📖 Угода
Льюїс знає: у легенд теж є термін придатності. Літо в Греції, два поверхи вгору — і дзвінок у двері Ніко Росберга.
Або відродження в червоному, що так і не сталося.
🔗 https://t.co/fHMUIg2gHN
#brosedes#fanfic@ukrwriter#укррайт
Пишаюся бути східняком, якщо узагальнено. Хоча ідентифікую себе більше, як півдняк.
Моя сім'я – це канонічний приклад того, що переживали українці на півдні та сході з початку минулого сторіччя. Примусова русифікація прізвища (козацьке Пучок перетворилося на зросійщене Пучков). Прапрадід Яків Пучок пережив репресії та розкуркулення, заслання до південного Сибіру за півтора пуди борошна, які він заховав на горищі, щоб прогодувати дітей, адже все тоді забирали більшовики. Там, на території сучасного Казахстану, в 1923 році народилася моя прабабуся. А за рік по тому, вони тижнями поверталися на рідне Запоріжжя на волах. Коли почався Голодомор у 30х, моїй прабабусі Олені було уже 9, її сестрі – 14. І розповіді про те, що коїли совєти з українцями півдня і сходу я слухав з перших вуст, адже ці події в'їлися в їхню пам'ять. До речі, розповідали українською мовою. Не літературним стандартом, звісно, а такою, якою говорять люди, що живуть у степах десь на півдорозі від Запоріжжя до Сиваша. Певно другий топонім мало комусь щось скаже, але буде добре знайомий землякам.
Уже з моєї пам'яті, баба Лєна (та сама прабабця, що повернулася на волах у рідний степ) ходила, нахиляючи спину, бо після Другої світової в примусовому порядку в абсолютно нелюдських умовах відбудовувала підірваний тими ж совєтами Дніпрогес.
Дуже показово, що всі ці історії мені переповідані саме прабабусею, її старшою сестрою, а також сусідкою з села, якій на той момент було більше 100 років. Якісь уривки розповідали теж сусіди з села по вулиці. Слухав старих, складав собі в голові пазли. Всі ці старі люди чітко ідентифікували себе як українці (або частіше можна було почути слово "козак"). Я це утотожнюю.
Показово що моя мама, наприклад, особливо цим не цікавилися і була значно менше в контексті історії своєї ж родини, ніж я зараз. І, до речі, що мама, що бабуся уже говорили російською мовою. І саме ця мова була домінуючою в нашій сім'ї, уже коли я зростав. І Тигроловів мама теж не читала і не знає хто такий Багряний.
Цікаво, які ж такі фактори повпливали на це? Чому люди, які народилися на сході України всередині сторіччя мають проблеми з ідентичністю??
Звісно, для людей зі зведеним в абсолют нудотнтим снобізмом як у Емми Антонюк, це надскладні причинно-наслідкові зв'язки. З таким зверхнім пиздаком сидіти і таврувати впо, східняків, донецьких, харкіаських, етс за те, які вони бидло (особливо це стосується згаданих Еммою пенсіонерок, тобто покоління народжене у 50х-60х роках) і не читали Багряного – це просто піздєц. Отже, така дохуя ерудована інтелектуалка Емма Антонюк нам натякає ніби бути рускочєлюсним бидлом – це ніби тренд для всіх людей з тої ж Рогані, яку вона згадує. А я би запитав у Емми, а в райцентрах на заході всі піздєц освічені інтелектуали, вчать напам'ять прозу Турянського і шанують цісаря?
Взагалі найогидніше в цій історії – це те, що замість якоїсь притомної комунікації із визнанням помилок, Емма показово згортає діяльність із книжками, адже неотесане бидло зі сходу не зацінило її неймовірний альтруїзм, який, судячи з її реакції, існував суто для того, щоб тішити своє роздуте нарцисичне его.
Також всі, хто Емму дефає через книжкову ініціативу, ніби знецінює інші подібні проєкти, яких насправді існує десятки.
@ArtemYesman Нагадвло мені часи коли моя баба як побачила попередника майсершеф на 1+1 і що там готую з червоною рибою холодок дуже здивувалася, бо його в використовуввли в букетах. А потім згадала, що його колись пани їли. Це була спаржа.
Я теж раніше думала, що нічого такого в тому що у людини не було стоскнків. Тепер же для мене це ред флег для близького спілкування.
Але 20 років... ковід, війна, подовжене дитинство. Багато причин. І у відео вона казала, що не прикладала зусиль, що теж логічна причина.
Уже завтра ми анонсуємо першу роботу в рамках #14днівлюбовідоЗСУ
А тому хочемо познайомити вас з авторками, які протягом наступних двох тижнів тішитимуть вас своїми роботами
Для цього ми попросили кожну з них поділитися останнім фанфіком українською, який вони читали👇
Пише глово, що доставка замовлень до 5 поверху і завжди мені так доставляли, я нікого не просила підніматись всі курʼєри самі піднімались.
Тут тіп дзвонить мені і каже «спускайся на перший і не придумуй такого немає»
Ого думаю, окей
Наїхав, що я замовила доставку під час відключення світла!! Тобто чувак десь з іншої планети зовсім, потім напиздів хулі у мене ліфт не працює, тобто те що світла немає то похуй і звичайно ще раз сказав, що я ПРИДУМАЛА, що глово вказує про доставку до 5го поверху, ну ок, взяла здачу під останню гривню(а планувала дати 1000 без здачі, це чай був 160 грн йому) і написала скаргу. Тю.
Whatever I remember about Nikopol city in Ukraine, my mind automatically plays Viral's theme from Gurren-Lagann.
All roads lead to Ukraine.
Our labubu cossack.
Намагаюся читати кожного ранку пів години і на ніч ту книжку, що не можу брати з собою. Це дійсно допомагає читати більше, бо я хоч і швидко читаю, але часто гублю час еа дурниці
Some of the biggest books are 600pages, if you read 100 pages daily split into 25 papers in the morning and 25 in the evening, you’ll be done in 6 days. Attention time for 25 papers is 30-40 minutes, some of you average 7hrs of screen time on your phones daily.
Priorities!
It will probably go a bit unnoticed but what an unbelievable drive from Charles Leclerc today
Drove his heart out, how on earth he was challenging for P3 at all was crazy.
Ferrari.
PLEASE.
GIVE HIM A CAR IN 2026 TO CHALLENGE