Human Safari in Sumy
Russian FPV drones flew into the Ukrainian frontline city of Sumy and began hunting civilians.
In the video, one drone deliberately pursues a man around a corner and explodes near him. A second drone scores a direct hit on a civilian hiding behind cover.
This is 13-year-old Oleksandra. Yesterday, she passed away from injuries sustained on June 22 when a Russian drone struck a residential building in the village of Znob-Novhorodske, Sumy region 🕯💔
The attack killed her grandmother, stepfather, and half-brother.
Her mother managed to pull Oleksandra and her stepson, Maksym, from the rubble, saving their lives. However, the young girl suffered burns over 40% of her body.
For 45 days, doctors did everything in their power to save her, but yesterday (August 5), Oleksandra's heart stopped.
Вона загинула разом із трьома побратимами, а в морзі мама дізналася: донька була вагітна.
Це історія про дівчину, яка в 5 років перемагала на конкурсах, у 23 - стала кулеметницею, а за 4 дні до весілля поїхала на свій перший бій…і не повернулася.
Валентина Макаренко народилася в Кропивницькому, з дитинства мріяла про сцену. Співала так, що вигравала всі конкурси - аж поки організатори просто перестали брати її, бо всі знали: переможе тільки вона.
Тоді родина переїхала до Києва, де Валя вступила до університету культури і мріяла про власну школу вокалу.
Але прийшла війна.
Першим на фронт пішов її вітчим Віталій. 24 лютого 2022 року він просто взувся і сказав: "Пора". Загинув 6 вересня 2022 року під Балаклією.
Валя не змогла сидіти вдома - спочатку волонтерила, а потім сказала мамі: "Я маю продовжити справу тата".
Так тендітна дівчина зростом 155 см стала кулеметницею 4-ї танкової бригади. Позивний - "Макар".
На службі вона зустріла Сергія, який зробив їй пропозицію. Вона погодилася - сказала, що немає часу думати, бо завтра може не настати.
Вони подали заяву через "Дію" і планували розписатися 15 січня 2024 року. Мама з братом уже купили квитки на поїзд.
Але за чотири дні до весілля - 10 січня - Валя вирушила на свій перший бойовий вихід. На Ізюмський напрямок, біля села Райгородка.
Перед цим вона зателефонувала мамі, одягнена в бронежилет і каску. Сказала: "Йду на ��ри-чотири дні, зателефоную, коли повернуся".
Не зателефонувала.
В автомобіль, де їхала Валя і троє побратимів, влучила російська протитанкова ракета. Усі загинули на місці.
У морзі мамі сказали: Валя була вагітна, 2-3 тижні. Вона, мабуть, навіть і не знала. Її мама Ольга втратила двох дітей одночасно.
Валю поховали в Києві на Лісовому кладовищі, поряд із батьком.
А ще у Валентини була мрія, яка збулася після її загибелі.
У неї залишився зошит із віршами. Вона хотіла покласти їх на музику, але не встигла.
З цим допомогла команда проєкту "Я не забуду", я��а звернулася до співачки Олі Сонячної - і та написала пісню на вірш Валі "Її щастя на східнім кордоні". Присвятила всім чотирьом.
Вічна пам'ять Героїні.
Вони просто їхали поїздом. Ворог перетворив їхню дорогу на останню.
У Лозовій на Харківщині російський снаряд влучив у вагон. Двоє людей загинули, ще троє постраждали.
Звичайні пасажири. Звичайна поїздка. І черговий злочин країни, яка свідомо несе смерть мирним людям.
Сашко Добровольский,при житті казав, що Олексій йому казав, що наснився сон, що він підривається і гине від ворожої закладки під трупом, тому був дуже обережним. І таких знахідок під тілами наших загиблих він знаходив не одну (
Але завжди, розгадував наперед пастки ворога, знаходив і знешкоджувала. А ще він боявся підстави від місцевих сбушників, які вас від часу, влаштовували в нього обшу��и, сподіваючись знайти незаконну вибухівку. Нібито, вона буває законною. Він був дуже розумною, відданою і в своєму роді, одержимою людиною. І декому, дуже сильно заважав.
Вічна Пам'ять Справжньому Герою, Українцю, Патріот��!
🕯 Згадаємо.
