Сьогодні 35 років, як Україна відновила Незалежність.
Із них 12 років країна живе у боротьбі, аби Незалежність зберегти.
Для мене День Незалежності це насамперед про людей.
Людей, які її захищають. Людей, які рятують інших.
Про тих, хто робить свою роботу, аби держава жила. Які не мовчать та обстоюють демократію.
Бо саме люди це і є країна.
У ці непевні часи важливо не втратити це розуміння.
Ми і є Україна.
Кожен з нас.
Поки ми є і ми боремося – ми є незалежні.
Зі святом, мій народе!
З Днем Незалежності України!
⚡️ДОПОМОЖІТЬ ВІДРІЗАТИ КРИМ ВІД РОСІЯН!
Напередодні Дня Незалежності збираємо 50 мільйонів гривень на ударні мідлстрайки для вирізання російської логістики до окупованого Криму!
Військові фури, бензовози і навіть вантажні потяги – усе має палати, адже окупантам в’їзд заборонено. Реалізовуватиме заборону – талановитий підрозділ SIGNUM @umftteam, що входить до 59 бригади СБС.
На 50 мільйонів закупимо 300 мідлстрайк БПЛА, а також необхідну інфраструктуру та устаткування до них. Працювати цими дронами військові зможуть на глибині до 200 кілометрів. Цього вистачить, аби влаштувати справжній Логістикоріз!
❗️БАНКА ЗБОРУ: https://t.co/AGtRTqs8ia
Карта Приват: 5168752135776451
Більше реквізитів: https://t.co/GqLk7cwqu6
ДОНАТЬТЕ НА ЛОГІСТИКОРІЗ!
Я зробив це фото 13 лютого 2015 року у вже оточеному Дебальцево.
На момент цього фото Сергій, чия кров на прапорі уже годину як загинув. Тіло його вивозили на танку, але в бою десь загубили.
Цей закривавлений прапор належить українцю, моєму земляку та моєму другу Карпо Сергію, який родом із Лиманщини з півночі Донеччини.
Наш, жовто-синій прапор, від крові українських солдатів стає червоно-чорним.
Пам'ятайте про таку ціну нашого прапора!
Героям сл��ва!
П.с. Згадуйте про Сергія Карпо, коли використовуєте це фото.
Родичам Сергія буде приємно.
Вибори під час великої війни — смертельна небезпека для державності. Вони є неприйнятними у будь-якій формі, поки є повномасштабна агресія.
Це ��озірве країну зсередини.
Четверта річниця повномасштабного вторгнення під час війни, що вже 12 років як триває.
Я пишу це речення, перечитую, і не вірю в нього.
Це неможливо. Це здається чимось нереальним.
Але ми справді є. �� є наша Україна.
Досі.
Завдяки кожному і кожній, хто її боронить.
У нас не вірили. Ми не вірили самі у себе. Але кожен клятий чорний день цієї війни наша нація боролася.
І далі бореться.
Стікаючи кровʼю, ховаючи рідних і близьких, дістаючи з-під завалів дитячі тіла, дивлячись на братні могили та протистояти темряві, наша нація далі живе.
Попри усі пророцтва та розрахунки.
Наперекір долі.
Україна стоїть.
Україна переможе.
Нам буде важко, треба ще багато зробити всередині, нам є що змінювати, є складні виклики.
Але ми все одно переможемо.
Росія впаде.
Бо ми – українці.
І інакше бути не може.
Ми вже зробили неможливе.
Пишаюся належа��и до нації найкращих, вільних та сміливих людей.
Слава Україні!
"Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний."