«Якщо ми будемо сваритися через минуле, майбутнє виграє хтось інший. Президенти України та Польщі повинні нарешті це зрозуміти. Поки не стало запізно!».
Це слова прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска. «Переможцем у війні за історію та ордени може стати лише Москва», — думка міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Згоден з обома, бо в десятку.
В той же час вважаю помилковим рішення Президента Польщі Кароля Навроцького і несправедливим по відношенню до народу України. Не випадково його вже привітав медведєв. кремль завжди аплодує всьому, що послаблює єдність між Україною та Польщею.
І у випадку Зеленського, і в моєму випадку нагороджували не глав держави, а українців, наших воїнів, які боронять Україну, Польщу і всю Європу. Тому я прийняв рішення відмов��тися від Ордену Білого Орла. Два тижні тому я обіцяв колегам на погоджувальній раді зробити цей крок, якщо нам не вдасться переконати Президента Навроцького не робити хибне рішення. На жаль, не вдалося.
Отже, попри те, що незаконним антиконституційним рішенням української влади через санкції мене позбавлено всіх державних нагород, я ухвалив рішення відмовитися від Ордена Білого Орла. Це мій жест у відповідь на рішення Президента Польщі. Але цей крок жодним чином не адресований польському народові!
Незмінною залишається моя вдячність Польщі за підтримку України та українців у важкі часи. Незмінним залишається моя глибока переконаність у стратегічній дорогоцінності українсько-польського партнерства. Незмінними залишається моя повага до своїх колег та друзів президентів Квасьнєвського, Коморовського і Дуди, прем’єра Туска, міністра закордонних справ Сікорського і решти польських політиків, з якими ми будували і продовжимо будувати міцне партнерство, я би навіть сказав союзництво.
Ті в Польщі, хто не пережовує історичні міфи, а вивчає історію і робить висновки з її уроків, знає, шо після того як Україна втрачає незалежність, її втрачає і Польща. Але не минуле має визначати наші стосунки. Я не хочу щоб поляки редагували наші підручники і жодним чином не претендую на те, щоб ми українці корегували польські підручники, бо інакше нам пришлють спільний підручник із москви.
Але сьогодні варто поставити кілька чесних запитань.
Хто довів українсько-польські відносини до ситуації, коли історичні суперечки знову почали домінувати над питаннями спільної безпеки?
Хто підставив українську державу, допустивши перетворення складних сторінок історії на інструмент політичної конфронтації?
Хто не побачив або не захотів побачити, що від цієї ескалації виграє лише одна столиця — москва?
У цій війні надзвичайно важлива логістика. Україна щодня руйнує логістику ворога в окупованому Криму, намагаючись ускладнити постачання російської армії. Натомість росія через своїх агентів впливу, через корисних ідіотів і через старі історичні рани намагається руйнувати нашу логістику на заході — там, де проходять ключові маршрути підтримки України. Для нас Жешув — це не просто польське місто. Це один із символів міжнародної солідарності з Україною.
Тому будь-яка криза між Києвом і Варшавою сьогодні — це не лише проблема дипломатії. Це питання безпеки. І саме тому її потрібно вирішувати негайно. Сьогодні важливо не поглиблювати конфлікт, а завершити його. Я завжди згадую слова Святого Івана Павла ІІ: «Прощаємо і просимо прощення». Саме ця формула свого часу допомогла нашим народам знайти шлях до примирення і партнерства.
Тому пропоную вже з понеділка шукати рішення, які дозволять не поглибити нинішню кризу, а перетворити її на поштовх до нового етапу українсько-польського партнерства — чесного, дружнього, стратегічного. Політики можуть собі дозволити політичні жести, але дипломати мають не орденами кидатися, а долати кризу.
Дев’ять років тому Україна отримала безвіз із Європейським Союзом. Я добре пам’ятаю, чого це коштувало: роки перемовин, сотні виконаних зобов’язань, десятки ухвалених законів.
Раніше поїздка до Європи розпочиналася з черги під консульством разом із величезною текою, в якій лежали довідка з роботи, виписка з банку, зворотні квитки, готелі, страховки. І це все ще не гарантувало, що ти зможеш виїхати. Український паспорт відчиняв небагато дверей.
Але кропітка робота з партнерами, діалог з парламентом та запровадження цілої низки реформ, розбудова антикорупційних та багатьох інших інституцій дали змогу нам це змінити.
