Dmytro

[Олег Володарський @volodarskijo]

Друзі, а ви памʼятаєте Дмитра Шаповалова, кадри з яким, де він їсть яблуко після полону, облетіли весь світ.

Сьогодні я хочу, щоб ми згадали і вшанували цього відважного воїна, бо рівно рік тому, 9 червня 2025 року, його життя обірвалося…

Після полону він міг залишитися вдома, поряд із рідними, почати жити тихим мирним життям. Але не зміг дивитися, як ворог топче його землю. Тому знову став до лав ЗСУ. Знову пішов захищати Україну.

Він витримав kатування, біль і нелюдські випробування в полоні і все одно повернувся до побратимів на передову. Та, на жаль, серце воїна не витримало, надто важчі знущання пережив він в полоні…

Його слова: «Я про нього рік мріяв», сказані про звичайне яблуко після звільнення, тоді торкнулися мільйонів людей. Бо в ту мить кожен зрозумів справжню ціну простих речей: свободи, дому, життя…

Сьогодні боляче усвідомлювати, що тієї щирої усмішки більше немає.

Єдиний син. Єдиний онук. Добрий. Світлий. Справжній. Відданий своїй країні.

Світла пам’ять Герою…
Твою усмішку, твою силу і твою любов до України ми не забудемо ніколи.
Спочивай з миром, Дмитре…

[Цензор.НЕТ ✍️ @censor_net]

На фронті загинув військовослужбовець з Ічкерії Хасан, якого дитиною врятувала Україна

https://t.co/yf21Lw8PNW

[Gomer Simpson 🇺🇦🇮🇱 @Yagger2025]

Первым погибшим во время полномасштабного вторжения РФ считают пограничника Дениса Ткача. 35-летний штаб-сержант принял бой на блокпосту в Луганской обл. и погиб в 03:30 за 2 часа до обращения путина. Жене пришлось в одиночку забирать его усеянное пулями тело. Помним Героев 🇺🇦!

[Toronto Television / Телебачення Торонто @tvtoront]

Військовий льотчик полковник Валентин Коренчук посмертно отримав звання Героя України.

Валентин Коренчук був командиром ескадрильї 40-ї бригади тактичної авіації «Привид Києва».

«Саме він зумів "приземлити" російський штурмовик Су-25, змусивши ворога розбитися завдяки маневруванню, не витративши жодного набою. За час служби полковник здійснив понад 80 бойових вильотів, провів у небі близько 300 годин та особисто ліквідував десятки ворожих цілей», — зазначили у Повітряних Силах.

Також льотчик був ініціатором переходу на F-16. 27 квітня 2024 року Валентин Коренчук загинув під час виконання бойового завдання.

[Юлия @yulia_skyteach]

Сьогодні, 4 червня - День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Світла пам'ять янголятам💔🕯️

[10 квітня @buch10_04]

🕯️В Одеській області внаслідок удару шахеда по катеру загинули чотири героя.

[Osint Defender Italy 🇮🇹 ➕️ @osintdefenderIT]

Italian volunteer Alex Pineschi, serving in the Ukrainian armed forces, fell in battle against Russian occupation forces.

[DSNS.GOV.UA @SESU_UA]

#Одеса: через російську атаку БпЛА постраждали 8 людей, з них 1 дитина.
Пошкоджені зоомагазин, відділення пошти, магазин з алкогольними напоями та легкові автомобілі. Виникла масштабна пожежа. В зоомагазині загинула собачка.
Рятувальники ліквідували займання. Працювали психологи

[bichik under fire @bichikota]

Кончені з РСЗВ вдарили по житловому кварталу у Херсоні
Влучили по дитячому майданчику та вбили чоловіка. Його жінка та дві доньки 6 та 3 років отримали поранення

[Цензор.НЕТ ✍️ @censor_net]

Захищаючи Україну, загинув 23-річний британський спецпризначенець Ейртон Редферн

https://t.co/WRASbXZrDm

[Олег Володарський @volodarskijo]

Рівно 4 роки тому, його закатоване тіло виявили 22 травня в Херсоні в порту. Що з ним зробили важко передати словами.

Незламний Віталій Лапчук.

Уранці 24 лютого 2022 року, коли країну розбудили вибухи, коли страх і невідомість накрили кожен дім, він був у Києві. Міг залишитися там. Міг урятувати себе, забрати родину й перечекати. Міг переконати себе, що це не його боротьба.

Але він повернувся.

Коли дружина подзвонила розгублена й налякана, він не шукав виправдань і не ставив зайвих запитань. Просто сів у машину й поїхав додому — у Херсон, над яким уже нависла війна.

25 лютого він був у місті. І майже одразу поїхав на Антонівський міст — туди, де вже пахло смерtю.

Там лежали тіла наших військових. Молодих хлопців, які першими прийняли удар ворога. Віталій не зміг пройти повз. У машині знайшов простирадло й накрив одного із загиблих танкістів. Бо навіть у пеклі війни людина має залишатися людиною.

Його не полишало одне питання: чому міст досі не підірвали? Чому ворогу дали пройти далі? Він телефонував усім, кому тільки міг — просив, переконував, вимагав: «Треба зупинити їх зараз. Інакше вони зайдуть у місто».

У відповідь чув лише: «Забирай сім’ю і їдь».

Але він не вмів тікати.

Він приїхав до обласної адміністрації — там уже було пусто. Влада зникла, а місто залишалося сам на сам із ворогом.

