Мы потеряли всё: планы, мечты, дома, близких. Мы ехали в набитых эвакуационных поездах, ночевали в сырых подвалах, бежали на работу под бомбами, замерзали без от��пления, выхаживали тяжелораненых, хоронили родных, доставали тела детей из-под завалов… Но я не помню ни одной массовой истерики украинцев.
Сегодня все ленты заполонил новый русский тренд – люди размазывают на камеру сопли по лицу.
Просто из антропологического любопытства хочется спросить их зачем они это делают. Чтобы что?
Здоровый мужчина рыдает по сгоревшему на складе товару. Кстати, совершенно справедливо сгоревшему. А я смотрю на него и вспоминаю последние секунды жизни Александра Мациевского, слова "Слава Україні!".
Сашу расстреляли оголтелы��. Безоружного, в упор.
Я вспоминаю папу Камаля из Тернополя, как он на кладбище укачивал крохотный белый гробик с годовалым сыном. Малыша убила российская ракета.
Вспоминаю деда на Северной Салтовке, который жил в разрушенном микрорайоне буквально один. Пил талый снег, готовил на костре возле подъезда.
Мне трудно представить, чтобы этот дед записал кружочек в поисках помощи или хотя бы сострадания.
— Та все гаразд, — говорил дед иностранным журналистам.
Я буквально вчера видела ролик, где потрясающе танцует девятилетняя гимнастка Саша Паскаль — девочка, которой в д��адцать втором ампутировали ногу после обстрела под Одессой. Ребенок совершил невозможное — она выжила, выстояла и вернулась в спорт.
А тут реальные слёзы катятся по щекам бородатого дядьки. У него сгорели китайские дерматиновые сумки, на миллион или ахулион, неважно.
То, что россияне где-то в уральских деревнях не улавливают причинно-следственной связи между георгиевскими ленточками на лацканах своих фуфаек и горящими складами в подмосковье – хотя бы понятно. Но образованные молодые бизнесмены, питерцы, которые захлебываясь от рыданий вопрошают "за что это нам?" – вот этого я понять не могу, хоть убейте.
— Мы три года выстраивали этот бизнес, — плачет блондинка в инстаграм, — А его ни за что, ни про что разрушили.
"Ни за что. Ни про что" — так и говорит.
Хоть бы один кружочек ��опался, где россиянин в слезах сказал бы: "Мы создавали и вели бизнес в террористическом государстве, на наши налоги кремль годами финансировал бессмысленную войну, с нашего молчаливого согласия убивают, грабят, насилуют украинцев. Мы отобрали сотни тысяч жизней, покалечили миллионы людей, разрушили города, сожгли больницы, школы. Мы всё это заслужили".
Но нет. Такой кружочек мне не попадался
Анна Гин
https://t.co/F4PeGuBdSl
Погибшая 6 июля от российского ракетного удара семья из Киева, которую нашли всех вместе, рядом, спрессованными под бетонными плитами многоэтажки.
Светлая память!
Они лежали рядом. Так близко, как только могут быть любящие люди.
«Заходьте, можете подивитися, тільки там лежить мій син Рома. Він мертвий, не дихає», - каже мені пані Тетяна з понівеченого будинку в Дарницькому районі Києва після сьогоднішньої атаки.
За ці роки я бачив багато горя. Але щоразу таке неможливо осягнути і сприйняти.
Я прийшов зробити фотографію вирви від ракети з вікна цієї квартири і не очікував побачити трагедію, глибшу за будь яку вирву.
02.07.2026
Історія мого особистого друга. Киянин. З оновленими даними. За станом здоровʼя його не мобілізовували. Проте, взимку 2026, в Резерв+ зʼявився статус «в розшуку», і друг одразу пішов до свого Соломʼянського ТЦК оновити дані. Затримали. 20 лютого мобілізували.
Київська ВЛК попри тиск на 185/100, і взагалі 210/115 чер��з годину, моментально призначила формальну придатність.