Слідом прийшли лоукости. Квиток до Відня, Варшави чи Берліна став коштувати менше, ніж вечеря в тому самому місті. Можна було вранці сісти на літак у Києві, а вже до обіду пити каву десь на віденській терасі чи їсти круасан у Парижі.
Цей самий безвіз став порятунком для мільйонів людей. Коли прийшла велика війна, то жінки і діти переходили кордон без віз та черг. У найстрашніші дні Європа була відчинена.
Так, небо над Україною зараз закрите. Дорога з Києва за кордон — це ��же не кілька годин, а майже доба: потяг, автобус, черги. Але безвіз залишився. Це ті двері, які не зачинилися.
І він нагадує головне: Україна вміє досягати результату, коли ми об’єднані довкола спільної мети.
Сьогодні Україна стоїть за крок від реального початку переговорів про вступ до Європейського Союзу. І я точно кажу, що формула не змінилася. Нам потрібні реформи, які змінюють країну.
Інституції, які працюють. Верховенство права, яке захищає громадян. Демократія, яка не згортається навіть під час війни.
Безвіз довів, що Україна здатна досягати ��еликих цілей. Тепер маємо довести, що Україна здатна пройти весь шлях — до повноправного членства в Європейському Союзі.
Три роки тому вам розповідали, що асфальт- це добре! А мерзка опозиція заважає слугам сделать всєх вмєстє.
Зараз розказують, що російське старе обладнання - це добре! А опозиція не хоче дешевої електроенергії. Дешевої для кого? Бо українцям, попри обіцянки Зеленського, минулого року підняли тарифи. Й саме ці витягнуті з кишені людей гроші зараз ідуть на болгарську оборудку.
Тарифи піднімуть ще, бо за «дешеві афери» треба платити. Й заплатять за це прості українці.
У мене в руках — РЕБ. Для Покровська. Військовим не треба пояснювати, наскільки це унікальна та життєво необхідна річ, а всім іншим поясню)
Ця антена дає можливість засобам РЕБ працювати в низькому діапазоні частот. Там, де росіяни останнім часом думали, що знайшли слабке місце в нашій системі оборони й зайняли домінуючу позицію. Але дзуськи! Хай він має не надто презентабельний вигляд, але це справді must have на фронті! Тому ми веземо їх туди.
Ті, хто вже отримував від нас РЕБ раніше, а це десятки підрозділів, кожен доукомплектуємо ще й такою антеною. Усе, щоб парасолька РЕБу максимально ефективно захищала життя наших бійців.
А ще в мене за спиною вже традиційно 1800 модернізованих FPV-дронів. Щоб російський РЕБ не міг їх зупинити. А ще 15 кв��дроциклів для евакуації. А ще, «Мавіки» різних модифікацій, зарядні станції Bluetti. Усе — надзвичайний дефіцит.
Тому не гаємо ані хвилини. Їдемо туди, де зараз дуже спекотно. До зустрічі в Покровську!
На Донеччині важко, десятки тисяч військових тримають лінію фронту. Штурмові батальйони проводять найскладніші операції, а піхота міцно вгризається у землю, вкриту териконами.
Сьогодні ми, тут, з ними, з 5-ою окремою штурмовою бригадою, які пройшли Бахмут, звільнили Кліщіївку та просто зараз захищають український схід. Тут служить Олександр, заступник командира штурмового батальйону, який до повномасштабки працював у нас, на Roshen. Хлопці замовили FPV — хлопці отримали FPV, в додачу передали їм Mavic’и, у тому числі нічний і купольний РЕБ. Бо на їх напрямку — зараз дуже спекотно. Забагато російських дронів, тож будемо намагатися їх саджати.
Також щасливий повідомити, що ми повністю закрили потреби інженерно�� служби 87 батальйону управління. Крім «малюка» Fodenʼа — ми передали їм мобільний шиномонтаж, ремонтну майстерню, екскаватор та РЕБ для облаштування позицій.
Зустрілися і з оборонцями Авдіївки. Хлопці та дівчата з 110 ОМБр ще з листопада місяця минулого року тримали місто в напівоточенні. Ми завжди допомагаємо тим, хто показує крутий результат. Передали 110-ці FPVшки, Mavic’и та РЕБи.
А от з 59 мотопіхотною бригадою у нас довга історія. Почалася вона ще 10 років тому, тут, на Сході. Звідси вийшло багато крутих командирів, один із них, чинний заступник головкома полковник Вадим Сухаревський.
