І у мене то є можливість в 30 вперше прочитати тигроловів. Але в Еми немає можливості побігати по териконам, подивитись на цвіт абрикосів навесні, потрогати червону землю. Я багатша. Я щаслива знати всю Україну, а не тільки ту, яку простіше промотувати.
Моя донецькі пра і бабуся розмовляли українською. У Пра була гарна вишиванка з трояндами і сірим візерунком і безліч розповідей про її двоюрідного брата Яшу на службі Махна, про голодомор, війну.
Про те, як їх сослали в Надеждінск, а батька забрали «совєти», як вони повернулись, а в іх хаті жили чужі люди.
Дід сам збудував красивий будинок з червоним дахом і зеленим парканом, де все моє дитинство пахло квітучою абрикосою і варениками з вишнею.