до загону «Лісових братів», перебував на нелегальному становищі 28 років.
Сьогодні Горбулін отримав поранення через обстріл будівлі академії наук.
Його помічниця загинула…
Дядько все розумів ще в 2019 році.
Він активно підтримував Порошенка.
Зараз мій пост до киян. Ви можете як завгодно ставитися до нашого мера. Кличка. Але...,Він як може зараз противостоїть двом агресорам. Кацапами і банковій. Він чи не єдиний, хто ще не ліг під них.
У Києва ворують міліпрди. иймають з бюджету міста.І в той же час закидають ботів👇
"Поховані спогади.
Зариті надіі.
Мовчання, як згода
І крапка остання,
У німому клеймі."
Все рівно, щиро дякую йому.
Хоч показав, яка могла би бути країна.
Але мізків у населення не хватило.
От і вигрібають жорстко.
Заслужили. Повністю.
З днем народження, останній державник!
Користуючись ШІ і вільним часом допоміг переробити сайт чудовій кондитерській Ласуня із Черкас.
Власниця з 2014 року активно і багато допомагає Силами Оборони, а ящики з їх смаколиками побували мабуть по всій ЛБЗ.
Зараз у них є спеціальна підбірка на День захисника - запрошую 👇
Маруся Звіробій
Петро Порошенко це Президент України здорової людини. Вітаю з Днем народження Петро Олексійович! Дякую за терпіння, боротьбу і за відчуття, що хтось з дорослих ще є в цій, спаленій безголовими підлітками, хаті. Здоров'я вам побільше, обіймаємо всією родиною.
VÝCHODNÍ UKRAJINA NENÍ RUSKO
Před 130 lety tu dominovala ukrajinština. Pak přišel Stalin, Holodomor, násilné přesídlování a hrůzy války. Věděli jste, že ukrajinština byla zakázána 134krát? Dnes nejde o „nacismus“, ale o absolutní boj za přežití národa. Ukrajinci se jen brání, ale sami to nezvládnou.
Pomáhejte dál ✊
https://t.co/Gi7RiXPGyf
Олена з Покровська втратила нареченого на фронті незадовго до народження сина. В останній розмові він встиг обрати ім'я — Міша❤️🩹
Сьогодні вона сама ростить синів у Києві та створює руками плюшевий одяг для малюків. Олена почала цю справу з однієї упаковки пряжі, а зараз мріє про власний бренд🧵
Дякуємо БФ «Діти Героїв» за допомогу з матеріалами для цього випуску 💛
Аудіосупровід здійснено з допомогою штучного інтелекту.
Завод відкритий за каденцію Порошенка знищений за каденцію Зе.
Рейтинг Зе досі президентський а Пороха народ ненавидить.
Це і є ключова проблема - дібіли-виборці .. все інше - наслідки.
І навіть не починайте - війна йде з 14р.
A fifteen-year-old Anastasiia Tkachenko wearing traditional Ukrainian attire in Merefa, Ukraine, on August 21, 1939...
She looks composed. Almost serene. She is dressed in an embroidered vyshyvanka (traditional shirt) and a dark vest, adorned with layered beaded necklaces (zardanky or coral beads) and a floral headpiece (vinok) with long ribbons hanging down the sides.
But the girl in this photograph had already survived something that had destroyed much of her family.
During the Holodomor of 1932–1933, Anastasiia lost her father, a younger brother, and two sisters. She and her brother Semen survived because their mother found work at an orphanage in Merefa and was able to bring her two remaining children with her.
The famine devastated communities across Soviet Ukraine. In Merefa alone, records associated with the Holodomor memorial project identify roughly 1,200 victims and a mass burial site near the railway station.
Anastasiia was still a child when she lived through it.
Six years later, someone pressed a camera shutter.
That ordinary moment is what makes this photograph so difficult to look at once you know the story. She is not pictured starving. She is not surrounded by ruins. She is simply fifteen, dressed beautifully, standing in front of a camera after surviving years that had already taken her father and three of her siblings.
And she kept living.
Anastasiia Tkachenko survived into old age, dying on April 26, 2018, at 94.
The photograph remained in her grandson’s family archive, a small surviving piece of one woman’s life after enormous loss.
#archaeohistories
Дорога родино, в мене до вас величезне прохання - підтримайте петицію.
На сайті Президента України зареєстровано петицію, щодо присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — Лані Чорногорській (позивний «Саті»). Вона була не лише відважною операторкою та штурманом безпілотних систем окремого підрозділу «Удачники» Української добровольчої армії, а й талановитою журналісткою харківського медіа «Люк», мисткинею та непохитною громадською діячкою. Її життя трагічно обірвалося в перший день нового 2026 року на рідному Запорізькому напрямку під час повернення з бойового завдання внаслідок ворожого удару дрона.
Шлях Лани — це взірець свідомого вибору молодого покоління українців, яке мало б творити культуру мирної країни, але без вагань стало на її захист зі зброєю в руках. Від активізму за збереження архітектурної спадщини, безбар'єрність і права людини вона перейшла до волонтерства, а згодом — до виснажливого опанування тактичної медицини, топографії та складних комплексів БпЛА. Приєднавшись доброволицею до УДА, вона щоденно ризикувала життям на найскладніших відтинках фронту — від Покровського до Південного напрямків, де бездоганно коригувала вогонь та завдавала ударів по ворогу.
Лані навіки 26. Завдяки її роботі по корегуванню ударів по скупченню живої сили, техніки, логістики і складів ворога, Запоріжжя і Донбас стабільно очищались від рашистського бур'яна. Лана б встигла набагато більше як в мирному, так і військовому чи післявоєнному житті, якби не той дрон, який вбив її в перший день 2026-го. Тому відзначити її зіркою Героя України - це найменше, що можна зробити в честь цієї героїні
Вопреки распространяемым пропагандой Кремля утверждениям, о мирном «собирании земель» и «добровольном присоединении», ни один народ не вошел в состав Российской империи по своей воле. Первыми под удар попали финно-угорские народы:
https://t.co/ESkKbzOkJE
Polina Raiko's main and only artwork was her house. She started painting in her 60s and created her own world of heaven and hell, like Dante in his masterpiece. She was from Oleshky in the Kherson region. Google this city now.
Pink says speaking up for Jewish people has proved “lonelier” than she expected after she faced backlash for sharing criticism of Macklemore’s pro-Palestinian performance at Ed Sheeran’s September 4 concert at MetLife Stadium in New Jersey.
Macklemore shouted “Free Palestine,” accused Israel of genocide and performed his protest song “Hind’s Hall,” accompanied by images from the war.
Pink responded: “You don’t get to decide that for us.”
“What I need is to be able to say, as a Jewish mom, ‘That scared me, and it scared people I love,’ without being told our fear is just propaganda,” she wrote.
Pink, who has previously spoken publicly about experiencing antisemitism, said: “And now I’m standing up for my own people, and I thought I knew going in how lonely that would be. And it’s lonelier than that. But I’m doing it anyway.”
In the Gulag, many 🇺🇦 women embroidered icons and amulets, and also told about their experiences in prison through embroidery. They even made needles themselves – from fish bones. Embroidery became a way to preserve national identity and resist despair.