Тут ми зустрілися і з 204, і 207 батальйоном ТрО Києва. Радий був зустріти тут хлопців, з якими 24 лютого ми зустрілися на Лаврській та робили все, аби очистити Київську область від російськог�� загарбника.
Всі свої. Всі тут. На Сході.
Один відомий блогер, воїн сказав в інтервʼю, що FPV-шки від волонтерів на фронті більше не потрібні. Виявляється, що наша держава ВЖЕ забезпечила все військо.
Тож вчора попросив військових та волонтерів відписати, чи доречно витрачати власні кошти на дрони, чи варто їх спрямувати на щось інше.
Що ж…
Отримав шквал повідомлень та звернень, що FPV-шки від держави можна чекати і два, і три місяці. Ну а те, що вони складаються з «гівна і палок», підтвердив і сам відомий військовий. Тож заяви заявами, а кількість запитів на FPV ті��ьки зростає.
Сьогодні тут 3200 дронів, їх насправді, 4000, але це замале приміщення, щоб показати всі, решта лежить в коробках 😅 Тут і нічні, і великі, і маленькі FPV, в кожному є плата ініціації, ну і, звісно, акумулятори до них. Також передаємо тепловізійні мавіки, звичайні мавіки і окопний РЕБ від вже ворожих FPV-шок…
А щодо тих бригад, яким дрони вже не потрібні, то знайте, я ніколи не розділяв бригади на «наближені» до керівництва держави чи «ненаближені». І я не маю наміру миритися з тим, що у нас є воїни «двох сортів». Ми стоїмо на боці справедливості. Ми да��мо тим, хто потребує найбільше. А за тих, хто їх не потребує, ми без жодної іронії вболіваємо. Маємо об’єднатися і розбити ворога!
А далі — вже поговоримо.
Що ви зараз бачите перед собою? Це не просто знищений росіянський «Ланцет».
Поясню це відео в цифрах. Це одна збережена українська САУшка, щонайменше п'ятеро врятованих життів екіпажу артилеристів і безліч знищених російських складів БК та одиниць важкої техніки на ��ериторії рф і на Харківщині, де зараз точаться тяжкі бої.
Це відео прислали наші бійці з підрозділу Ай-Петрі. З приміткою, що на кожному напрямку комплекс щодня душить і допомагає знищити 4-5 таких «пташок». Тож порахуйте його ефективність самі.
Я пишаюся крутою командою, яка працює над цим інноваційним продуктом. І передаю привіт богам війни. Скоро комплексів, які вас прикриватимуть, стане ще більше.
Після розмов з військовими та інженерами, у нашої команди з’явилася ідея створити комплекс, який виявлятиме російські безпілотники радаром, захоплюватиме завдяки «Ай-Петрі» й знищуватиме бойовим модулем. Дистанційно, технологічно, ефективно. Щоб кілька бійців могли закривати великі ділянки фронту, при цьому не ризикуючи власним життям.
Тому ми вперто досліджуємо ринок. Зараз я у Франції на найбільшій в Європі виставці озброєння «Eurosatory», яка відбувається раз на два роки в Парижі. Ту�� представлені топові новинки мілітарної сфери. Приїхали, щоб знайти найкращі технології й привезти їх в Україну. І ми знайшли.
Обговорили перші поставки в Україну за рахунок наших з Мариною грошей комплексу РЛС нового покоління від Леонардо для збільшення дальності роботи «Ай-Петрі». Провели переговори щодо спільного виробництва в Україні новітніх мобільних станцій радіоелектронної розвідки. Також ведемо перемови щодо виробництва нових високошвидкісних зенітних установок, звісно, теж в Україні.
Попрацювали дуже плідно, уклали кілька меморандумів із виробниками найновішого, найбільш технологічного озброєння у світі. Бо воювати треба розумом і технологіями.
Сьогодні, попри всі перешкоди, ми приїхали на одну з найбільших виставок у світі щодо безпеки та озброєння, яка відбувається раз на 2 роки в Парижі.
Помітив дуже позитивний тренд: тут немає експонатів та покупців із росії, бо вхід їм заборонено) Велика частина світу сьогодні працює на Перемогу України.
У цьому місці зібрана новітня техніка з різних країн, а це понад 2 000 компаній, які виготовляють броньовані автівки, артилерійські установки, пристрої для радіоелектронної боротьби, радіолокаційні станції тощо.