На весь процес – менше доби, пріоритетний розподіл в «Скалу». В цей же день, 21 лютого, друг опинився на навчальному полігоні «Скальі» під Дніпром. В їх сумнозвісному «курятнику».
А вже 6 березня – госпіталізований з пневмонією у важкому стані в дніпровський госпіталь. Хронічне обструктивне захворювання легень, хронічна гіпертонія 2 ступеню. Хронічна ішемія мозку. Хронічний панкреатит, гастрит.
Інструктора колективно били і знущались. Вважали прояви хвороб і патологічну задишку – бажанням ��відпетляти» від навчання. І колективно били. Слабкі люди, які випадково отримали повноваження, спіймали комплекс напівбогів. І знову били.
Медрота не реагувала. Реакція була лише тоді коли мій друг повністю перманентно втратив свідомість і ознаки життя.
З трьох госпіталізованих з полігону того дня в цей госпіталь з пневмонією – вижив лише він.
Друг втратив до половини своєї ваги. Досі на реабілітації. Половина легень – непрацюючі. По крайньому медичному висновку має затихаюче загострення та бронхоектатичну хворобу.
Юридичним супроводженням його справи займаються друзі з @Pryncyp_UA. Подяка @halanykha Любові Галан та Масі Наєму. Він живий, і це зараз головне.
Той, хто скаже мені про вимушену необхідність такого «навчального процесу» на БЗВП – може отримати від мене безкоштовне задоволення перейти в альтернативний агрегатний стан д��я своєї особистої госпіталізації.
Жодні успіхи будь-якого підрозділу на полі бою ніколи не є і не можуть бути виправданням невиправданих втрат на цьому полі, а тим більше – бодай однієї втрати на навчальному полігоні, який повинен готувати до цього бою. А не вбивати. І тут немає місце для дискусії.
Дякую за висвітлення надважкої теми Катерині Лихогляд та Катерині Коберник. Посилання на розслідування Бабеля – в перших коментарях.
У Білорусі суд виніс вирок жителям Світлогорска, які під час наступу російських військ на Київ на 4 день війни підпалили залізничну шафу з електронним обладнанням, щоб уповільнити перекидання російської військової техніки до українського кордону.
Дениса Дікуна засудили до 23 років, Олега Малчанова — до 21 року, а Дмитра Равича — до 22 років ув’язнення в колонії посил��ного режиму. Таким чином вони намагалися допомогти Україні, сповільнивши постачання російської військової техніки до кордону
Ці білоруси стали одними з тих громадян Білорусі, які, ризикуючи свободою та життям, підтримали Україну і чинили спротив використанню території своєї країни для російської агресії.
🚨🇮🇳DERNIÈRE HEURE 😱🤬
La République islamique d'Iran a pris la décision de pendre Diana Taherabadi.
Elle n'a que 16 ans.
Où est l'indignation mondiale ?
👏👏@EmmanuelMacron
Граждане Израиля, обращаюсь к вам
Вот представьте ч��о Украина бы покупала у Хамас вещи тех израильтян, которых убили 7 октября 2023
- То, что вынесли террористы из их домов - покупали бы у Хамас украинцы...
Вы как бы к этому отнеслись?
Вам не кажется это мерзким?
Цивільна українка про знущання в полоні РФ: "Роздягли наголо, били, заливали воду.."
Катувати цивільних за те що вони українці....
Як їх та земля носить тих нелюдів?!
Россия сбросила на украинскую Константиновку трехтонную авиабомбу. В Констаниновке до сих пор остаётся больше 2 тысяч человек. Трехтонная бомба. Целый квартал в труху.
Я хочу чтобы это видео увидело как можно больше иностранных аккаунтов.
Россия государство террорист
Людяність
Любов до тварин свідчить про психічну повноцінність.
*
12 січня 2010 року землетрус магнітудою 7.0 зруйнував медичну клініку в Порт-о-Пренсі, на Гаїті.
Американський лікар-доброволець опинився під бетоном. Зліва крізь тріщину він бачив денне світло, а справа почув ..
