Тарас До

[восхищённый болгарин™ @dedzaebal]

Сегодня россия сбросила на жилые районы Краматорска 9 фугасных авиабомб.
Десятки пострадавших.

Россия государство террорист

[Олег Володарський @volodarskijo]

Вона звільнилася за два дні до трагедії. Але повернулася, щоб просто забрати аванс — і стала жертвою російського удару…

Вчора Кривий Ріг зі сльозами на очах провів в останню путь Катерину Ускову. Їй було лише 18 років.

Ще за два дні до трагедії Катя звільнилася з дитячого розважального центру Fly Kids у «Сонячній галереї». Мама дуже просила доньку піти з цієї ��оботи, бо боялася за неї. Катя послухалася.

Але через два дні повернулася. Не працювати. Забрати аванс, свої речі та купити продукти.

Здавалося б, звичайна поїздка, яка мала зайняти зовсім небагато часу. Та саме вона стала останньою в житті дівчини.

Бо в цей момент російські дрони атакували Кривий Ріг. Цuнічно. На наднизьких висотах. Щоб не можливо було зафіксувати і побачити. Атакували в найбільше скупчення мирних людей. По торговому центру.

Батько Катерини дізнався про удар із новин. Він одразу зателефонував дружині. І почув слова, від яких, мабуть, назавжди зупинилося серце:

«Дитина наша там».

Валентина прибігла до «Сонячної галереї» за 10 хвилин. Вона поспішала до доньки, сподіваючись, що ще встигне її знайти, обійняти, переконатися, що з нею все добре.

Але Каті серед живих уже не було.

«Моя донечка всім допомагала, вона любила котиків, собачок. Того дня пішла за авансом, забрати деякі свої речі... Вона звільнилася звідти за два дні до трагедії, бо я її дуже просила, переживала. Вона послухалась, але повернулась туди за грішми. Я її дуже люблю і сумую», — плаче мама.

Катерина була тією людиною, біля якої хотілося усміхатися. Світлою, доброю, життєрадісною. Вона любила дітей, з якими працювала, і справді отримувала задоволення від того, що могла дарувати їм радість.

А ще Катя жила музикою.

Грала на електрогітарі, писала пісні й мріяла стати продюсеркою. У неї було майбутнє, яке тільки починало розгортатися.

15 вересня їй мало виповнитися 19 років.

Можливо, вона вже ��умала про цей день. Можливо, уявляла, як його проведе. Можливо, будувала ще сотні планів, про які нікому не встигла розповісти.

Тепер замість святкового дня буде дата, яку її рідні ніколи не забудуть.

І це, мабуть, найстрашніше у війні: людина виходить із дому у звичайних справах, планує повернутися за кілька годин — а додому вже не приходить.

Катерина не була військовою. Не йшла на фронт. Не шукала небезпеки.

Вона просто прийшла за своїми грішми та речами.

Їй було 18.

Росія вбuла її не за те, що вона зробила. Не за те, ким була. Просто тому, що російський ��ерор не бачить перед собою людей — він бачить цілі, будинки й координати.

А за цими координатами завжди чиєсь життя. Чиясь донька. Чиясь дитина.

Чиясь мрія, якій уже ніколи не судилося здійснитися.

Світла пам’ять Катерині Усковій.
Щирі співчуття її мамі Валентині, батькові, рідним, друзям і всім, хто любив цю дівчину.

Росія забрала в Каті майбутнє. Але не має права забрати нашу пам’ять про неї. І за такі злочини має бути не просто осуд — має бути невідворотна відповідальність.

[24 канал @24tvua]

😡 34-річний поляк спровокував напад 8 людей на 3 українців. Він намагався прочитати їм "історичні лекції" про Волинську трагедію

[ПРАВИЙ СЕКТОР @praviy_sector]

Згадаємо.

Сьогодні роковини загибелі нашої Посестри подруги «Іранки» Наталі Кузнєцової.

Родом з Олександрії на Кіровоградщині, вона була серед перших, хто вийшов на Майдан у 2013 році. Долучилася до «Правого сектору» і згодом очолила його Чернігівський обласний осередок.

Від перших днів повномасштабної війни — у строю Добровольчого українського корпусу, а згодом — 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Молодший сержант, кавалер ордена «За мужність» III ступеня.