6 серпня 2015 року на фронті загинула розвідниця Добровольчого Украї��ського Корпусу «Правий сектор» — Анастасія Горбачова, подруга «Ліса».
У перші роки московсько-української війни вона, як і тисячі інших нескорених українців, добровільно стала на захист Батьківщини. Подруга «Ліса» не обрала безпечнішого шляху — вона була бойовим стрільцем, а згодом розвідницею. Воювала на своїй рідній Донеччині, виконуючи найнебезпечніші завдання.
На війні вона зустріла своє кохання, носила під серцем дитину, але війна безжально забрала її майбутнє. 6 серпня 2015 року подруга «Ліса» загинула від вогнепального поранення.
Молода, сильна, віддана Україні — вона назавжди залишиться прикладом мужності, жертовності та незламності української жінки.
Вона не зникла з наших лав. Вона — у строю. Назавжди.
Вічна пам’ять і слава Героїні!
#ДУК #ПравийСектор #Добровольці #НаціяБорців
І ніби голос в серці не замовкає:
- татку, не плач, не плач за мною мамочко!..
- Як мені не плакати, доню? Ця російська ракета забрала тебе назавжди..
- Не плачте за мною. Мені вже не страшно. Плачте за світом, який досі дозволяє це і ��ідвертає очі, ніби це не може статися з ними
Россияне а представьте, вы стоите в подмосковье ждёте электричку, а по вам ракета прилетает. Именно это вы делаете с украинцами.
8 погибших. Просто ненависть.
Россия государство террорист
Ми дійсно не можемо осягнути глибину і масштаб наших втрат.
І ось те така глиба, Син України пішов в засвіти через кляту війну.
Кожен з них каже, що знає за що він воює і віддає життя.
Аби нам лише вдалося не розчарувати їх.
Не ��ише памʼятаючи.
Він витримав 800 днів у пеклі "Азовсталі" та російського полону. А зламався... посеред звичайного супермаркету.
Олександр Кузьменко - звичайний хлопець, боєць "Азову".
У 2022 році він вийшов з "Азовсталі" за наказом. Думав, що війна для нього закінчилася. Насправді вона тільки почалася - у полоні.
800 днів. 25 років "тюрми" від російського "суду".
Спочатку - лікарня в окупованому Донецьку. Півтора року з важким пораненням ноги. Лікарі не ставили гіпс - лише щоб не загноїлось. Нога зрослася неправильно.
А в палатах було стільки клопів, що спати було неможливо - вони повзали по тілу всю ніч.
Найгіршими серед медперсоналу були ті, хто колись був українцем, а став "громадянином ДНР".
Потім - "суд" і в'язниці. Донецьке СІЗО Олександр називає середньовічним підземеллям. Там людей ламали не тільки побоями, а й психологічно.
Змушували по 40 разів на день співати "Катюшу" та "День Победы". Не співаєш - б'ють. Співаєш - після 40 хвилин плачеш, бо нерви не витримують.
Але він не зламався. Вірив, що вийде.
І ось - обмін. Його везуть у швидкій. Він питає медсестру: "Ви справді з України?" Вона каже: "Так". �� він плаче від щастя. Вперше за 800 днів.
А потім мама привела його в магазин. Він дивиться на полиці, на людей, які просто беруть ��жу.
У камері він мріяв: "Вийду - куплю все підряд!". А коли зайшов - його затрясло. Перехопило подих. Бо в голову полізли побратими, які досі там.
Він стояв посеред магазину і плакав. Мама питає: "Саш, все добре?" А він: "Ні, нічого доброго немає..."
Його боротьба триває, але він - живий доказ, що навіть після 800 днів пекла можна дивитися вперед.
🤔 Чи змінилась ситуація з ворожими розвідувальними БпЛА на фронті у порівнянні з 2023 роком? У чому перевага дрона-перехоплювача ТЕХНО ТАРАС над традиційними засобами боротьби з дронами, зокрема над американським ПЗРК Stinger?
Про це та багато іншого – дивіться у новому відео на Youtube-каналі Мілітарного 👇
https://t.co/3SpSpUU1av
Постоянный член Совбеза ООН бьет баллистическими ракетами по центру Одессы.
Представляете вой обосранных голубей мира если бы был удар по центру Питера? А сейчас будет тишина.
Сид Одесса, сил Украина