День 1.
Білка та Барсук здивовано поглянули один на одного. Чомусь вони були дуже незвичні для цього світу. Величезна голова однієї та маленькі, волохаті вуха іншого. І купа шіггардів поряд...Але відчуття рідної істоти вони відчули зразу.
@strsluvr Герман Гессе, «Степовий вовк» (перша частина) і «Сіддхартха» — той самий рух усередину
Якщо хочеться поезії в прозі
•Рільке, «Нотатки Мальте Лауридса Бріґґе» — фрагментарно, чуттєво, майже хворобливо уважно до деталі
@strsluvr •Кнут Гамсун, «Пан» — мабуть, найближче за духом: ліс, самотність, майже хворобливе загострення відчуттів
•Генрі Торо, «Волден» — природа як навмисне зцілення від цивілізації, те саме, що в Коцюбинського
@strsluvr Ольга Кобилянська, «Природа» — майже той самий імпресіоністський нерв, жінка і природа як спосіб повернути себе собі
•Григір Тютюнник, «Три зозулі з поклоном» — тихіше, але та ж щемлива якість тиші між словами
•Валер’ян Підмогильний, «Собака» — коротка проза
Німецька вівчарка не здала іспит до рядів спецслужби США, бо відмовилась випускати з зубів свою улюблену іграшку слоника.
Це наймиліший кадр, який ми бачили за сьогодні 💔