ч3. і нам не вистачило часу,щоб усе обговорити. повірте,це неймовірне відчуття.
до чого це все я?та ні до чого,просто хотіла усі ці емоції передати текстом. щоб хоча б хтось заразився тим позитивом,який отримала я.
ч2. тепер нереально вдячна всім,хто привив мені цю любов,любов до музики.ще менше знають,що музична - 2 дім.моя вчителька з вокалу знала(і зараз знає) абсолютно усе про моє життя(мої перемоги і поразки,любовні історії і навчання).цього разу я знову зайшла туди.
а ще,традиційно зайшла у рідну музичну школу.далеко не більшість знає,що ще малою(з 5 років до 16 років) ходила туди,де творять музику. пам'ятаю як лила крокодилячі сльози,бо приходила у пізню ніч зі школи,потім доводилося робити вже уроки до тої самої ночі.
ч2. дивлячись на поведінку деяких осіб,які відносяться і до назв "учні","вчителі" - волосся ставало дибки.якою ж я була дурною,коли усе це сприймала за норму. О БОЖЕ, бомбануло тоді мене від усього.і,ні.це не самовпевненість(сказали б ви),це елементарна зміна мого світогляду.
тепер як ніколи розумію,що усе приходить з часом,а, особливо,розум і впевненість у собі.у кожного з нас це індивідуально. так,до чого це я. сьогодні сходила на концерт до дня свВ,який традиційно проводиться у мене в школі,де колись щороку виступала я.
прийшов такий брат зі школи,поїв,і пішов робити уроки з фразою:"ну,я пішов Монатіка вирізати". мдааа,і тут я зрозуміла,що інформатичка так і не засвоїла фотошоп,і загалом комп'ютер.
який це кайф сміятися до втрати свідомості разом з батьками.вже відвикла від цього.тепер буде досить складно їхати звідси назад до Львова...
цінуйте моменти,любіть своїх рідних,ближчих не буде.
бліііін.відкрила для себе неймовірний гурт. тепер кожен день неповторний екстаз. шикарний тембр і акорди гітари - БОЖЕ,дякую.
раніше чула деякі пісні,але зараз.... я повністю їхня.
ті,хто знає мою любов і слабкість до гітари - мене зрозуміють.
5-nizza/Бабкін..нереальноо....