не можу звільнитися від думок про заздрість до вестернів. мені і хейтити їх не хочеться, але я знецінюю їх досвід автоматично і не можу слухати про їх проблеми, бо вони для мене не суттєві
«можливо в мене теж війна…тільки з самим собою» - було дужн важко не заржати 🤡
о це наскільки людина не в контексті і не намагаються навіть подумати не про себе
потім він сказав, що намагається мені допомогти (я його про це не просила) тому що я тону 🤡
і шо те що я так переживаю, це не раціонально
коли я йому сказала, що я не буду слухати поради від людини, яка НЕ переживає війну і ніколи цього не відчувала - він образився))
коли він мені це сказав, ми були в горах і моя перша реакція просто розвернутися і піти, але я в горах, куди він мене привез…тому довелось відійти на 100 метрів і намагатися заспокоїтись і не уєбати його за такі слова
так, якщо що клінічної депресії вже немає дві депресії назад, я жива, анти-депресанти не підійшли і мені довелось самій вивозити себе і я вивезла 🫡
скільки всього я пережила з останнього свого посту тут