«Ми воюємо армією якої насправді немає» — генерал-лейтенант Збройних сил України.
Створити нові зʼєднання та частини НЕ ДОРІВНЮЄ отримати ПОТЕНЦІАЛ на полі бою.
Чому?
1. Людей в ЗС НЕ більшає. Ви тупо розмиваєте існуючі колективи.
2. ОВТ НЕ більшає. Ви тупо розмиваєте дрони, транспорт, техніку та інше.
3. Фахівців в ЗС НЕ більшає. Чим менше толкових людей на умовну тисячу в/с тим гірший сукупний результат їх роботи.
4. Чим більше окремих вч та зʼєднань тим більше навантаження на «бюрократичну систему». В якийсь момент купа людей працює зараз роботи, яка просто робиться, «бо треба». І це ніяк не впливає на якість ведення бойових дій.
Але що зʼявляється?
- більше штабів, тилових посад, органів управління ✅
- на картах та шарах «Дельти» зʼявляється більше позначок і формується враження «сильної оборони» ✅
- хтось отримує чергове підвищення ✅
- гарні доповіді, презентації та цифри ✅
Нас рятує героїзм українського солдата та те, що противником командують ще більші долбойоби.
У травні 1945 року українське та польське підпілля змогли зробити те, що багатьом сьогодні здається неможливим. Після років кровопролиття вони домовилися припинити взаємну боротьбу та зосередитися на спільній загрозі - радянському імперіалізмі (Перемир'я в селі Руда-Ружанецька).
Пізніше були й спільні операції УПА та польського антикомуністичного підпілля проти комуністичних репресивних структур. Це реальна сторінка нашої спільної історії.
Тому сьогодні варто згадувати не лише трагедії українсько-польських відносин, а й приклади примирення та політичної мудрості. Бо майбутнє будують не на нескінченному перераховуванні старих образ, а на здатності робити висновки.
Так, серед поляків є люди, які засуджують українців або український погляд на історію. Це їхнє право. Але варто звернути увагу на інше: дуже часто ті самі наративи про «неправильних українців», «неправильну пам'ять» та «неправильну державу» сьогодні просуває і російська пропаганда. Не тому, що її хвилює історична правда. А тому, що її стратегічна мета - посварити українців і поляків.
Перебуваючи в російському полоні, я неодноразово чув від росіян відверту ненависть саме до Польщі. Якщо Україну вони часто намагаються подавати як «заблудлого брата», то Польщу їхня пропаганда роками малює одним із головних ворогів росії.
Тому коли хтось починає розповідати, що головна загроза для польсько-українських відносин - це виключно українська історична пам'ять, варто поставити собі просте питання: кому це вигідно найбільше?
Сьогодні саме Україна стримує росію. Українські військові фактично тримають фронт, який захищає всю східну частину Європи. У тому числі Польщу. У тому числі ті країни, які сьогодні можуть дозволити собі жити мирним життям, тому що українці воюють з однією з найагресивніших держав світу.
При цьому Україна не розповідає іншим націям, яких героїв їм шанувати, якою мовою навчати дітей у школах або як їм трактувати власну історію. Ми можемо погоджуватися чи не погоджуватися з чужими поглядами, але право народу самому визначати свою ідентичність - це базовий принцип свободи.
Саме тому дивно бачити, коли окремі політики намагаються будувати рейтинги на історичних претензіях до сусідів. У кожного є свій електорат. У кожного є спокуса заробити кілька додаткових відсотків на гучних заявах. Але саме так закладається фундамент майбутніх конфліктів. Маленькі політичні вигоди сьогодні дуже часто стають великими проблемами завтра.
Особливо дивно це виглядає зараз, коли Україна протистоїть не просто росії, а фактично бореться за сам принцип того, що великі держави не мають права вирішувати долю менших. Коли деякі країни, які свого часу гарантували безпеку Україні в обмін на відмову від ядерної зброї, дедалі частіше керуються не принципами, а політичною кон'юнктурою.
