Не шановна @ua_parliament, виникло одне питання - якого хуя???
Перепрошую, якось інших слів не знайшлось 🤬
Військовослужбовці та медики, які блядь рятують життя???? Серйозно?????? Допомогти пошукати кошти в ваших сумках??? Бо ваші надбавки навряд чи в гаманці поміщаються!!!
I used to think Vitkoff merely sympathized with Putin. But it turned out to be worse: there is a KGB agent working inside the U.S. President’s administration — and even worse, Trump is fine with it. Vitkoff is such a nobody that even the Russians mock him.
Ternopil. A father rocks the coffin of his child before the burial. Anyone who tries to force Ukrainians into capitulation is helping the killers of children. This is absolute evil.
Почнімо з речі, яку чомусь постійно забувають у світовій історії: не існує жодної гарантії безпеки, кращої, ніж власна сильна армія.
Усі «папірці», дипломатичні формули, «довгострокові зобов’язання» — це добре лише доти, доки вони збігаються з інтересами великих гравців. Коли інтереси змінюються — зникають і гарантії.
Ми це проходили.
Будапештський меморандум — яскравий тому доказ. Підписаний, гарантований, урочисто проголошений. І що?
Коли Росія напала у 2014, а потім розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 — єдиним, хто рятував Україну, була українська армія.
Тому будь-яка пропозиція, яка передбачає скорочення армії, — це не про мир. Це про капітуляцію.
Це про те, щоб залишити країну беззахисною перед реваншистською державою, яка вже неодноразово довела що її не стримують жодні домовленості.
Тут також абсолютно доречно звучать слова президента Азербайджану Ільґама Алієва, який прямо заявив:
жодна країна не повинна поступатися територіями, бо такі поступки не приносять миру — вони лише провокують нову агресію.
Нападник розуміє лише силу.
Коли ти віддаєш частину території — ти не зберігаєш мир, ти відкриваєш двер�� до наступної війни.
На цьому тлі всі ці «плани», де нам пропонують скоротити армію, обмежити союзницькі з��’язки, відмовитися від зброї чи територій, виглядають не як дипломатія, а як спроба красиво оформити чужі інтереси за наш рахунок.
І тут варто сказати окремо: жоден план, жодна «ініціатива», жодна дорожня карта миру не можуть розроблятися без офіційних представників України.
Мир не буває «для нас» без нас. Коли за стіл саджають усіх, окрім країни, яка веде війну за власне виживання — це не переговори, це спроба вирішити її долю за закритими дверима.
Назвати це «компромісом» може тільки той, хто або нічого не розуміє в природі російської агресії, або сві��омо ігнорує реальність.
І тепер про головне- про армію. Проблема в тому, що одна людина, поставлена на чолі армії, може паралізувати її ефективність, якщо збирає навколо себе не професіоналів, а лояльних виконавців.
Україні потрібне повне оновлення командування, де рішення ухвалюють не за принципом «зручності», а за принципом результату.
І це означає повернення в ГШ тих командирів, які довели свою ефективність на фронті — навіть якщо вони комусь політично, медійно чи особисто незручні.
І саме над цим треба працювати найбільше:
оновлення командування, побудова сильної команди, призначення реальних професіоналів — навіть якщо вони не подобаються, навіть якщо ставлять «незручні» питання.
Бо врешті-решт:
— армія дає гарантії,
— території не продаються,
— а перемогу забезпечує не один лідер, а команда, здатна працювати разом заради спільної мети.
На жаль, все майже так і є.
Ми прямуємо до катастрофи стратегічного масштабу, яка може призвести до втрати державності.
І це ще дуже дипломатична оцінка.
Не помі��ати цього — злочин.
Мовчати — злочин.
За наявних обставин і без глобальних змін на ��івні не лише військового управління, а і політичного підходу до оборонної війни, питання коли російські танки заїдуть в умовне Запоріжжя або Дніпро є лише питанням часу.
Наша оборона розвалюється.
Під приголомшливу тишу про це.
@cinnabonnka Додає! 🫂
Мистецтво маленьких кроків - це сильно!
Нам не обов’яз��ово бачити весь шлях. Лиш треба не зупинятись і йти. Бо у інших варіантів - сенсу взагалі нема.
Як би там не було, але добра в світі все таки більше, аніж зла. Хоч в це важко буває повірити і хоч цього не видно, але це так, бо інакше б життя взагалі не існувало.
Іван Дзюба
Just left Ukraine for the first time in a while and I get asked on public radio why I should have sympathy for Russians
This is the problem with media and why no one understands what’s going on in Ukraine.
This is what we’re up against with the mainstream media.
Ukraine matters.
І ще раз для тих, хто не бачить зв'язку між мовою та агресією. Саме мова визначила кордони УНР у 1917. Бо їх сформували за даними перепису населення 1895 року, де не було графи "національність", а була лише "мова".
Це так працює. Мова - матеріальна, хочемо ми того чи ні.