Наталя стала для багатьох із нас символом жіночності, незламності та відданості Україні. Вона віддала за неї найдорожче — своє життя.

Вічна честь і слава «Іранці»!

Спочивай з Богом, Сестро.

[Радіо Свобода @radiosvoboda]

«Вони вчора ввечері зі мною спілкувалися, дитятко гуляло»,– розповідає Радіо Свобода місцева жителька Лариса про загиблих сусідів у Чернігові

Сили РФ вдарили по місту: у житловому будинку виникла пожежа. Загинула жінка та 4-річна дитина, кажуть в ДСНС
https://t.co/FAJ7kApq8X

[Ukrinform @UKRINFORM]

🕯 Пам’яті Героя України, льотчика Сергія Пархоменка

Сергій у 2019 році успішно закінчив льотний факультет Харківського національного університету Повітряних Сил. Щойно йому виповнилось 25, він обіймав посаду командир�� авіаційної ланки та захищав Україну в повітрі так завзято, що й значно старші побратими часто звертались за порадою.

До лютого 2022 року офіцер здобув чималий досвід. На початку широкомасштабного вторгнення Росії Сергій готувався стати батьком.

"Він був ще й справжньою душею авіаційного підрозділу, командиром-лідером і просто чудовою людиною, - прокоментували побратими капітана. - Гідний син свого батька".

14 травня 2022 року капітан Сергій Пархоменко героїчно загинув під час бойового завдання в районі Гуляйполя на Запоріжжі.

Вічна слава Героям!

�� Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

[hromadske @HromadskeUA]

У польському Радомі восьмеро поляків напали на трьох українців після того, як запитали їх про їхнє походження, та хотіли прочитати «лекцію про Волинь» — пише Onet.

Українці зазнали травм голови та обличчя. Особу одного нападника вже встановили та висунули йому звинувачення. Детальніше — у новині 

https://t.co/f9Q8P17E3k

[тату Аня зубко 🫡 Xena @Tatou_Ania]

😢 У поїзді дорогою до Києва помер нідерландський волонтер, який доставляв допомогу Україні.

Андрієс Гофстра, 45-річний нідерландець, присвятив останні роки життя підтримці України.

��ого життя трагічно обірвалося в дорозі до Києва, коли він разом зі своєю дівчиною віз черговий вантаж гуманітарної допомоги.

За словами близьких, передчуттів біди не було - чоловік раптово втратив свідомість у потязі й більше не прийшов до тями.

До повномасштабного вторгнення Гофстра не мав безпосереднього стосунку до України, однак після початку війни повністю занурився у волонтерську роботу.

Він збирав необхідні речі, організовував логістику, особисто супроводжував вантажі.

Також був активним учасником організації Zeilen van Vrijheid, яка займаєтьс�� постачанням в Україну автомобілів швидкої допомоги та медичного обладнання.

У волонтерській спільноті NAFO його називали одним із перших нідерландців, хто системно допомагав Україні - як у цифровому просторі, так і реальними ��правами.

Друзі згадують Андрієса як людину надзвичайної енергії, принципову та завжди готову прийти на допомогу.

Висловлюємо глибокі співчуття рідним, близьким і побратимам Андрієса.

Дякуємо йому за небайдужість, за вагомий внесок у боротьбу українців за свою незалежність.

Світла пам’ять.

[Факти ICTV @ICTV_Fakty]

💥У росіян мінус ще один МіГ-29 на Ростовщині, — Мадяр

Цієї ночі СБС уразили 66 ворожих цілей, серед них — чотири радари та комплекси ППО.

Також під ударом опинилися 11 пунктів управління, енергооб’єкти, база СОБР на Херсонщині та два судна тіньового флоту РФ.

[Національна поліція України @NPU_GOV_UA]

🕯️ Від отриманих напередодні тяжких поранень помер поліцейський Херсонщини Вадим Домаєв

21 серпня один із безпілотників атакував групу, у складі якої перебував Вадим. Того дня він отримав тяжкі поранення. На жаль, сьогодні вранці помер…

Деталі: https://t.co/OAcovkSaav

[Букви @Bykvu]

25-річний старший солдат Михайло Гаура поліг 21 квітня 2026 року на Донеччині, повертаючись із побратимами з бойового завдання.

