Aráchni

Remember. I will never reply to a comment.

[Marzena Krzemińska @Marzena_Garden]

@JanDlugosz1415 Tak Ukraińcy walczyli o niepodległą Ukrainę... ☠️🤬

[Олег Володарський @volodarskijo]

Україна прощається з Євою Ройтер.
З людиною, яка встигла прожити сто життів в одному.

Їй було лише 25, але за спиною - не роки, а цілі епохи: від студентської лави в Академії мистецтв до окопів, де вона тримала чиюсь руку, поки той боєць не міг тримати зброю.

Вона могла б малювати прекрасні картини - і малювала, але обрала інше полотно: поле бою, де замість фарб - кров, а замість пензлів - турнікети.

Вона не чекала, що хтось прийде й урятує - вона сама стала тим, хто рятує.

Під обстрілами, в багнюці, вночі, без сну - вона витягала хлопців із пекла, бо для неї не існувало слова "не можу".

А потім вона сіла за дрони. Сама збирала їх, паяла, тестувала, бо розуміла: техніка теж рятує життя.

Вона створила цілий підрозділ "Гніздо»" - від назви до символіки, бо навіть у війні має бути краса й сенс.

І водночас - вона була тією, хто зустрічав іноземних добровольців, допомагала їм стати своїми, бо знала: світ має знати правду про Україну.

А вдома на неї чекали 11 котів, вона не могла пройти повз безпритульного.

Вона годувала, лікувала, зігрівала тих, кого ніхто не хотів. І так само вона ставилася до людей - без зайвих слів, просто була поруч.

Вона любила життя. Вона вміла сміятися голосно, дружити міцно, працювати до знемоги й ніколи не скаржитися.

Вона була тією, кого хочеться обійняти й не відпускати.

І сьогодні - тисячі людей прийшли, щоб сказати їй "дякую". Не "прощавай", а "дякую, що була".

Бо таких, як Єва, не забувають. Вони залишаються в серцях, у врятованих життях, у тих 11 котах, які чекають її вдома.

Вічна пам’ять, світла людино.
Ти зробила цей світ кращим.

[Aráchni @Volodinex]

⬇️