Ідеї не вмирають!
Герої мусять повертатись додому! На честь визначної події, перепоховання лідера української націоналізму, полковника Євгена Коновальця в Харкові відкрили пам'ятний мурал.
Євгенію Громадському було 21 рік, коли він зупинив російські танки на підступах до Харкова.
Він - один із молодих офіцерів, які стали символом українського опору в перші дні повномасштабної війни.
Євгеній народився в Чугуєві на Харківщині, у родині, де військова служба - не просто професія, а сімейна традиція. Сьоме покоління чоловіків Громадських служить Україні.
24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала масштабний наступ, Євгеній командував взводом 3-ї бригади Національної гвардії України.
Його підрозділ одним із перших зустрів ворога на Окружній дорозі Харкова. У тому бою українські військові знищили чотири танки та фактично зупинили просування ворожої колони до міста.
Саме тоді стало зрозуміло: Харків вистоїть.
У травні 2022 року Євгеній дістав поранення, але після лікування повернувся на фронт і продовжив службу вже у складі 92-ї штурмової бригади.
Його життя - це не тільки історія мужності, а й родинної трагедії.
У той самий день, коли почалося вторгнення, загинув його батько - полковник Олег Громадський, який також обороняв Харків. Попри це, Євгеній не залишив службу.
За відвагу, лідерство та захист України він отримав найвище державне звання - Герой України.
Його історія - це історія покоління, яке виросло вже в незалежній Україні й без вагань стало на її захист.
Це історія молодих офіцерів, які в перші години війни не чекали наказів - вони просто зупиняли ворога.
Donald Tusk sobre a Ucrânia:
"Nem o Prémio Nobel da Paz seria suficiente.
Há quem diga que a Ucrânia deveria estar grata por tudo. A verdade é exatamente o oposto.
Nós, os outros, é que devemos estar gratos à Ucrânia."
ℹ️ В 1663 г. французский офицер и дипломат Пьер Шевалье не знал, что «Украины никогда не существовало», поэтому описал эту страну в своей книге.
- простирается от Дуная до Азовского моря;
- населяют козаки (ни слова о русских);
- Киев – столица и метрополия православной церкви.
Konfiarz nie zna w ogóle historii.
I w końcu dostał porcję wiedzy.
Dotarło?!
Powinno wreszcie do zakutych łbów - wszystkich zakutych łbów konfy i pisu.
Маловідомі кадри з Маріуполя: 12 років від дня звільнення
13 червня 2014 року 159 добровольців «Азову» під командуванням Андрія Білецького звільнили місто і здійняли синьо-жовтий стяг.
Тоді ще без серйозного озброєння і підготовки зламали план кремля й довели — росію можна перемагати.
Поляки показали, що не сприймають іншої думки, навіть якщо вона підтверджена фундаментальними працями польських істориків. Щойно почалося з’ясовуватися, що Армія Крайова здійснювала геноцид проти українців, литовців, білорусів, поляки одразу почали це заперечувати — попри всі відомі факти. Історія — це така річ: коли лізеш у неї брудними ногами, можеш натрапити на самого себе. Замість того щоб ретельно дослідити всі матеріали, відкрити правду й ознайомити своїх громадян із тим, що насправді відбувалося, польські політики вирішили грати у велику політику. Їхній президент прагне заробити додаткові бали на майбутніх виборах, і саме для цього він почав розпалювати ненависть до українців, що з великим ентузіазмом підхватили самі поляки.
А найголовніше в цьому те, що я не є ані ультраправим, ані правим чи лівим. Я просто українець із польським корінням, якого обурюють маніпуляції історією, спрямовані на те, щоб завдати моїй країні максимального удару у важкі часи війни проти російських окупантів — лише задля підняття рейтингів польських політиків.
А головне сьогодні — працюють спільні комісії, які займаються пошуками загиблих, їхньою ексгумацією та перепохованням. Це свята справа: загиблі повинні знайти свій спокій, а ті, хто винен у їхній смерті, мають понести хоча б історичну відплату.
Ну нет. Я такое себе заберу. Вот все мои слова эта прекрасная женщина просто сказала. Куда вы, тупые пляди, полезли?!? Какая вам Украина?! Вы, дебилы конченные, научитесь хоть жопу мыть с мылом. Бабуля - огонь 🔥 Нашей масти.
Ось вам, українці, чітке пояснення того, чому у 2022 році нам всі співчували, а тепер поляки включили ненависть до України. Це треба зрозуміти: співчувають лише жертвам, а сильних — ненавидять і бояться.