очень больно, что они не дожили до того дня, когда этот ублюдок сдох, потому что их убили твари, которые ему поклонялись. Махса Жина была убита в 22 года, Нике, Сарине и Армите было всего по 16 лет
Перший Герой України (посмертно) з початку повномасштабного вторгнення РФ.
Віталій Володимирович Скакун (1996–2022) — матрос, сапер інженерно-саперного відділення 137-го окремого батальйону морської піхоти.
24 лютого 2022 року, щоб зупинити просування танкової колони російських військ з тимчасово окупованого Криму, Віталій зголосився підірвати Генічеський автомобільний міст. Коли стало зрозуміло, що він не встигає відійти на безпечну відстань, матрос вийшов на зв'язок і повідомив побратимам, що підриває міст разом із собою. Ціною власного життя він значно сповільнив ворога та дозволив підрозділ�� морської піхоти передислокуватися та організувати оборону.
Народився в місті Бережани Тернопільської області.
Закінчив Вище професійне училище №20 у Львові.
Підписав контракт із ЗСУ у 2019 році, мав бойовий досвід на сході України.
Ім'ям Віталія Скакуна названі вулиці в Києві, Бережанах, Мукачеві та інших містах.
У Празі (Чехія) на його честь названо міст через залізницю.
Почесний громадянин міст Бережани (Україна) та Лешно (Польща).
22 февраля 1943 года были казнены Ганс, Софи Шолль и Кристоф Пробст, подпольщики-антифашисты группы "Белая роза" (на фото слева направо)
Текст их листовки: - Разве не стыдится сегодня своего правительства каждый честный немец? Да и кто из нас догадывается о масштабе позора, который ляжет на нас и наших детей, когда пелена падет с наших глаз и ужаснейшие, выходящие бесконечно далеко за все рамки преступления появятся ��а свет?
Если немцы, лишенные всякой индивидуальности, уже превратились в бездушную и трусливую массу, тогда, да - тогда они заслуживают гибели.
Гёте говорил о немцах, как о трагическом народе, но сегодня они скорее производят впечатление ограниченного, безвольного стада прихлебателей, у которых удален спинной мозг и которые теперь, утеряв стержень, готовы позволить гнать себя на гибель.
Предотвращайте дальнейший бег этой страшной военной машины, пока остатки молодежи нашей нации не истекли где-нибудь кровью за наглую заносчивость недочеловека
------
ауууу, русские, кого-то сегодня узнали? вы где, "хорошие"..
15 лет тюрьмы получила Светлана Лой, 1956 года рождения за то, что помогала Украине. Не уехала. Осталась дома. Переводила деньги В��У — армии своей страны.
Оккупационные власти Россия называют это "госизменой".
Но есть один нюанс.
Лой — гражданка Украина.
Лой находилась на территории Украины.
Лой поддерживала Украину.
Это никак не "госизмена".
Это принуждение к верности захватчику.
Криминализация поддержки своей родины.
Показательный приговор для запугивания остальных.
Так действуют фашистские оккупационные режимы.
Когда пожилую женщину сажают на 15 лет за переводы с украинской пенсии — это не суд.
Это репрессия.
Это страх.
Это террор.
Рашисти в Запоріжжі ро��бомбили собачій притулок
Поранили працівницю
8 тварин вбили та понад 20 скалічили
І жодна зоозахисна світова гидота і слова не ляпне
Бо не заплачено
Эмоция батька, который дождался из плена сына.
Разительно непохожая на раздражительно унылое токование орчих у Золкина:
- митяяяяй, тв блять, живой чоли, блядь мы тя похоронили нахуйблядь твою сука мать.
Сыновий каннибализм песчаных акул, хомяков и рашистов.
И в параллельной реальности тех, кого они убивают крик безумной радости от возвращения живого теплого человечка, который для тебя останется «дитиною» даже в облике взрослого мужчины.
Повернення твого життя, який має продовжити твою вічність.