Тоді Віталій зробив те, що підказувала совість. Разом із другом створив загін тероборони. 59 звичайних чоловіків, які не захотіли стояти осторонь. Для них він став опорою і прикладом.

Коли окупанти вже були в Херсоні, він продовжив боротьбу. Разом із побратимом їздив містом на машині з написом «Хліб». Під цим прикриттям вони збирали зброю, що залишилася після боїв.

Віталій повторював: «Вона ще знадобиться. Наші повернуться».

І він вірив у це до останнього подиху.
27 березня у двір заїхали машини з символами «Z». Усе стало зрозуміло без слів. Це був початок страшного.

Його привезли вже жорстко побитим.
Обличчя — суцільна рана. Сліди ударів , кров, біль, який неможливо приховати. Але навіть тоді дружина не мовчала. Вона дивилася окупантам у вічі й говорила правду: що вони прийшли на чужу землю, що вони злочинці й відповідатимуть за все.

А Віталія били знову. У підвалі.Жорстоко, нелюдськи. Він показав, де захована зброя, але катування не припинилися. Коли його вивели, дружина ледве впізнала чоловіка. Він уже не міг говорити — тільки стогнав від болю.
Того дня вона бачила його живим востаннє.

Потім були допити.Крики за стінами. Удари. Очікування, яке вбиває зсередини.

Коли окупанти дізналися, що він родом зі Львівщини, почали знущатися ще більше. «Бандеру зловили», — казали вони.

Наче цього було достатньо для ненависті. Хоча все своє життя він прожив у Херсоні й любив його всім серцем.

Та справжня причина їхньої люті була іншою.

Віталій допомагав Україні. Передавав інформацію нашим військовим. Робив усе, що міг, аби наблизити звільнення рідного міста. За це його й убили.

Його катували кілька днів. Вимагали імена, адреси, інформацію. Але він нікого не здав. Жодного. Він вистояв.

22 травня його тіло знайшли у воді. Окупанти намагалися приховати свій злочин, втопити правду разом із ним.

Але такі історії неможливо втопити. Вони залишаються болем у серці країни й нагадуванням про справжню ціну свободи.

Віталій Лапчук не став на коліна. Не зрадив. Не відступив. І саме тому він назавжди залишиться серед тих, кого не змогла зламати навіть смерть.

Пам’ять про таких людей — це не лише скорбота. Це наша відповідальність. Говорити про них. Пам’ятати їхні імена. Розповідати їхні історії дітям. Бо поки ми пам’ятаємо — вони живі. І поки живе пам’ять про таких людей, Україну неможливо перемогти.

[Tina Scarlеt💙💛🇺🇦 @TinaScarlet3]

🕯️ У Києві прощаються з двома сестрами, які загинули внаслідок ворожого🤬 удару
Любов та Віра Яковлеви
🕯️💔😰💔😰🙏

[Kadi🇪🇪🌻 @TheFl0orIsLaVa]

Soon...

[UKRAINE NEWS UP @by_Ukraine]

⚡️❗️🪹 😰 У пеклі війни, де все руйнується… птахи в’ють гнізда з оптоволокна.

Те, що ми створили для смерті, вони перетворили на життя.

[Mateusz Rybak @mateusz_rybak1]

Matka płacze po stracie córki, która zgineła podczas ataku ruzzkich.
Dziś to 29 ofiar💔🇺🇦
Czy dalej ktoś myśli, że to nie nasza Wojna? A To Jest Nasza Wojna!🇺🇦
Zostaw follow, aby widzieć więcej. 🇺🇦

[Iryna Voichuk @IrynaVoichuk]

Russia struck a kindergarten in Sumy with two drones.

Do not look away.

[Maria Avdeeva @maria_avdv]

A woman holds her father’s hand through the shattered window of his car. He was killed by shrapnel in the middle of a street in Merefa. One of seven killed when a Russian missile hit a busy road at 10am, 30 km from Kharkiv, in a town people saw as relatively quiet.

[Леся Українка @LesyaUA7Evropa]

Хлопчина, якого вбила російська ракета в гуртожитку Дніпра.
Родом з Донеччини.
На початку війни він мамою і братом були в Швейцарії.
Хлопцю тоді було 15 років,але повернулись,щоб Ілля поступав в ВИШ в Україні.

Ілля Безбожний.
Навіки 19
Втрачаємо золоту молодь.

[ЗМІСТ @poltavazmist]

💔 Росія вбила Героя України Віктора Кузьменка.

Внаслідок повторного вибуху Полтавщина втратила двох досвідчених фахівців, чиї імена назавжди вписані в історію рятувальної служби:

Віктор Кузьменко – Герой України, заступник начальника оперативно-координаційного центру ДСНС Полтавщини. Віктор був легендою служби: саме під його керівництвом після трагічного удару по Полтаві у 2024 році було врятовано 17 людей.

Він пройшов через понад 50 операцій, ліквідовуючи наслідки найскладніших обстрілів та запобігаючи техногенним катастрофам.

Вічна памʼять Герою України 🇺🇦

[Victoria @victoriaslog]

Russians murdered 26 civilians just today:

▪️Zaporizhzhia — 12 dead
▪️Donetsk region — 5 dead
▪️Poltava region — 5 dead
▪️Dnipro — 4 dead

Then russians want a one-day ceasefire to celebrate all the killing.