ШКІЛЬНІ МОЗАЇКИ
«Індустріальні методи будівництва, з одного боку, стандартизували архітектурно-просторове середовище, а з іншого – дали можливість швидкого будівництва у достатній кількості споруд, зокрема й шкільного призначення. Оскільки, так би мовити, «фундамент смаку» в людини закладається ще з дитинства, то зрозуміло, що естетичне та виховне оформлення шкіл мало та й досі має виняткове значення. Тому на монументально-декоративне мистецтво покладалася провідна роль – звісно, що за умови оригінальності та змістовності мистецького задуму. <…>
На жаль, зазвичай шкільні мозаїки копіювали одна одну та демонстрували доволі шаблонне бачення щодо ілюстрації призначення закладу: учні, книги, формули, циркулі, земна куля, голуби, горни, спортивна тематика тощо. Також досить часто використовувався «атом з орбіталями», але не як символ науково-технічного прогресу, а як шкільного предмета – фізики» . З видання: Борисова О. Про мозаїки Києва: мистецьке видання. Біла Церква: ВД «Атена», 2025.
Мозаїка на вул. Кіото, 23. 1970-ті рр. С. 186.
НОВЕ НАДХОДЖЕННЯ
Фонд бібліотеки поповнився новим виданням: Широчин Семен. Архітектура індустріальних міст Донбасу. Київ: ФОП Невзорова Д. В., 2026.
Свою книжку автор присвятив усім, хто був змушений залишити Донбас, але зберіг його у своєму серці.
Семен Широчин досліджує передумови та хронологію формування індустріальних міст, особливості їхньої планувальної структури, пропонує періодизацію архітектурної спадщини з урахуванням стилістичних ознак і морфотипів забудови.
На прикладі 17 найбільших міст Донбасу автор розкриває спільні риси та розмаїття їхньої архітектури, розглядаючи її в загальноукраїнському контексті.
Особливої ваги дослідженню надає необхідність збереження пам’яті про архітектурну спадщину регіону, частина якої вже зруйнована, а інша перебуває під загрозою втрати.
Для нашої бібліотеки це видання має особливе значення. У ньому використано матеріали з фонду ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, а автор висловив бібліотеці подяку «за збереження ключового для цього дослідження масиву джерельної бази».
БАРВИ ОСЕНІ
Щирі, проникливі, сповнені життєдайної сили та тонкого відчуття краси – такими є роботи Віктора Андрійовича Наконечного (1947–2015), майстра народного малярства із села Клембівка, лауреата Шевченківської премії та премії імені Катерини Білокур, заслуженого майстра народної творчості України.
Краса мальовничого Поділля й розмаїття осінніх барв – у репродукції В. Наконечного "А молодість не вернеться". 1997 р. З альбому «Віктор Наконечний. Малярство» (Київ, 2007). Іл. 54.
ФАРФОР, ФАЯНС, МАЙОЛІКА
Запрошуємо ознайомитися з виданням «Каталог фарфору, фаянсу і майоліки» (Київ: Українське державне видавництво місцевої промисловості, 1940).
У каталозі представлено продукцію фарфорово-фаянсових заводів Народного комісаріату місцевої промисловості УРСР. Видання стало однією з перших спроб узагальнити творчий доробок художників і майстрів розпису фарфорово-фаянсових виробів України.
Видання дає змогу ознайомитися з асортиментом і художнім оформленням продукції українських фарфорово-фаянсових підприємств першої половини ХХ століття.
Перегляд за посиланням:
(https://t.co/40H6hnqr9E...).
АНАТОЛІЙ ПОНОМАРЕНКО
12 листопада 1922 року народився Анатолій Федорович Пономаренко – український художник, графік, заслужений художник України.
Митець працював у різних видах образотворчого мистецтва: книжковій і станковій графіці, плакаті, живописі, театрально-декораційному мистецтві, створював художні листівки.