Для когось це лише бізнес і політика. Для нас - це життя наших людей, безпека наших родин і саме право України на існування.
Тому я переконаний: чим швидше наші союзники відмовляться від імперських амбіцій, старих образ і спроб повчати інших, тим швидше ми зможемо перейти від боротьби за виживання до побудови справді міцного миру.
Історія рідко пам'ятає тих, хто просто підлаштовувався під настрої натовпу. Вона пам'ятає тих, хто мав сміливість дивитися далі за наступний рейтинг, наступні вибори чи наступний заголовок у пресі. Бо справжній лідер думає не про те, як сподобатися людям сьогодні. Він думає про те, в якій країні їхні діти житимуть завтра. Мир і процвітання між народами завжди починаються з відповідальності, а не з популярності. Саме тому справжні лідери будують мости навіть тоді, коли набагато простіше будувати стіни.
росіяни постійно намагалися указувати нам як думати, ким себе вважати, кого вшановувати і якою мовою розмовляти. Не розумію на що розраховують люди, які намагаються робити те саме, бачачи, що ми цьому протистоїмо навіть під військовими ударами.
У заяві Генерального штабу немає інформації про командира 2 мехбату 30-ї ОМБр, до якого були прикомандировані виснажені воїни 14 ОМБр.
Але насправді все значно складніше.
Сама 30 ОМБр воює на Донеччині.
Але її 2-й батальйон прикомандирували до 14-ої ОМБр на Купʼянському напрямку.
У той же час військових із 14 ОМБр прикомандирували до 2-го мехбату 30-ої ОМБр, який прикомандирований до 14 ОМБр. Тобто військових бригади придали батальйону іншої бригади, який сам є приданим до цієї бригади.
Практика ведення бойових дій приданими силами широко розповсюджена, і сприяє недбалому ставленню до людей. Адже командир, який воює «не своїми» людьми, не відповідає за них, не має обовʼязку забезпечувати їх, і ставиться до таких людей зовсім інакше.
Не завжди, але дуже часто.
Наразі практично кожна бригада воює не у повному складі. У практично всіх зʼєднаннях окремі батальйони або роти забирають до інших зʼєднань.
На практиці знаю приклад, коли у бригади забрали батальйон, передали іншій бригаді. І їй перестало вистачати людей для виконання завдань, тому до цієї бригади прикомандирували батальйон із іншої замість повернення власного.
Доречно нагадати тим, хто виступає проти надання українцям права на придбання, зберігання та носіння короткоствольної вогнепальної зброї, що це право не є обов’язком.
Кожен, хто не підтримує таку можливість, зберігає за собою повне право не оформлювати дозвіл і не володіти зброєю.
У протилежному випадку це виглядає як ситуація, коли люди, які не користуються або не хочуть користуватися певним інструментом, намагаються позбавити цього права інших.
Той самий принцип стосується і автотранспорту. Те, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки і регулярно призводить до смертей у ДТП ( за інформацією МВС за 2024 рік 3202 людини загинули, 32 023 травмовані), не стає підставою для заборони права керування. Питання вирішується через правила, контроль і відповідальність, а не через заперечення самого права.
Проблема не в самому праві, а в тому, що зараз відсутній повноцінний закон, який би чітко регулював обіг зброї. Контроль часто формальний, вимоги — розмиті, а відповідальність — вибіркова. І саме це створює ризики, а не факт наявності права як такого.
SIGNUM CHANGES LEVEL. A NEW TYPE OF ARMY — A NEW SCALE OF WAR.
SIGNUM is now part of a different kind of army — the Unmanned Systems Forces! From now on - in the 59th brigade "Steppe Predators". #signum#fpvdrone#warinukraine🇺🇦 #зсу
@clement_molin Знову потужна "АНАЛІТИКА" на мою улюблену тему🫠
Трохи реальних фактів.
Трохи нерозуміння внутрішніх процесів в армії.
Трохи відвертих маніпуляцій для отримання висновків які подобаються.