Один з експонат��в — простий та непримітний комплекс. Це радіолокаційна станція Leonardo. Такої зброї в Україні ще немає: вона має особливості щодо технічних характеристик, потужностей та розмірів. Ми обговорили можливості поставки їх в Україну за рахунок наших з Мариною коштів. За умови поєднання з кіберзброєю «Ай-Петрі СВ» станція має збільшити відстань знаходження російських «Орланів», «Ланцетів», «Суперкамів» та вдало знищувати їх. Також ми розглядаємо й спільне виробництво ци�� моделей в Україні. Поки що не загадуємо, але також порушуємо тему співпраці з виробниками зенітних установок, зокрема Tridon. Їхнє головне завдання — артилерійським вогнем знищувати ворожі позиції та техніку.
Мета, над якою ми сьогодні працюємо, — це створити комплекс зброї, який забезпечуватиме знаходження сигналу безпілотників радаром, захоплювати їх «Ай-Петрі» та знищувати бойовим модулем артилерії. Зараз кожен щоденно має вкладати всі сили в нашу спільну мрію — Перемогу України. Тому сьогодні ми тут, на виставці озброєння. Здолати росіян зможемо лише разом!
Настали дуже важкі часи. Підвищуються тарифи, зростає вартість життя, перебої з електроенергією. Усе важче волонтерам збирати гроші на допомогу армії. Але ми продовжуємо працювати над нашими програмами для війська.
Програма FPV — вже майже 20,000 переданих дронів за пів року. Це в межах 10% від того, що змогла зробити вся українська влада, порівняно з одним нашим Фондом. Сьогодні чергова партія — ще 800 FPV-дронів солдатам.
Програма екскаваторів для фортифікацій — ми викупаємо для ЗСУ всю доступну на ринку техніку, аби ефективніше будувати лінії оборони. Сьогодні знову вантажимо екскаватори TDC для бійців.
Програма вантажівок — вже майже 500 переданих машин різних комплектацій з 2022 року. Сьогодні веземо ще три, зокрема наш DAF з маніпулятором для артилеристів.
А ще починаємо нову програму — окопний РЕБ, який захищає військових просто на нулі. Б��зпосередньо командні пункти, окопи, відділення. На додачу до нашої супер успішної розробки кіберзахисту «Ай-Петрі СВ» та детекторів дронів «Цукорок». Ми оплатили 48 штук, перші вже надійшли. Звісно, дуже хотілося б, щоб червона кнопка на цьому РЕБі підірвала кремль, але те що вона включає РЕБ, який захищає наших бійців на передку — це вже чудовий результат, до якого ми прагнемо.
Загалом тут сьогодні допомоги для ЗСУ на 28,5 мільйонів гривень. За одну поїздку на Харківщину та Донбас для 10 бригад. Так і працюємо, ніщо нас не зупинить.
Презентую новий сучасний вид «кондитерських виробів» — «Цукорок».
Ні, мова про не білий цукор. І навіть не тростинний. Це – «Ванільний Цукорок».
Ми майже щодня відправляємо близько сотні таких штук на фронт. «Цукорок» — це дводіапазонний прилад, який за 2–3 кілометри попереджає про те, що десь поряд літають ворожі ланцети, FPV-дрони, Зали чи SuperCam’и.
Маленька сигналізація, яка сповіщає воїнів про те, що незабаром можлива атака ворожого дрона. Чим і допомагає рятувати життя українських солдатів. Це ми робимо в межах програми «Save Soldiers» — ми будуємо фортифікації, допомагаємо госпіталям, постачаємо «Ай-Петрі», а також передаємо на фронт такі маленькі, але потрібні речі.
Моя мрія — щоб у кожній бронемашині, на кожній одиниці техніки та в кожному бліндажі був такий прилад. Бо від нього може залежати не одне життя.
Тому дякую волонтерам, спільно з якими ми їх виробляємо, дякую програмістам, які розробили програмне забезпечення. Вже велика кількість машин і життів врятована цими «Цукорками».
Тому працюємо далі, наближаючи Перемогу і зберігаючи життя нашим воїнам! 🇺🇦
🇺🇸🇺🇦Better late than never!
I am sincerely grateful to the U.S. House of Representatives for this critical decision for Ukraine. Thank you for the bipartisan support and for your message of unity and solidarity in repelling the russian aggressor. Looking forward to the swift finalization of all necessary procedures and the assistance in Ukraine. Every day is about our heroes’ lives.
No chance for our common enemies! It was a vote for the U.S. security too. Together we will win!
Уперше в українській історії Україна отримала Оскар.