На світлинах – роботи Анатолія Пономаренка з альбому: Анатолій Пономаренко: книжкова графіка, плакат, листівки, театр.-декор. мистецтво, живопис, станкова графіка. 1986.
А. Пономаренко. Суперобкладинка до видання: Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич. 1981. С. 40–41.
Бібліотечний фонд поповнився виданням: Чуйко Т., Єрмоленко Ю., Мрозек Г. Куренівка. Пріорка. Простір Тараса Шевченка: путівник. Київ: Видавничий дім Адеф-Україна, 2025.
Автори путівника − співробітники Національного музею Тараса Шевченка − запрошують читачів у захопливу мандрівку Куренівкою та Пріоркою, сторінками історії цих київських місцевостей.
Крізь призму життя і творчості Тараса Шевченка вони розкривають маловідомі сторінки минулого, знайомлять з історичною та культурною спадщиною цих куточків Києва.
На сторінках видання постають і відомі особистості, чиї імена пов’язані з історією та культурним життям міста: В. Крістер, С. Кульженко, А. Прахов, М. Пимоненко, С. Світославський, А. Кузнецов, О. Мешко, І. Їжакевич, О. Міловзоров та багато інших.
Цей путівник − нагода по-новому поглянути на знайомі вулиці й відкрити для себе Київ, у якому переплітаються історії місць, людей і цілих епох.
ПАРАСКА ВЛАСЕНКО
10 листопада народилася Параска Іванівна Власенко (1900–1960) – українська майстриня декоративного розпису, майстер народного мистецтва УРСР.
П. Власенко працювала в різних жанрах народного мистецтва, створювала ескізи архітектурних споруд, килимів, декоративні панно, розписувала керамічні вироби тощо.
Працювала в художньо-експериментальних майстернях на території Києво-Печерської лаври (1935–1949), Інституті монументального живопису та скульптури Академії архітектури УРСР (1949–1957).
Роботи майстрині експонувались на художніх виставках у Києві, Москві, Парижі (1937, срібна медаль), Нью-Йорку (1939).
П. Власенко. Квіти в жовтому вазоні. 1947 р. Світлина з видання: Енциклопедія Сучасної України. 2005. Т. 4. С. 339.
МИКОЛА СТРАТІЛАТ
«Визначний український графік Микола Стратілат – романтик пейзажу. Він відобразив природу України так піднесено й ніжно, що його графічні аркуші справедливо порівнюють з поезією, і то з поезією романтичною» Д. Степовик (цитата (с. 5) та світлина з видання: Микола Стратілат. Храм – оберігач духовності. Київ. 2002).
М. Стратілат. Київ. Вид на Михайлівський монастир з Софійської площі. 1987 р. С. 73.
Бібліотечний фонд поповнився виданням: Чміль Л. В. Керамічний посуд XVI– XVIІІ ст. Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами Києва і Київщини). Київ, 2024.
Дослідження присвячене типології та хронологічним особливостям керамічного посуду Києва й Київщини XVI–XVIII ст., зокрема його формам, технології виготовлення та орнаментальному оздобленню.
У виданні розглянуто способи виробництва глиняного посуду, його назви й функціональне призначення, особливості організації гончарного виробництва, розвиток технік орнаментації та типологію зображень.
Книга стане цінним джерелом інформації для археологів, істориків, мистецтвознавців, культурологів, музейних працівників, студентів і всіх, хто цікавиться історією та матеріальною культурою України.
ВАДИМ ЖЕЖЕРІН
Архітектор, який не лише створював будівлі, а й виховував тих, хто творить архітектуру сьогодні.
5 листопада виповнюється 80 років від дня народження Вадима Борисовича Жежеріна – народного архітектора України (2004), заслуженого архітектора України (1997), лауреата Державної премії України в галузі архітектури (1991, 1998), члена Національної спілки архітекторів України (з 1974 року).
Упродовж 1971–2007 років працював архітектором, головним архітектором проєктів. За цей час було запроєктовано й реалізовано десятки об’єктів різного призначення: житлові будинки, школи, дитячі садки, торговельні центри, готелі, поліклініки, офісні будівлі та комплекси.