Суп готовий, смачного)
What happened with @NATO withdrawal from Iraq is not just a “cautious decision.” It is a clear display of leadership weakness at the highest level.
Those who made this decision essentially demonstrated that when risk increases, they are not looking for ways to hold the line — they immediately scale back and pull out. And this is despite the fact that we are not even talking about combat units, but instructors.
The message is as direct as it gets: when things get harder, we don’t adapt — we downsize.
And the problem is not the evacuation itself. The problem is the mindset behind it. This is the logic of people who fear responsibility for potential losses more than they understand the cost of reputational damage on a global scale.
Because in geopolitics, weakness doesn’t need to be proven — it only needs to be shown once.
And now it has been shown.
When the most powerful military alliance in the world starts behaving like a structure that avoids risk at any cost, this is no longer about “protecting personnel.” It is about a loss of strategic confidence.
And the worst part is: this decision is not being interpreted by allies — it is being read by adversaries.
And they will draw a very simple conclusion:
apply more pressure — and they will step back.
This is exactly how future crises are created.
Source: https://t.co/8EF62nMc77
Останнім часом дуже сумно від публічних новин по контрактам та закупівлям високотехнологічної оборонки в Європі та не тільки.
На фото ви бачите польського військового з дроном-перехоплювачем AS-3 MEROPS.
Польша, Румунія, США, Данія та інші країни НАТО уже взяли його на озброєння або в процесі, навчаються екіпажі, розгортаються сервісні центри.
Це контракти на мільярди доларів.
Меропс - чудовий, насправді, продукт. З "combat proven in Ukraine", бо без цієї приписки зараз ти нічого високотехнологічного і "дронового" у Світі не продаси.
Цей дрон успішно застосовується в Україні і ним збивають десятки і сотні шахедів.
АЛЕ
Цей дрон - американської компанії. Виробляється на Заході, з українського там невелика частина R&D, тактика застосування і сотні кейсів успішних збиттів нашими операторами.
До чого я веду?
Гроші лишаються на заході. Ми лишаємось ні з чим.
Таких кейсів більш ніж вдосталь: кейси Helsing, Anduril, Quantum Systems... Які роблять хороші продукти, відкатують тут технології і успішно виробляються та продаються на заході, маючи доступ до глобальних ринків та глобальних грошей.
А що ж українські компанії, запитаєте Ви?
На прикладі тих же перехоплювавчів - у нас є 5-7 компаній, котрі випускають продукцію не гіршу а десь і кращу за ті ж Меропси. Які теж збивають шахеди сотнями. Які подекуди дешевші за західні аналоги. Але поставляти на Захід вони нічого не можуть, бо... їм не дають цього робити влада та зарегульованість процедур.
Але ж "експорт оборонки" відкрили, скажете ви!
По факту - це брехня, було укладено всього декілька спільних контрактів, це крапля в морі можливостей які лежать перед українським оборонним сектором.
В цей же час основний дозвільний орган (Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю) який видає дозволи на прямий експорт в разі ПОКРИТТЯ ВНУТРІШНІХ ПОТРЕБ місяцями блокує або штампує відмови виробникам по контрактам в країни НАТО, навіть не Африку чи Близький схід (який ми теж по факту уже про#бали).
Це не тільки про перехоплювачі. Це про НРК, розвідувальні та ударні дрони, софт, АІ, бойові алгоритми, засоби РЕР та РЕБ, навіть компонентну базу частково.
Усе те, що народилося і відшліфувалося на цій війні, нашою кров'ю по суті.
По суті Україна зараз робить для світу те, що колись робила нафта для нафтових монархій - створює нове стратегічне багатство.
Бо схема тут дуже проста:
ми створюємо середовище, де технологія стає ефективною;
ми даємо фронт, дані, досвід, операторів, інженерний цикл;
а монетизують це часто інші.
Це не просто про бізнес.
Це про гроші, які не зайшли в Україну.
Про податки, які не заплатилися тут.
