І вшанувати цю пам’ять можна лише тоді, коли ми визнаємо правду: Аушвіц звільнили не «росіяни», а багатонаціональні солдати Червоної армії, серед яких ключову роль відігравали українці. І саме Україна має розповідати про це світові, щоб відновити історичну справедливість. (14/14)
Ми маємо дякувати росіянам за визволення Аушвіцу. Або так. Звісно, росіяни зараз роблять страшні речі в Україні, але вони звільнили в’язнів Аушвіцу в 1945. Ми маємо бути їм за це вдячні. (1/14)
Це спроба виправдати агресора, що намагається побудувати нову імперію, використовуючи старі пропагандистські кліше.Пам’ять про Голокост і звільнення Аушвіца — це не інструмент політики. Це нагадування про те, до чого призводить тоталітаризм, шовінізм і зневага до людини. (13/14)
2025 рік:
Суд зобов’язує Міністерство культури передати костел.
Міністерство культури думає, що робити далі. Міністр продовжує шукати каву.
Епілог:
Ми зараз тут. Історія триває. Поки що без змін, але з надією на диво. (12/12)
2023 рік:
Католики підписують меморандум: Мінкульт обіцяє передати костел до 1 травня 2024 року.
Міністерство культури пише чернетки проєктів, які так і залишаються чернетками. Міністр не може знайти каву. (11/12)