Не менш вагомий внесок Вадима Жежеріна – у виховання нових поколінь українських архітекторів. Під його керівництвом здобували професійні знання й досвід сотні майбутніх фахівців у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (1992–1994) та Київському національному університеті будівництва і архітектури (2009–2016).
За кожною архітектурною спорудою стоїть творча думка, а за кожним поколінням архітекторів – досвід і знання наставників.
Щиро вітаємо Вадима Борисовича з 80-річчям! Бажаємо міцного здоров’я, невичерпної творчої енергії, натхнення та нових звершень!
Житлово-офісний будинок на вул. Володимирській, 79 у Києві. 1996–2005 рр.
Світлина і матеріали з видання: Народні архітектори України. За наук. ред. професора О. С. Слєпцова, уклад.: М. М. Дьомін, Б. Л. Єрофалов, Т. В. Русевич, О. С. Слєпцов. Київ: А+С, 2024. С. 164).
Бібліотечний фонд поповнився виданням: Ґжеґож Пйонтек. Найкраще місто у світі: Варшава у відбудові 1944-1949. Київ: Дух і літера, 2026.
Ця книжка − присвята Варшаві, місту, яке пережило драматичні події ХХ століття. У 1915 році, відступаючи з міста, російська армія зруйнувала мости через Віслу та вивезла чимало цінного майна. Згодом Варшава пережила нові потрясіння, Другу світову війну, Варшавське повстання 1944 року й масштабні руйнування, що перетворили значну частину міста на руїни.
Рішення про відбудову Варшави ухвалили майже відразу після її визволення від нацистської окупації.
Перед архітекторами й будівельниками постало надзвичайно складне завдання: не лише відновити зруйноване, а й визначити, яким має бути майбутнє міста. Відбудоване Старе місто згодом стало символом повоєнного відродження Варшави, тоді як інші її райони планували перетворити на сучасний, впорядкований міський простір.
Книжка Ґжеґожа Пйонтка − передусім розповідь про людей, які взялися відбудовувати місто, про їхні задуми, рішення, суперечності та віру в майбутнє.
І водночас − про місто, яке ніколи не буває остаточно завершеним, адже його історія триває, а розвиток залишається безперервним процесом.
БЕССАРАБІЯ
Бессарабія – історичний регіон між Дністром, Прутом і гирлом Дунаю, частина якого розташована на території сучасної України.
Старовинні поштові листівки зберегли зображення традиційного житла, повсякденного життя та побуту жителів Бессарабії.
Світлина з видання: Вітання з Буковини. Міста, села та жителі краю на старовинних поштівках: фотоальбом-каталог. Уклад. С. Побережник. Чернівці: Наші книги, 2017.
МОЗАЇКА ВАСИЛЯ ОВЧИННИКОВА
Багаторічний директор Київського музею Західного й Східного мистецтва – Василь Овчинников (1907–1978) – після того як міська влада відхилила його проєкт розміщення мозаїк на фасаді музею, вирішив у вільний час і за власний кошт самотужки експериментувати з різними техніками викладання мозаїчних панно та присвятив цьому майже два десятиріччя свого життя. Матеріалом для мозаїк слугувала колота керамічна плитка, а також уламки майоліки, фаянсу й порцеляни та навіть шматочки фарбованого скла, а поверхнею – стіни житлових будинків, що виходять у двір музею.
В. Овчинников. Голубка. 1960-ті рр.
(текст і світлина з видання: Борисова О. Про мозаїки Києва: мистецьке видання. Біла Церква: ВД «Атена», 2025. С. 21, С. 23.
МИХАЙЛО БОЙЧУК
30 жовтня – день народження Михайла Львовича Бойчука – українського художника-монументаліста, одного із засновників і професорів Української академії мистецтв, засновника самобутньої школи монументального мистецтва.
