MOMENTAZO en la OTAN. Un reportero danés pregunta al Secr. Gral. Mark Rutte: “¿No le da vergüenza estar sentado al lado de Trump mientras habla de conquistar Groenlandia o amenaza a miembros como España y no decirle nada?”
В Донецк вернулся настоящий СССР — в магазинах пустые полки с хорошо узнаваемыми белыми стеллажами и сиротливыми рядами консервных банок.
Ровно 14 лет назад Донецк принимал Чемпионат Европы по футболу, и прилетающие со всего мира туристы видели чистый, красивый, богатый европейский город — который просто уничтожили за более чем десятилетие оккупации.
Опааа
А от і відосік)
14 суден ночі 9 липня уражено у Азовському морі, Птахи СБС.
Тіньовий флот хробаків худне: протягом 96 годин уражено 35 танкерів, сухогрузів та спецплавзасобів.
(список у хронології нижче).
Протягом ночі в оперативній глибині окупанта у Криму та південній
Сьогодні Львівщина прощається зі захисниками:
📷 Сергій Іванів
Житель села Суховоля Зимноводівської громади Львівського району. Був учасником АТО. Служив у державній прикордонній службі на посаді заступника начальника другої застави другого відділу. Загинув 26 червня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білий Колодязь Харківської області.
📷 Юрій Гейко
Житель села Туринка Жовківської громади Львівського району. Служив оператором безпілотних літальних апаратів екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону безпілотних систем військової частини А7031. Серце захисника зупинилось 2 липня під час перебування у лікарні.
📷 Роман Кушик
Житель Судовишнянської громади. Старший стрілець-оператор 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти військової частини А1962. Життя воїна обірвалося 14 листопада 2024 року в Краматорському районі Донецької області під час виконання бойового завдання.
📷 Валентин-Леонід Бандровський
Житель Дрогобича. Доброволець, служив у військовій частині А7014. Мав звання солдата, був майстром відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону.
Нагороджений Хрестом Сухопутних військ та нагрудним знаком «За мужність і відвагу» 66-ї окремої механізованої бригади. У вересні 2025 року звільнився з лав Збройних Сил України. Проходив реабілітацію та лікування. Серце захисника зупинилось 7 липня. Йому було 29 років.
Вічна та світла памʼять Героям
Васильківська громада з глибоким сумом проведе в останню земну дорогу двох Захисників України, які віддали найдорожче - своє життя - за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави:
ХМІЛЬ Богдан Олегович
ГУРЕЦЬ Микола Миколайович
Нехай наша вдячність і пам'ять стануть тихою даниною подвигу тих, хто до останнього подиху боронив Україну.
Вічна пам'ять і слава Героям.
Суми. Товариство захисту тварин
господарі поїхали, залишивши її саму. Але вона не покинула подвір'я-чекала.
Її знайшли наші Захисники на межі життя і смерті. Вона вже самостійно підводиться. Потроху ходить по вольєру та знову починає вірити, що не всі люди зраджують
426 окремий полк безпілотних систем ⚓️🛩🦅 продовжує завдавати нищівних ударів по окупантах. Оператори БПЛА полку знищили ворожий вантажний автомобіль «Урал» та паливозаправник, ліквідувавши при цьому і особовий склад.
https://t.co/lLiCYWm0fw
На Рівненщині попрощалися з військовими: Андрієм Момотюком із Варковицької громади, Вадимом Хмелевським із обласного центру та Володимиром Ковалем із Шпанівської ТГ.
📷Андрій Момотюк народився 22 жовтня 1991 року. Проживав у селі Озеряни Варковицької громади. Солдат Збройних Сил України. 4 червня 2026 року внаслідок ворожого ураження FPV-дрону Андрій отримав важкі поранення. Серце захисника перестало битися 28 червня під час лікування в Німеччині.
📷Вадим Хмелевський народився 23 грудня 1979 року в Рівному. У лютому 2025 року приєднався до лав Збройних Сил України. Мав звання солдата. Загинув 22 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині. Воїн вважався зниклим безвісти. Лише зараз його тіло ідентифікували та передали рідним для поховання.
📷Володимир Коваль народився 29 квітня 1982 року. До лав Збройних Сил України приєднався на початку повномасштабного вторгнення. Понад півтора року вважався зниклим безвісти. 20 листопада 2024 року військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам'ять захисникам
Думав щось написати за повстання сцикливого жлобства у Львові. Та занадто багато матюків виходить. Чесно кажучи не цікаво обговорювати здорових тупих лбів, які вирішили виїбнутись на камери.
