ry @ryraketa - Twitter Profile

Багато людей так і не розуміють, чому Ернст Юнґер має такий вплив і чому його настільки поваж��ють з точки зору його біографії та книг. І, мабуть, саме в цій незручній ск��адності й криється причина його ваги. Бо його біографія — це не просто історія «солдата, який просто став філософом». Це значно складніше. Це історія людини, яка пройшла через дві світові війни, побачила народження й крах кількох політичних світів, але до кінця життя так і залишилася фігурою дуже незручною. У Першу світову він був хоробрим настільки, що був на межі самознищення. У 1914 році пішов добровольцем до німецької армії, служив у 73-му Гановерському полку, швидко став офіцером і воював не десь у тилу, а в самій м’ясорубці Західного фронту. Сомма, ��турмові групи, окопи, гранати, постійний ближній бій, поранення одне за одним. Юнґер пережив те, що більшість людей не переживає навіть у кошмарах. За війну він був поранений багато разів, отримав Pour le Mérite — одну з найвищих військових нагород Німецької імперії — і вийшов із війни не пацифістом, а людиною, яка сприймала війну як страшну, але майже метафізичну кузню особистості. Саме з цього досвіду написані «В сталевих грозах» — одна з найсильніших книжок про Першу світову. Її сила не в моралізаторстві, а в холодній точності та брутальній реальності. Юнґер описує війну очима людини, яка не просто її пережила, а певною мірою в ній сформувалася. Потім прийшла міжвоєнна Німеччина, Веймарська республіка, яка народилася в муках і в муках померла, націоналізм, політична лють, радикалізація, фашизм, а далі — нацизм. І тут Юнґер теж відзначився тим, що знову не став своїм для Рейху. Не був демократом у сучасному сенсі. Його ранні тексти точно не були миролюбними чи гуманістичними. Але він також не став нацистом. Відмовлявся від пропозицій НСДАП, критикував ідеологію, не вступив у партію, а його «На мармурових скелях» читали як алегоричну критику тоталітарної диктатури. Під час Другої світової Юнґер служив тиловим офіцером у Вермахті в окупованому Парижі. Він залишався солдатом своєї держави й носив німецький мундир, але водночас дедалі сильніше дистанціювався від нацистської партії та її ідеології. Юнґер мав контакти з французьким рухом Опору, що зрештою зробило його небажаною ��ігурою для режиму та призвело до його усунення зі служби. Його запідозрили у зв'язках із колом офіцерів, які організували невдалий замах на Гітлера 1944 року. Його безпосередні начальники в Парижі були страчені, а Юнґера врятував лише його статус всесвітньо відомого письменника та героя Першої світової війни. За критику Гітлера, сина забрали на війну де той помер. Оце, власне, і робить Юнґера таким складним і цікавим. Він незручний ані для культу, ані для простого засудження. Він занадто правий і мілітарний для комфортного ліберального канону. Але занадт�� незалежний, естетично холодний і внутрішньо автономний для радикальних правих. У ньому дивно поєднувалися холодна воїнська жорсткість і здатність бачити в противнику не лише мішень, а людину. Юнґер описував як уже збирався вбити в��рожого солдата, але, побачивши світлину його родини, відпустив його. Після війни він відмовився проходити стандартну денацифікаційну процедуру, бо наполягав, що нацистом не був. За це мав проблеми з публікаціями. Але з часом повернувся в літературу вже не як співець «сталевої» людини, а як мислитель дистанції, внутрішньої свободи й автономії людини перед масовими ідеологіями та системою. Його пізніша фігура — це вже не штурмовик і не ідеальний солдат, а спостерігач, мандрівник і мислитель дистанції. Людина, яка не вірить у масові ідеології, не хоче розчинятися в державі, партії чи натовпі й намагається зберегти внутрішню автономію в епоху тотального тиску. У цьому є дуже важливе переосмислення. Молодий Юнґер шукав сенс у війні, дисципліні, ризику й екстремальному досвіді. Старий Юнґер дедалі більше шукав спосіб не бути перемеленим ма��иною історії. Попри всю суперечливість його постаті, Юнґер отримав величезне літературне та інтелектуальне визнання. У 1982 році його нагородили престижною Премією Ґете за внесок у німецьку культуру. Його часто називають «поетом війни» — не через романтизацію насильства, а через майже унікальну здатність описувати війну як екзистенційний досвід і філософськи осмислювати долю солдата. Попри словесні розбіжності й протилежний погляд на війну, Ремарк високо оцінював «В сталевих грозах» за його холодний, точний і нещадний реалізм, який робить цей текст одним із найсильніших свідчень фронтового досвіду. Він прожив 102 роки. Пережив кайзерівську Німеччину, Веймарську республіку, Третій рейх, окупацію, поділ Німеччини, холодну війну й об’єднання країни. Пережив більшість тих, хто його засуджував або обожнював. І, можливо, саме тому його книги й філософія залишаються такими цікавими — бо в них кожен може щось знайти для себе. Вони показують не «правильну» еволюцію людини, а таку, де тебе ламають війна, страх, кров і власні ілюзії. Юнґер усе життя залишався індивідуалістом — із темними спогадами, подекуди небезпечними ідеями, пізніми прозріннями й постійною спробою зберегти себе там, де ХХ століття вимагало від людини або підкоритися, або зламатися. І саме цей характер — холодна воля, внутрішня автономія та впертий індивідуалізм — досі приваблює багатьох людей, навіть тих, хто стояв по інший бік його епохи.

