Сьогодні у мене рівно 7 років безперервної служби у Збройних Силах України.
В честь цього прошу підтримати мій підрозділ та мою кукуху донатом і репостом🫡 збираємо на пікап
https://t.co/aac7IIYl93
Цього року 21 травня — це і День вишиванк��, і мій день народження. Вже багато років я не святкую цей день.
Якщо захочете мене привітати — задонатьте на збір для 66 бригади, де служить мій чоловік @D_Rozhenko. Він на війні з 2019 року, зараз у роті ударних БПЛА⬇️
Цього року 21 травня — це і День вишиванк��, і мій день народження. Вже багато років я не святкую цей день.
Якщо захочете мене привітати — задонатьте на збір для 66 бригади, де служить мій чоловік @D_Rozhenko. Він на війні з 2019 року, зараз у роті ударних БПЛА⬇️
russians record how they force an African man to suicide-run into the field in Ukraine with an anti-tank mine mounted in him: ��you, coal (russian slur for black persons), run forward!” Russia massively recruit (often forcibly) African people for their war against Ukraine.
2025 рік, ми навіть в тилу не можемо відчувати себе у безпеці, в чаті мого жк жіночки пишуть де стоять пости ТЦК, ловлю перелякані погляди цивільних коли я йду по вулиці у формі. Куди воює наш тил?
Я хз
ВТРАТИ НА ЛЬВІВСЬКОМУ НАПРЯМКУ
За оперативною інформацією від ОТУ «Захід» на львівському напрямку відбулась атака диверсійної групи. Ворожий диверсант здійснив напад на військовослужбовців у межах міста Львова. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень один військовослужбовець помер.
Ось так ми відчували вчорашню новину.
Вбили ветерана.
Вбили військовослужбовця.
Вбили волонтера.
Вб��ли нашого брата по зброї.
Саме так мали б говорити медіа, якби вони усвідомлювали власну роль у час війни.
Якби розуміли, що це не криміна��ьна замітка.
Це спроба удару по обороноздатності держави, завдана прямою чи непрямою рукою ворога.
Те, як ми це назвемо, визначає те, як ми це сприймемо.
А те, як ми це сприймемо, визначає, як ми далі реагуватимемо та подібні інциденти.
Поговорімо чесно.
Чи багато військових із Покровського напрямку хотіли б їхати у відпустку на Львівський?
Чи охоче хлопці з Куп’янського поїдуть у Чернівецький?
Чи ті, хто виходить із позицій під Запоріжжям, захочуть ступити в місто, де військового можуть вбити за те, що ти військовий ЗСУ?
Чи можемо ми допустити повто��ення таких трагедій?
І головне: чи можемо ми дозволити собі вдавати, що це просто випадок?
Ні.
Бо все починається не з ножа.
Все починається зі слова.
З безкарності слова.
З того моменту, коли кожен, хто бачить, що його антимобілізаційна риторика не має жодних наслідків, з того моменту коли його «валити тицика» отримує схвальні відгуки, замість важкого агрументу проти.
У масовості ця риторика створює ілюзію вседозволеності.
І тоді переходиться межа.
Межа, яку вже кілька разів перейшли.
У час війни ми не боремося за «свободу слова».
Ми боремося за виживання.
Бо тут слово — це зброя.
І коли зброю не контролють, вона стріляє безконтрольно.
Ми вже говорили.
Держава має розібратися.
Навіть тим зайвохромосоним хто тішиться вбивству військового краще, щоб з ними розібралась держава.
НЕ МИ