Про заводи, які не масштабувалися тут.
Про інженерів, які завтра поїдуть туди, де є ринок, де є більше грошей і зрозумілі правила.
Найгірший сценарій для країни — не програти війну.
Найгірший сценарій — виграти війну, але програти ринок, який ця війна створила.
Високотехнологічний defense-ринок не чекає і не буде чекати. Контракти підписуються на роки вперед. Ну або блокуються купкою чиновників в якійсь там комісії.
Якщо сьогодні не зайшов - завтра вже пізно, заробить хтось інший, але не Україна.
Михайло Федоров, ви думаєте щось з цим робити?
Зв’язок та ситуаційна обізнаність — фундамент, на якому тримається ефективне управління військами. Без якісно управління неможливо ефективно ні стояти в обороні, ні наступати.
Минулого року @BackAndAlive , @TwiyKyivstar та Головне управління звʼязку та кібербезпеки ГШ ЗС запустили спільний проєкт — «Місія 077», по забезпечення новостворених «північних» корпусів технікою та майном звʼязку, живлення, ситуаційним обладнанням та транспортом.
В останні зимові дні передали чергову партію допомоги на ~ 14 мільйонів гривень!
Кожен з корпусів отримує саме те, що потрібно під їх індивідуальні потреби. Звісно, це майно не таке «цікаве» як дрони, з нього не буде класних відео чи вибухів. Але без нього не буде управління військами. А без цього не буде ефективності на полі бою.
Банальні речі, але, чомусь, вкрай складні для загального розуміння важливості саме звʼязку.
Дякуємо кожному й кожній, хто долучається до «Місії 077» і підтримує те, що часто непомітне в кадрі, але критично необхідне на фронті.
Підключайте Суперсилу «Допомога ЗСУ+» та долучайтеся донатом за посиланням: https://t.co/Ofs8WfuIzP
Hungary’s actions regarding the detention of Oschadbank cash collectors and employees - are an open provocation against a country fighting for its independence. While Ukraine is holding back the aggression of russia, Viktor Orban’s government allows itself to act against a state that is effectively defending Europe’s security.
Europe must stop limiting itself to statements of concern - it must respond with real actions and sanctions against Orban’s government.
If there is no response, these actions can be seen as the de facto taking of hostages, which under international norms has the characteristics of a terrorist act. In that case, Orban himself will be seen as acting like a terrorist, no different from putin.
The Ukrainian authorities should also take a close look at the entire shadow business of Hungary in Ukraine and respond as firmly as possible. When someone tries to stab you in the back - showing weakness only encourages further attacks.
Правильне й важливе рішення міністра Федорова - запустити аудит бойових втрат. Об’єктивний розбір причин - основа для розуміння ефективності командування бойових підрозділів і зниження втрат.
Принципово: аудит має охоплювати втрати не лише штатних підрозділів, а й приданих сил і засобів, які діяли в оперативному підпорядкуванні інших частин.
Ми вже побачили невеликий, але відчутний прогрес в ефективності бойових бригад після розподілу мобілізованих військовослужбовців за ініціативою Президента Зеленського та бригадного генерала Паліси.
Сумно, що системні проблеми управління ЗСУ часто намагаються вирішувати точковими рішеннями зверху, не усуваючи корінні причини. Поки окремі вищі офіцери отримують підозри за корупцію, вище військове керівництво продовжує займатися мікроменеджментом замість виконання свого прямого обов’язку - стратегічного управління Силами оборони України під час війни.
Росія програла «битву за зиму». А ми виграли. Перший день весни. Сонячний день довшає. Стає тепліше. Україна продовжує боротьбу.
На фронті, вперше за багато місяців, а може й років, ми почали звільняти більше територій аніж втрачати.
Дякуємо тим, хто тримає фронт.
Дякуємо силам протиповітряної оборони.
Енергетикам.
Комунальникам.
Місцевій та центральній владі.
І кожному з нас, за стійкість.
Україна виграла битву за зиму.