PulseOfUkraine's tweet photo. Багато людей так і не розуміють, чому Ернст Юнґер має такий вплив і чому його настільки поваж��ють з точки зору його біографії та книг.

І, мабуть, саме в цій незручній ск��адності й криється причина його ваги.

Бо його біографія — це не просто історія «солдата, який просто став філософом». Це значно складніше. Це історія людини, яка пройшла через дві світові війни, побачила народження й крах кількох політичних світів, але до кінця життя так і залишилася фігурою дуже незручною.

У Першу світову він був хоробрим настільки, що був на межі самознищення. У 1914 році пішов добровольцем до німецької армії, служив у 73-му Гановерському полку, швидко став офіцером і воював не десь у тилу, а в самій м’ясорубці Західного фронту.

Сомма, ��турмові групи, окопи, гранати, постійний ближній бій, поранення одне за одним. Юнґер пережив те, що більшість людей не переживає навіть у кошмарах. За війну він був поранений багато разів, отримав Pour le Mérite — одну з найвищих військових нагород Німецької імперії — і вийшов із війни не пацифістом, а людиною, яка сприймала війну як страшну, але майже метафізичну кузню особистості.

Саме з цього досвіду написані «В сталевих грозах» — одна з найсильніших книжок про Першу світову. Її сила не в моралізаторстві, а в холодній точності та брутальній реальності. Юнґер описує війну очима людини, яка не просто її пережила, а певною мірою в ній сформувалася.

Потім прийшла міжвоєнна Німеччина, Веймарська республіка, яка народилася в муках і в муках померла, націоналізм, політична лють, радикалізація, фашизм, а далі — нацизм. І тут Юнґер теж відзначився тим, що знову не став своїм для Рейху.

Не був демократом у сучасному сенсі. Його ранні тексти точно не були миролюбними чи гуманістичними. Але він також не став нацистом. Відмовлявся від пропозицій НСДАП, критикував ідеологію, не вступив у партію, а його «На мармурових скелях» читали як алегоричну критику тоталітарної диктатури.

Під час Другої світової Юнґер служив тиловим офіцером у Вермахті в окупованому Парижі. Він залишався солдатом своєї держави й носив німецький мундир, але водночас дедалі сильніше дистанціювався від нацистської партії та її ідеології. Юнґер мав контакти з французьким рухом Опору, що зрештою зробило його небажаною ��ігурою для режиму та призвело до його усунення зі служби. Його запідозрили у зв'язках із колом офіцерів, які організували невдалий замах на Гітлера 1944 року. Його безпосередні начальники в Парижі були страчені, а Юнґера врятував лише його статус всесвітньо відомого письменника та героя Першої світової війни. За критику Гітлера, сина забрали на війну де той помер.

Оце, власне, і робить Юнґера таким складним і цікавим. Він незручний ані для культу, ані для простого засудження. Він занадто правий і мілітарний для комфортного ліберального канону. Але занадт�� незалежний, естетично холодний і внутрішньо автономний для радикальних правих. У ньому дивно поєднувалися холодна воїнська жорсткість і здатність бачити в противнику не лише мішень, а людину. Юнґер описував як уже збирався вбити в��рожого солдата, але, побачивши світлину його родини, відпустив його.