Михайло народився на Житомирщині. З дитинства мав хист до точних наук, розбирався в електроніці, міг полагод��ти майже все, захоплювався автомобілями. Разом із дружиною мав швейне підприємство.

Після повномасштабного вторгнення подружжя волонтерило: шило форму для військових, допомагало жителям Харкова, евакуйовувало людей та підтримувало військових.

У 2024 році Михайло пішов до війська. Служив водієм-механіком у бригаді «Спартан».

«Він був неймовірною людиною. Не було такого, щоб сказав, що це неможливо зробити», – розповіла дружина Олена.

«Він був людиною слова. Завжди впевнено йшов до мети. Був справедливим, добрим, щирим», – зазначила донька Дар’я.

Михайло загинув у броньованому автомобілі BMC Kirpi. Поховали воїна в Мерефі на Харківщині.

У нього залишилися дружина, донька, мама та брат.

💔 Букви спільно з Платформою Пам’яті @memorialua вшановують пам’ять загиблих військових.

[24 канал @24tvua]

💔 На жаль, унаслідок нападу загинув чернець Варсонофій (Турянський), а інок Григорій та біженець Андрій Кирієнко зазнали поранень

[Ukrinform @UKRINFORM]

⚡️ Олександру Канчурі з Житомира 24 роки, понад два з яких він провів у російському полоні. Хлопець пройшов через тортури, голод і холод. Вистояти й вижити в неволі йому допомагала віра в Україну, Бога та в те, що він обов'язково повернеться додому.

Його омріяна зустріч із Батьківщиною відбулася 24 серпня 2024 року. Ця дата тепер для нього – не лише День Незалежності України, а й особисте свято.

Кореспондентка Укрінформу поспілкувалася з Олександром про адаптацію після полону, труднощі, з якими він зіштовхнувся, та про те, як змінилося його життя
https://t.co/0n6rz4TkZS

[1991 Charity Fund @1991_fund]

Прапор, який завжди носив з собою Віктор Гурняк і з яким він загинув.

Віктор «Гартік, Олігарх» Гурняк загинув 19 жовтня 2014 року у с. Сміле, Луганської області.

[Футбол 24 @football24tv]

Сьогодні Степан Чубенко був посмертно наг��роджений орденом "Золота Зірка" 💔

У 2014-му 16-річного воротаря Авангарда жорстоко до смерті закатували російські окупанти за українську позицію 😢 Вічна пам'ять герою! 🕯️

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Воїн з Івано-Франківщини Юрій Мацьків загинув, захищаючи Україну на Харківському напрямку.
Під час бою воїн зазнав смертельного поранення, і 6 червня, у свій 30-й день народження, Юрій відій��ов у вічність.
Вічна пам’ять захиснику.

[Олег Володарський @volodarskijo]

У Берестині провели в останню путь захисницю, яка загинула на Покровському напрямку.

6 грудня 2024 року поблизу села Шевченко Донецької обл��сті під час бойового завдання обірвалося життя старшого солдата Надії Педан.

Їй було 42 роки.

Вона служила санітаркою в механізованому підрозділі військової частини А4784.

Вічна пам'ять Героїні.

[DW українською @dw_ukrainian]

❗️У Павлограді одна людина загинула, ще дві - дістали поранень внаслідок удару РФ по місту, повідомив голова Дніпропетровської ОВА Ганжа.

Вранці війська РФ також атакували Ізюм на Харківщині, внаслідок чого загинула одна людина і постраждали 9. У Харкові - двоє поранених.

[24 канал @24tvua]

���� Юков за життя виконував надважливу місію – повертав тіла полеглих воїнів рідним для гідного прощання

[Ukrinform @UKRINFORM]

🕯 На Одещині помер морський піхотинець Сергій Удут, який провів у полоні 3,5 року

«Він вистояв там, де, здавалося, неможливо було вистояти. Пройшов через біль, страх і неволю, повернувся додому… але, на жаль, його серце не витримало наслідків тієї страшної війни», – написала на своїй сторінці в Facebook його мати Олена Удут.

Сергій служив у складі 36-ї ОБрМП імені Михайла Білинського. Був оборонцем Маріуполя, де згодом і потрапив у російський полон.

📸 Олена Удут / Facebook