@nieszka123 Курва! Я мав добрий проєкт, домовленості, пілотну програму. 10 років в Польщі працював "в білу"! Мені став в потребі бус. І що? Лізінг? Ні! Не можна! Фірмі нема двох років, голова - не поляк! Знайшлися нормальні поляки, допомогли, на займався гроші в, як чорт... Працюю
@ZbigniewBarszc1 На які? Ти мені поганого нічого не зробив, я тобі теж... Гріхи дідів? Вони їх у пеклі, чи у раю обговорять. От, не робити шкоди зараз, то да, треба мати сили. І розум. А не тількі пам'ять.
@WaldemarRomano2 Вибачте мені, що я лізу до вашої думки, не маючи на то право, бо я іноземець! Але, за 10 років життя і праці в Польщі, мені зустрічалися більше адекватні люди. Які більше допомагали. Які не ненавиділи інших. Чи то я в заповіднику живу?
Przez lata słyszałem, że to tylko słowa.
Że „banderowiec” to tylko określenie.
Że straszenie Ukraińcami to tylko polityka.
Że odczłowieczanie całego narodu to tylko kampania wyborcza.
Że nienawiść w internecie nie ma znaczenia.
A potem tonie 15-letni chłopak.
Syn.
Wnuk.
Być może brat.
I pod informacją o jego śmierci pojawiają się setki komentarzy: „jednego mniej”, „szkoda że drugi przeżył”, „karma za Wołyń”, „selekcja naturalna”, „mogli siedzieć u siebie”.
To nie spadło z nieba.
To jest efekt lat szczucia na ludzi ze względu na narodowość. Efekt narracji polityków, którzy dla kilku punktów procentowych poparcia uznali, że można bez końca grać strachem, pogardą i historycznymi resentymentami.
Nie budowali pamięci. Budowali niechęć.
Nie szukali prawdy. Szukali emocji.
Nie prowadzili debaty. Wskazywali kolejne grupy ludzi, które należało obarczyć winą za wszystko.
Dziś część społeczeństwa nie widzi już w ofierze człowieka. Nie widzi dziecka. Nie widzi rodziny przeżywającej niewyobrażalną tragedię.
Widzą tylko „Ukraińca”.
I właśnie dlatego politycy, którzy od lat budują swoją popularność na antagonizowaniu narodów, nie mogą umywać rąk. Nie napisali tych komentarzy osobiście. Ale przez lata tworzyli atmosferę, w której takie komentarze stały się czymś normalnym.
Jeżeli ktoś pyta, do czego prowadzi polityka oparta na nacjonalizmie, pogardzie i nieustannym podsycaniu historycznej nienawiści, odpowiedź znajduje się pod tym postem.
W tych komentarzach.
I jest to jeden z najbardziej zawstydzających obrazów współczesnej Polski, jakie widziałem 🥺
Coście uczynili z moją Ojczyzną...
https://t.co/HddiU4psyU
@mara2n1 My też uważamy za wielkiego wojownika i bohatera Jaremiego Wiśniowieckiego, który z przyjemnością nabijał na pal Ukraińców. I co? W związku z tym mamy się napierdalać?
A co do tego co uważa Zelenski, to sprawa jest bardziej skomplikowana.
Звернення до українців і поляків
Криза, у якій останнім часом опинилися польсько-українські відносини, викликає в нас серйозне занепокоєння. Саме тому ми вирішили опублікувати спільне звернення в польських та українських медіа.
Україна вже дванадцять років протистоїть злочинній агресії Путіна, а майже п’ять років ця агресія триває у формі повномасштабної війни. Вона захищає Польщу та Європу від російського імперіалізму.
Цей захист має свою драматичну ціну. Сотні тисяч українок і українців загинули або зазнали поранень, мільйони були змушені залишити свої домівки, значна частина країни перебуває під окупацією, а на міста й села щодня падають бомби.
Польща з перших годин російського вторгнення разом із європейськими союзниками поспішила на допомогу Україні, передаючи військову техніку, фінансову допомогу, гуманітарну підтримку та прийнявши майже 2 мільйони українських біженців. Масштаб польської солідарності з Україною у 2022 році вразив світ.
На жаль, нинішня напруженість також негативно впливає на ставлення до українок і українців, які стали важливою частиною польського суспільства, а також на сприйняття поляків українцями. Це створює додатковий виклик для політиків, медіа, громадянського суспільства та громадян обох наших країн.
Ми усвідомлюємо трагічні сторінки польсько-української історії, які політики використовують у власних цілях. Однак сьогодні нашим спільним завданням є зупинити путінську Росію. Час для серйозної розмови про минуле, визнання провини та примирення настане тоді, коли Україна — за підтримки союзників — переможе агресора.
Росія вже багато років веде масштабну дезінформаційну кампанію та намагається вбити клин між поляками й українцями. Нинішня криза у відносинах лише полегшує їй ці дії.
Це час випробування для поляків і українців. Наші політики повинні проявити мудрість і розсудливість, шукати порозуміння та шляхи виходу з кризи. Натомість наші суспільства не повинні піддаватися маніпуляціям і мають надалі підтримувати одне одного. В ім’я спільного майбутнього, у якому Польща та Україна разом можуть відіграти ключову роль у Європейському Союзі.
У 2013 році у спільній заяві Президент України в 1994–2005 роках Леонід Кучма та президент Польщі в 1995–2005 роках Александр Квасневський написали: «Напередодні 70-х роковин трагічних подій на Волині просимо наших співвітчизників зробити все можливе, щоб ушанування пам’яті жертв давніх конфліктів не стало інструментом загострення відносин і не змарнувало досягнень процесу примирення між нашими народами».
Сьогодні цей обов’язок покладається на всіх нас.
Редакція "Газети Виборчей"
Редакція ТОК ФМ
Редакція Газетhttps://t.co/jmDjDCqgsZ
Редакція ОКО.пресс
Редакція Онет.pl
Редакція тижневика «Політика»
Редакція Newsweek Польща
Редакція Пісмо.Журнал думок
Прес Клуб Польща
Редакція Сестри.еу
Редакція Слава ТВ
Редакція Еспресо ТВ
Редакція «Європейської правди»
Редакція «Української правди»
Асоціаціa «Незалежні регіональні видавці України" (Коло.News, Новини Рівного:Інформаційний портал https://t.co/kWzW6WHj2f, «Одеське життя», МИГ Запоріжжя, Кременчуцький Телеграф, "20 хвилин", "Всім", Газета "РІА", портал https://t.co/DIIhsN8Btg, Газетa "Гривна", Мололий буковинець, Чернігівська Медіа Група)
Звернення також опублікує "Kyiv Independent"
@helenworld1969 Та мені за що?! До нас приїхали рідні моєї жінки, дівчата моїх хлопців, та просто знайомі. Я -після операції на хребту. Ходив потрохи, реабілітація. А їх приїхало 10! Три малі, по три рочки. Вечір, всі в розпачі... Благо, сусіди нормальні!!!! Сами ми з жінкою - з України!
От зараз сиджу і плачу. Реально, сльози л'ются. У лютому 22го, коли до нас приїхали ці перепугані жінки з трьорічками, я пішов по сусідах. Просив іграшки для малих... Тільки один не приніс одразу! Бо приніс вранці, купив НОВІ, і приніс! Згадав, почитав срачі, і ридаю