дивись, Ром ❤️
всі судові спроби позбавити Протасів Яр природохоронного статусу завершені
це просто неможливі новини, дякую всім, хто ходив на суди, писав, підтримував громаду й лишався небайдужим🫂
Чоловік з плакатом "повернувся з полону. Хочу бачити надійну оборону"
Я вже не розумію, що я відчуваю
Чому вони повинні відстоювати державність ще й в тилу
Провідниця: …якщо я заходжу і кажу ЕВАКУАЦІЯ беремо з собою сумочку телефон ковдру і виходимо
Якась панянка: а на скільки часто вона буває?
Провідниця: не знаю, треба подзвонить в Москву спитать
she’s is so fed up від тупих питань😭😭
Натрапила на невеличкий бізнес військового, який повернувся з полону. Продає ✨розсаду✨, квіти, зелень тощо
Якщо ви хотіли завести на балконі кілька кущів чогось, або маєте більші ділянки для цього, це ваш знак. Давайте продовжимо тренд хороших справ і підтримаємо.
Москва
«Мы объявляем перемирие»
Київ
«Насрати»
Москва
« Ми серйозно, мы настаиваем на перемирии»
Київ
« Добре, тоді від сьогодні»
Москва
«Не»
Київ
« Тоді вашому параду срака»
Москва
«Если киевский режим испортит нам парад, ответ будет ужасающий»
Київ
…….
Москва
«Если Киев нанесет удары вовремя парада, будут удары возмездия, по центрам принятия
решений»
Київ
….
Москва
« Ядерным оружием»
«Орєшник уже прогревают»
«Алё???
Київ
«Ми подивимось на вашу поведінку.
Москва
Розсилає повідомлення всім дипломатичним установам.
«Вгамуйте його»
Західні партнери в паніці
« Може, хай проведе свій парад?»
Київ
«Ми нічого не можемо гарантувати, подивимось на їх поведінку»
Москва
«Ало, Дональд, скажи ему, чтоб прекратил этот террор.»
Вашингтон
«Ти хотів, щоб я йому фінансування закрив?
Москва
«Ну?
Вашингтон
«Ти хотів, щоб я йому зброю не постачав?
Москва
«Ну???»
Вашингтон
«Чим мені на нього тиснути?»
Москва
«Просто напугай»
Вашингтон
«Він неадекватний, як його налякаю?»
Москва
«Ну скажи, що це твоя мирна ініціатива»
Вашингтон
«Володимир, ти дуже крутий хлопець, я дуже люблю крутих хлопців, треба прийняти перемирʼя.»
Київ
«Та ні, я думаю вʼїбать.»
Вашингтон
«Володимир, ну не треба вʼїбать. Потрібно діл, домовлятись.»
Київ
«Та вже запланували. Хлопці ж старались, готувались. Як то кажуть, літаки летять, будемо бомбить»
Вашингтон
«Ну хочеш, він людей поверне?»
Київ
«Ну добре, але багато.»
Вашингтон
«Повернеш 1000 людей і можеш проводити парад.»
Москва
«Точно?»
Вашингтон
«Та точно»
Москва
«Пусть поклянется»
Вашингтон
«Ти дурак?»
Москва
«Нам нужны гарантии »
Вашингтон
«Йому гарантії потрібні»
Київ
Ну добре.
«Дозволяю провести парад на Красній площі
Президент України В.Зеленський.»
Москва і
Вашингтон
«Вот сука.»
Боже як ахуєно
Раніше таке неможливо було уявити, шо ми будемо кошмарити НПЗ та бази з портами у такій кількості.
Памʼятаю як 10 дронів запускали і це вже була радість, перші бобри як летіли..
минуло сорок років.
але я звертаюсь до вас.
до тих, хто тоді, не вагаючись, крокував у це пекло. до воїнів, які не мали перед собою видимого ворога. не було прапорів супротивника, не було чутно вибухів, лише дивний металевий присмак на губах і наказ, який треба було виконати.
ви гасили пожежу, що випалювала клітини вашого життя. хтось із вас скидав графіт із даху, рахуючи секунди, що коштували років майбутнього здоров’я. хтось копав тунелі під реактором, відчуваючи, як піт застигає на чолі разом із радіоактивним пилом.
ви не думали про пільги чи посвідчення, які потім доводилося вибивати в кабінетах байдужих чиновників. ви просто робили свою роботу, бо знали: за вашими спинами - діти, жінки та світ.
ваші серця виявилися міцнішими за бетон і графіт. ви стали тим живим саркофагом, який закрив собою людство від розщепленого атома.
багатьох із вас уже немає. ви пішли тихо, один за одним, згорівши від того невидимого вогню, який прийняли на себе в далекому 86-му.
я схиляю голову перед кожним пам’ятником на кладовищі та перед кожним із вас, хто сьогодні ще тримається.
сьогодні світ часто забуває про вашу жертву, занурюючись у дріб’язкові суперечки.
але я пам’ятаю. і я хочу, щоб ви знали: ви і є атланти, які тоді втримали небо над нами.
дякую!
Сьомою жертвою теракту в Києві став двірник, якого місцеві жителі знали як дядю Сашу. Він загинув, захищаючи дитину власним тілом. Сусіди згадують його як добру й чуйну людину, яка завжди допомагала іншим і доглядала за безпритульним котом.
Під час нападу, коли терорист відкрив вогонь, чоловік кинувся до хлопчика і прикрив його собою, отримавши смертельні поранення. Врятувати його не вдалося.
🕯