Фільм «20 днів у Маріуполі» став найкращою документальною стрічкою 2023 року. Вітаю режисера і всю команду, що працювала над фільмом! І це не тільки про визнання. Дуже багато людей вже побачили через призму кіно, яку трагедію принесла росія в наше життя. І завдяки Оскару ще побачить.
Так, можливо, краще б цього фільму не існувало, як і цієї клятої війни. Але вона є. І сьогодні як ніколи важливо нагадувати світу про війну та трагедію, яку принесли на ук��аїнську землю окупанти. Ми маємо показувати світу правду.
Фільм «20 днів у Маріуполі» не просто впорався зі своєю місією, а й отримав найпрестижніші нагороди світового кіно.
Мрію, щоб наступного Оскара Україна отримала за фільм про перемогу над росією.
Як і обіцяв під час брифінгу, публікую техніку, яку ми закупили для будівництва фортифікаційних споруд.
Частина з неї ВЖЕ ПРАЦЮЄ.
Допустіть нарешті й решту екскаваторів до будівн��цтва фортифікацій, ми готові включитися власним коштом до цих проєктів.
Ми передали в Збройні Сили крани Foden’и та екскаватори, які просто зараз копають траншеї та перевозять і встановлюють бетонні плити. Ми були вимушені це зробити, бо деякі адміністрації досі так і не використали кошти, які їм надали для будівництва захисних споруд. Відповідно, жодної роботи не зроблено.
Нам потрібні побудовані, надійні та добре заміновані в кілька ешелонів фортифікаційні с��оруди. Я закликаю всіх колег на сесії підтримати створення тимчасової слідчої комісії щодо захисту поля бою.
Ми закликаємо уряд та деяких окремих представників не заважати, а доєднатися та прийняти нашу допомогу у будівництві фортифікаційних споруд.
Кожен має робити все, що може, аби захистити Українську землю.
Український Тризуб — наша гордість, наша слава, наша сила!
Колись радянська тоталітарна система таврувала його як «націоналістичний знак». Сьогодні в головах кремлівських катів мало що змінилося. Їхньому двоголовому орлу ніщо так не пече, як вістря нашого тризуба.
Він вже давно став символом нашої боротьби за незалежність. Наші Захисники гордо носять його на шевронах, захищаючи Україну від російського ворога.
Нехай наш тризуб оберігає всіх наших захисників та Україну.
Щиро вітаю з Днем Державного Герба України! Днем гордості за нашу країну.
Генерал, який врятував Україну в найважчий момент нашої історії.
Генерал найбільших українських перемог.
Генерал номер один Збройних сил України.
Честь і щира повага.
Дякуємо, пане Генерале!
Понад ст�� років тому на Софійському майдані сталася одна з найбільших подій в історії України. Тут відбулося проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР в єдину державу. З того дня і навіки незалежність України означає її самостійність і соборність.
Напередодні цього дня, 10 років тому, в центрі Києва на очах тисяч людей пролилася невинна кров.
Закрутивши гайки диктаторськими законами 16-го січня, банда януковича сліпо хапалася за владу, нехтуючи життями людей. Сховалися в урядовому кварталі, закрилися беркутнею і тітушками, перегородили всі під’їзди автобусами та вантажівками. Боялися справедливості та народного гніву.
Попри перемир’я беркут пішов у наступ, розбивав барикади та затримував людей. По-звірячому знущалися над майданівцями, роздягали та обливали водою на морозі. Попри страшенний холод, постійно застосовували водомет, кийки, сльозоточивий газ. У хід йшли й металеві кулі. Від таких загинули перші герої Небесної сотні.
Памʼятаю, який біль викликала тоді ця звістка. Чесно кажучи, звикнути до таких нов��н неможливо — і десять років потому кожен загиблий відкликається в серці глухим болем. Ми вже були готові йти до переможного кінця. Але тільки цей день показав, яким кривавим може бути цей шлях, скільки живої людської крові готові випити наші вороги.
Тоді ще ніхто не знав, що всього через місяць вбитих владою будуть десятки. Що від оскаженілих бандитів своїми тілами та душами нас закриє Небесна сотня.
Вже за кілька днів у Михайлівському Золотоверхому соборі відбулася панахида за Михайлом Жизневським.
Він став першим, з ким прощалися на Майдані. Тоді ж вперше прозвучала «Плине кача». І по сьогоднішній день, 10 років потому, загиблі герої продовжують збирати нас на Майдані під «Плине кача».
А український народ продовжує свою боротьбу за справедливість, свободу, незалежність та соборність.