Після війни він відмовився проходити стандартну денацифікаційну процедуру, бо наполягав, що нацистом не був. За це мав проблеми з публікаціями. Але з часом повернувся в літературу вже не як співець «сталевої» людини, а як мислитель дистанції, внутрішньої свободи й автономії людини перед масовими ідеологіями та системою.

Його пізніша фігура — це вже не штурмовик і не ідеальний солдат, а спостерігач, мандрівник і мислитель дистанції. Людина, яка не вірить у масові ідеології, не хоче розчинятися в державі, партії чи натовпі й намагається зберегти внутрішню автономію в епоху тотального тиску.

У цьому є дуже важливе переосмислення. Молодий Юнґер шукав сенс у війні, дисципліні, ризику й екстремальному досвіді. Старий Юнґер дедалі більше шукав спосіб не бути перемеленим ма��иною історії.

Попри всю суперечливість його постаті, Юнґер отримав величезне літературне та інтелектуальне визнання. У 1982 році його нагородили престижною Премією Ґете за внесок у німецьку культуру. Його часто називають «поетом війни» — не через романтизацію насильства, а через майже унікальну здатність описувати війну як екзистенційний досвід і філософськи осмислювати долю солдата.

Попри словесні розбіжності й протилежний погляд на війну, Ремарк високо оцінював «В сталевих грозах» за його холодний, точний і нещадний реалізм, який робить цей текст одним із найсильніших свідчень фронтового досвіду.

Він прожив 102 роки. Пережив кайзерівську Німеччину, Веймарську республіку, Третій рейх, окупацію, поділ Німеччини, холодну війну й об’єднання країни. Пережив більшість тих, хто його засуджував або обожнював.

І, можливо, саме тому його книги й філософія залишаються такими цікавими — бо в них кожен може щось знайти для себе. Вони показують не «правильну» еволюцію людини, а таку, де тебе ламають війна, страх, кров і власні ілюзії.

Юнґер усе життя залишався індивідуалістом — із темними спогадами, подекуди небезпечними ідеями, пізніми прозріннями й постійною спробою зберегти себе там, де ХХ століття вимагало від людини або підкоритися, або зламатися.

І саме цей характер — холодна воля, внутрішня автономія та впертий індивідуалізм — досі приваблює багатьох людей, навіть тих, хто стояв по інший бік його епохи.

3

117

18

55

10K

ry @Ryraketa

2 months ago

@Shima_Eth @Abstract_Eco

1

0

53

Ryraketa retweeted

Час Чернігівський

@cntimeua

2 months ago

У місті на Чернігівщині збирають 300 велосипедів - на інсталяцію У Мені оголосили збір старих, непотрібних велосипедів для створення креативної інсталяції — символічної арки на в’їзді у місто. Як реагують жителі? https://t.co/szBg18WUwG

cntimeua's tweet photo. У місті на Чернігівщині збирають 300 велосипедів - на інсталяцію

У Мені оголосили збір старих, непотрібних велосипедів для створення креативної інсталяції — символічної арки на в’їзді у місто. Як реагують жителі?

https://t.co/szBg18WUwG https://t.co/lLv2UdCirt

1

21

4

0

429

ry @Ryraketa

2 months ago

@huvorzel1 Vivaro 1.9 CDTI

0

97

ry @Ryraketa

3 months ago

@LeRenardGrande https://t.co/KbiYC10gkb

Ventusky

@Ventuskycom

3 months ago

Below-average temperatures will persist in Eastern Europe. 🧐 In addition, a strong cold front on Sunday will push temperatures even further below normal, making them significantly below average in some places (see the temperature anomaly for the next 7 days): https://t.co/UT6Kiab1Bf Snowfall will also return to the mountains, while in Russia it will snow even at lower elevations. ❄️⛷️In Western Europe, on the other hand, temperatures will be near or above average.

10

322

77

33

51K

0

82

Ryraketa retweeted

Ventusky

@Ventuskycom

3 months ago

Below-average temperatures will persist in Eastern Europe. 🧐 In addition, a strong cold front on Sunday will push temperatures even further below normal, making them significantly below average in some places (see the temperature anomaly for the next 7 days): https://t.co/UT6Kiab1Bf Snowfall will also return to the mountains, while in Russia it will snow even at lower elevations. ❄️⛷️In Western Europe, on the other hand, temperatures will be near or above average.

10

322

77

33

51K