Mısır’ın en çok kazanan en yetenekli doktoruydu. Bir gün muayeneye gelen çocuğa iğne vurması gerekiyordu. İğne paralıydı.
Anne, "Bu iğneyi alırsam, bir ay açız." deyince büyük kardeşi camdan kendini aşağı attı.
İntihar ederken, "Anne kardeşime iyi bak." dedi.
İşte her şey ondan sonra değişti Meşali için.
Kardeşini yaşatmak ve sofradan bir tabak eksiltmek için kendini feda eden bu kardeşi hiç unutamadı Doktor Meşali.
Zengin muayenehanesini kapattı.
Mısır’ın en fakir mahallesinde muayenehane açtı. Tüm hastaları ücretsiz muayene etti. Özellikle çocukları...
Marka kıyafetlerini çıkarıp attı. Onlar gibi giyindi.
Fakirlerin Doktoru olarak onu tüm Mısır, tüm tıp dünyası tanıdı. Bu dünyadan bir ADAM geçti.. Fakirlerin, kimsesizlerin doktoru.
Muhammet Abdülgaffar Meşali...
Mekanı Cennet Olsun.
🚨 BREAKING:
Robert De Niro on Donald Trump: "He's a bastard. He's a dog. He's a pig. He's a con man. He's a liar. He's a mutt who doesn't know what he's saying. He doesn't do his research. He doesn't care.He's a fool,a national disaster, and a disgrace."
ICP Just Integrated Aave... $200 ICP coming?
ICP and Aave sound like a major adoption story, but the real question is whether the evidence supports the hype. This video breaks down Towerview’s 10 August update, its use of Aave’s USDC pool on Base, and why operating on the Base testnet is very different from having real user capital on mainnet. We separate integration from adoption and examine what would actually need to happen before this development becomes economically meaningful for the Internet Computer ecosystem.
We track the four signals that matter most: mainnet contracts, real deposits, realised yield and user capital. We also examine why Aave’s existing Base presence does not automatically transfer adoption to Towerview, and why a working application does not automatically create demand for ICP. Subscribe for more in-depth crypto breakdowns built around evidence rather than headlines. #ICP #Aave #Crypto
00:00 ICP, Aave and the $200 question
00:49 Towerview starts using Aave USDC
01:23 The Base testnet catch
02:22 Integration vs adoption explained
03:08 Why testnet testing matters
05:18 What would count as real adoption
06:01 Mainnet contracts and real deposits
06:54 Four metrics investors should track
07:51 Why $200 ICP is not proven
09:08 Aave on Base and $1 billion deposits
10:25 Why this could matter for Internet Computer
12:01 The Towerview adoption scoreboard
13:34 Show me the activity
14:46 Does Aave mean $200 ICP
18:11 Integration is not adoption
"Братська четвірка" прийняла останній бій у ворожому лісі. Сьогодні Тарасу Карпюку мало бути 42.
Він народився в Києві, закінчив престижний КПІ - факультет соціології та права .
Здавалося б, попереду - звичайне життя: робота, плани, спокійні будні. Але Тарас обрав інший шлях.
Ще студентом він був на Помаранчевій революції. А 2013-го його заарештували на 15 діб у російському Невинномиську - за спробу вийти на акцію проти кремлівської влади .
Тоді він уже розумів: з цим ворогом доведеться битися. І битися до кінця.
Коли почався Майдан - він був там. 18 лютого 2014-го отримав поранення в ноги, але не відступив .
А коли Росія пішла на Донбас - Тарас одним із перших пішов добровольцем.
Воював у "Азові", звільняв Маріуполь . У серпні 2014-го - пекло Іловайська.
24 лютого 2022-го - для нього це не стало несподіванкою. Він ішов туди, де найгарячіше.
У складі батальйону "Братство" ГУР МО України визволяв Київщину, Харківщину, Миколаївщину .
Виконував найскладніші завдання в тилу ворога, на тимчасово окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей.
Його позивний - "Тарасій". Він був сапером. Людиною, яка вміла знешкоджувати смерть.
Але 24 грудня 2022 року група, до якої входив Тарас, разом із побратимами Юрієм Горовцем, Максимом Михайловим і Богданом Ляговим, проникла в глибокий тил ворога - на територію Брянської області рф.
Завдання виконали. А на зворотному шляху потрапили в засідку .
Російські військові запропонували здатися. У відповідь четверо розвідників, зайняли кругову оборону й прийняли останній бій.
25 грудня 2022 року "Тарасій" та його побратими загинули. На чужині, у ворожому лісі.
"Братська четвірка" - так їх назвали потім. Непийпиво, Тарасій, Святоша та Аполлон. Герої України посмертно.
Їхні тіла вдалося повернути лише в лютому 2023-го.
Його шлях - це не просто біографія. Це вибір. Вибір людини, яка могла б сидіти в офісі чи виховувати дітей.
Але яка взяла в руки зброю, бо розуміла: або ми - або вони.
Сьогодні йому могло б виповнитися 42. Але він назавжди залишиться молодим. І ми пам'ятатимемо: це завдяки таким, як Тарас Карпюк, Україна вистояла. І вистоїть.
Вічна шана. Героям слава.
Він пройшов 600 км пішки по росії, знищив три бомбардувальники, а загинув, прикриваючи своїх: третя річниця загибелі Героя.
Олег Бабій народився в родині військових. З дитинства знав: армія - це його шлях.
Він закінчив львівську Академію сухопутних військ, із 2014 року - на фронті. Розвідка стала його покликанням.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, він жив із сім'єю в Бучі.
24 лютого 2022 року Олег сказав дружині: "Збирай дітей, виїжджайте". Сам одягнувся й пішов у частину.
Бучу згодом звільнили, але він уже воював у глибокому тилу ворога.
Його група провела 9 виходів за лінію фронту, 12 спецоперацій, виявила близько 70 ворожих цілей.
Але головне - це рейд на аеродром "Сольці" в Новгородській області РФ.
Група Бабія пішки подолала понад 600 кілометрів територією росії. І знищила три бомбардувальники Ту-22М3. Ті самі, які пускають ракети по наших містах.
Завдання виконали. Але на зворотному шляху потрапили в засідку. Почався нерівний бій.
Олег прикривав відхід побратимів - і отримав смертельне поранення.
30 серпня 2023 року його не стало.
Йому було 33 роки.
Президент вручив "Золоту Зірку" його дружині Юлії.
Старший син Артем дізнався про загибель батька напередодні церемонії. Він сказав: "Якщо найповажніша людина в країні назвала тата Героєм - значить, так воно і є. Тато зробив те, що мав зробити для України".
Його доньці на той момент був лише рік. Вона ще не встигла запам'ятати його голос.
23 січня 2024 року у Львові, на школі, де навчався Олег, відкрили меморіальну дошку.
Полковник ГУР Олег Бабій - повний кавалер ордена Богдана Хмельницького.
Але для нас він назавжди залишиться тим, хто довів: навіть за 600 кілометрів від лінії фронту ворог не матиме спокою.
Його син тепер знає: тато не просто загинув. Тато врятував побратимів і сотні чужих життів. І це правда, яку не перекрутити.