З Днем Хрещення Київської Русі – України!
Це свято нагадує нам про глибоке духовне коріння українського народу, силу віри та єдності, які допомагали вистояти впродовж віків і підтримують нас сьогодні. Нехай Господь береже Україну, дарує мир, злагоду, незламність духу
Дощ пише на шибках
те, що не вміщається в слова…
А я мрію про сонце…
І я не ловлю мить.
Я дозволяю їй
упасти мені на плечі,
розчинитися в моменті,
чекаючи,
коли небо проясниться…
Навіть в негоді можна знайти красу,
якщо дивитися на неї серцем...
Люби себе... Своїх...
ДопОки це ще має значення.
Життя так плИне,наче ти його пробіг.
Допоки є у кого,ти проси пробачення.
Життя прожити — це не поле перейти.
І наймудріший може помилитись.
Якщо ти знаєш в якому напрямку іти,
То це не значить,що по життю не зможеш загубитись.
Людське тепло - це не просто слово чи вчинок, це дотик до самої суті нашого буття.
Іноді воно приховане в погляді, що каже: «Я поруч». Іноді в простягнутій руці, що підтримує, коли сили зникають. А буває, що воно звучить у телефонному дзвінку, у простому «Як ти?»,
Цілуй її, поки нема дощу,
Поки не почалась раптова злива.
Цілуй шалено, сильно, досхочу...
Цілуй, немов метелик- полохливо...
Цілуй, неначе цей бентежний світ
Вже відгорів, на мить лише багаття...
І ти тому вже стриматись не зміг,
І цілував її...під зір лататтям...