Велике прохання до журналістів не зайобувати ветеранів та військових, щоб вони з матюками коментували цю тему, чи членів сімей загиблих, чи що там ще для хайпового сюжету буде треба?
Реформування мобілізації ніхто так і не провів. На ідіотів при високих посадах як не було управи, так і не має. Багато розмов і жодного хоча б внесеного на обговорення в парламент документа зі змінами гнилої системи. Нардепи зайняті веденням TikTokів на цю тему, такі зараз пріоритети, перетворили стратегічну проблему в обороноздатності на ток-шоу. Тому дзвоніть за коментарями нардепам та генералам!
Сказати, що це закономірний результат похуїзму у вирішенні проблемних питань мобілізації? Чи самі здогадаєтесь? Дякую.
😔 He was killed defending Kyiv at just 18 while trying to save his commander. Today, Pavlo Trubii should have turned 23.
Pavlo was born in the village of Vrublivka in Ukraine's Zhytomyr region and grew up in the town of Romaniv.
From an early age, he was active, passionate about sports and hiking, and dreamed of becoming a Master of Sports in weightlifting.
After graduating from school, he enrolled at the Korolyov Zhytomyr Military Institute.
Even before Russia's full-scale invasion, he was a member of the local "Volia" youth patriotic unit and had a deep interest in Ukrainian history.
When the full-scale invasion began on February 24, 2022, Pavlo was just 18 years old.
He was a second-year cadet, but like many others, he immediately joined the fight and was sent to help defend the Kyiv region.
On March 7, 2022, near the village of Horenka, Pavlo was critically wounded during a mortar attack.
Doctors fought for his life for more than a day, but on March 8, he passed away.
Just 20 days later, his older brother Yurii, who was also serving in the military, was killed in the Kharkiv region. Their family lost two sons.
Pavlo was laid to rest in Romaniv. He was survived by his mother, another brother (who also later passed away), and three younger sisters.
He was posthumously awarded the Order for Courage, Third Class.
His mother remembers him as cheerful, sincere, and incredibly determined. His favorite saying was:
> "I see the goal—I see no obstacles."
It became more than just a phrase—it perfectly described the way he lived his short but honorable life.
Today, his name is remembered at the Zhytomyr Military Institute and in his hometown.
Forever 18. Forever a Hero.
Thank you, Pavlo, and thank you to your brother for the greatest sacrifice. May your memory live on forever.
Трагічна звістка знову сколихнула Бердичів. Після надважких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання, у лікарні зупинилося серце нашого земляка Юрія Бурякова. Рідні, друзі та весь Бердичів до останнього молилися про одужання воїна та збирали кошти на його лікування, але 7 липня Героя не стало.
Близькі згадують Юрія як неймовірно світлу, добру та мужню людину, яка без вагань встала на захист України. Лікарі виборювали його життя до останнього, проте травми виявилися надто тяжкими.
Громадо, висловлюємо найщиріші співчуття родині, побратимам та всім, хто знав Юрія. Напишіть кілька слів співчуття та підтримки рідним у коментарях — зараз їм це дуже потрібно. Вічна пам'ять Воїну!
Знову трагічна звістка сколихнула Вишнівецьку громаду…
Із глибоким сумом повідомляємо про загибель старшого сержанта Бак Руслана Миколайовича, 1976 року народження, який віддав своє життя, захищаючи Україну.
Руслан Миколайович проходив службу на посаді командира 1-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового взводу 7-ї десантно-штурмової роти 3-го десантно-штурмового батальйону військової частини А****.
Вірний військовій присязі, проявивши незламність, мужність і стійкість, воїн загинув 30 червня 2026 року поблизу населеного пункту Злагода Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання із захисту України.
Ще одне життя віддане за нашу свободу, незалежність і право жити на рідній землі.
Про дату, час та місце зустрічі Захисника «на щиті», а також чин поховання буде повідомлено додатково.
Світла пам’ять Захиснику України.
"Пусть оскорбляют, пусть бросают в меня камни, но я лично Украину не предам!"
"Люди, не молчите! Всё это вернется к нам бумерангом. Происходит то, чему нет и не может быть никаких оправданий"
Лия Ахиджакова
родилась 9 июля
1938 г
Днепр
Украина