я вот жертва терпіла, а він/вона так себе поводить
я могла зразу зарядити дмитру в кабіну, змусити себе поважати
деколи треба дійти до свого власного дна, шоб або зламатись, або почати давати відсіч
�� я розбиваю губу дмитру, бо він кинувся на мене
сам директор прийшла, шоб публічно мене присоромити
і на весь клас : як ти могла
чомусь ти маєш (ні) терпіти щось у свій бік, і коли даєш здачу відбувається здивування з відлунням «ти мразь», ммммм
і це могла бути історія:
(?МОЇ?) «КУТИ»
мала я різні кути, в 1-му куті билась прямісінько головою, допоки стіна не покриється бризгами гемоглобіново-оксигемаглобінного забарвлення;
У куті номер 2 я нашпиговую та начиняю бебух внутрішнього звіра, викрикуючи: «ОЙ, ЯК СМАКУЄ, А…ДАЙТЕ ЩЕ»
мені приносить масу задоволення на мейкапі додавати і обирати речі, які я поки купити не можу
там вже і підводки, і олівці, ПРОТЕ це не перманентний стан, і наголос на слові «поки»