Навколо митця сформувалося коло учнів і послідовників, творчий напрям яких увійшов в історію українського мистецтва під назвою бойчукізм.
М. Бойчук. Дівчина біля дерева. 1910-ті рр. Світлина з видання: Білокінь С. І. Бойчук та його школа. 2017. С. 88.
НАДІЯ ВЕРБІВСЬКА
28 жовтня – день народження Надії Василівни Вербівської, заслуженої майстрині народної творчості, представниці косівської школи художньої кераміки.
Народилася в Косові на Івано-Франківщині в родині з давніми традиціями гончарства. Її бабуся - відома майстриня художньої кераміки Павлина Цвілик.
Надія Вербівська навчалася в Косівському училищі прикладного мистецтва, працювала на Косівському художньо-виробничому комбінаті Спілки художників України. Брала участь у республіканських та зарубіжних мистецьких виставках.
Твори майстрині зберігаються в музейних зібраннях України та за кордоном.
На світлині – робота Надії Вербівської з видання «Павлина Цвілик» (Київ: Мистецтво, 1982).
Н. Вербівська, П. Цвілик. Питтєвий набір. 1960-ті рр. Іл. 53.
ПАОЛО ФОНТАНА
28 жовтня виповнюється 330 років від дня народження Паоло Антоніо Доменіко Фонтани (1696–1765) – архітектора італійського походження, представника пізнього бароко, діяльність якого тісно пов’язана з архітектурною спадщиною Волині.
Паоло Фонтана був придворним архітектором князя Павла Кароля Сангушка, а згодом – його дружини Барбари Уршулі Сангушкової. Значна частина творчої діяльності зодчого була пов’язана з Ізяславом, де містилася резиденція князів Сангушків.
За проєктами архітектора та за його участю споруджували костели, монастирські комплекси й палаци на території сучасної України. Серед пам’яток, пов’язаних із його творчістю, – палац Сангушків в Ізяславі, костел єзуїтів у Кременці, костели й монастирі реформатів у Раві-Руській та Судовій Вишні, монастирські комплекси в Острозі й Старокостянтинові.
Творчість Паоло Фонтани посідає важливе місце в історії барокової архітектури Правобережної України.
Капуцинський монастир, нині корпус національного університету «Острозька академія» в м. Острог : келії. Архітектор П. Фонтана. Фото В. Литвиненка. 1976. З фонду ДНАББ ім. В. Г. Заболотного.
Бібліотечний фонд поповнився виданням: Нестор Я. Українське бароко гетьманщини. Як народився стиль, що став душею української держави. Київ: Видавничий дім «Центр української літератури», 2026.
Українське бароко Гетьманщини – це не лише храми із золотими банями, стародруки, іконостаси й монастирські дзвіниці. Це цілий культурний світ, у якому відобразилися історія, духовність та мистецькі традиції України.
Книжка відкриває перед читачем одну з найяскравіших сторінок української культури – від гетьманського меценатства й старовинних храмів до дерев’яних церков, архівних таємниць, утрачених шедеврів і сучасного відродження.
Це розповідь про стиль, у якому назавжди закарбувалася душа Гетьманщини – світла й глибока, зранена, але незнищенна.
ЕДУАРД БІЛЬСЬКИЙ
Цьогоріч виповнилося 95 років від дня народження Едуарда Антоновича Більського, українського архітектора, чия творчість посідає вагоме місце в історії архітектури Києва.
Автор понад 300 проєктів, Едуард Більський зробив значний внесок у формування архітектурного обличчя столиці. Серед його найвідоміших робіт – Київський палац дітей та юнацтва, Центральний автовокзал і житловий масив Виноградар.
Запрошуємо ближче познайомитися з життєвим і творчим шляхом архітектора на сайті бібліотеки за посиланням https://t.co/0RRvdanFh8
Житловий масив «Виноградар» в Києві. Фот. О. С. Пермінов. 1983 р. З фонду ДНАББ ім. В. Г. Заболотного.