ЯКИЙ СКАНДАЛ!!! ЦЕ Ж БАНОЧКА НА ОСОБИСТІ ПОТРЕБИ!!1!!
жесть, як він міг...
((
шановні, ви напевно знаєте, що я служу в армії. і це насправді доволі ризикова штука, звідси можна не повернутись. і не виконати свою мрію.
а вона в мене є.
восени минулого року я дописав книгу по філософії і психоаналізу. я її дописав, але видати не встиг. і гроші на видання розійшлися на військові потреби (бронік, старлінк тощо). і якихось заробітків не очікується.
тому мені порадили попросити гроші у вас. раптом у вас є зайва копійчина
коли починаєш раптом застосовувати якісь психотерапевтичні прийомчики у спілкуванні, це виглядає так штучно, що помічають навіть малознайомі люди, не те, що близькі.
тож треба придумати більш витончені способи підвищення "екологічності взаємодій" – завдання для тікток-фахівців
увімкнув сторіс в інсті, і бачу фотки з акції на підтримку визволення полонених, що тримали моє рідне місто, а наступним - контент з фанкону, де красива дівчина з декольте до пупочка із посмішкою цілує демона з пекла...
важко таке осягнути в пакеті.
власне тому я в ті сторіс майже не ходжу
мені все одно військовий ви, папа римський, очільник фонду, що допомагає знедоленим тваринкам чи мій рідний загублений брат, але якщо ви використовуєте слюри - то ви просто диплодок, що мав би вимерти в хх сторіччі (або раніше), і не нести лайно зі своєї голови на публіку в 2к26
втім я подумав про це не в контексті соцмереж.
я згадав про помилування байдена, коли він на прощання вирішив проявити милосердя на державному рівні, і випустив купу справжніх злочинців поряд зі звичайними бідолахами, які потрапили в біду, що зрештою зіграло в мінус на виборах
все частіше думаю про ехокамери, коли нам зустрічається контент, який цілком співпадає з нашими переконаннями, бо так працюють алгоритми в тредсі, твітері, ютубі.
нас же по суті як худобу по загонах загнали, посадивши на дофамінові голки. і ми світу не бачимо, лише дзеркала
мені не подобається дізнаватися новини на кшталт "відомий філософ славой жижек виступив на книжковому арсеналі в києві" постфактум - через тиждень від самої події.
треба щось в житті міняти
не розумію, навіщо хорошим серіалам приробляють апендицити у вигляді фінальних сезонів, які вже нікому не потрібні? коли арки героїв уже закриті.
здавалося, катастрофа з фіналом westworld мала чогось навчити шоураннерів. але ж ні. щороку ми отримуємо цілу низку непотрібних продовжень, вони тягнуться одне за одним, все більш гротескні і жалюгідні, і в найкращому випадку заливають існуючий сюжет водою, а в найгіршому множать на нуль купу років гарних історій, емоцій і спогадів.
не здивуюсь, якщо в черговому продовженні якийсь з наших улюблених героїв виявиться прибульцем чи його підмінять на ростовий манекен прямо серед екшн сцени, бо чому ні.
за серіали ж не голосують в кінотеатрах гаманцем. ми їмо це, тому що його багато.
ця пошесть не оминула навіть мій улюблений banshee (з ще юним неймовірним хоумлендером ентоні старром в головній ролі). в фінальному сезоні цей локальний, брутальний бойовик про українську мафію раптом перетворюється на чорну комедію про маніяків-сатаністів. це якби я на ніч після чергової серії п'яним подивився горор категорії с і одразу б вирубився, то певно таке я б і побачив.
щиро сподіваюсь на видужання індустрії. а інакше буду закінчувати дивитися серіали там, де я вирішу, що вони закінчилися
на фронті загинув майстерний український репер варнак. він воював у складі третьої штурмової.
на обкладинці його останнього альбому було його фото зі спини з написом "боже прикрий" на бронежилеті.
ще там є трек "приречений"
деякі ваші акаунти звучать так, наче назву підбирала бабуся.
в цьому є милий вайбік.
але він руйнується, коли дивишся візуал на сторінці і читаєш подекуди токсичні твіти
гра zero parades, яка є номінально другою частиною disco elysium (від тих же розробників і в тому ж всесвіті, але поки не зрозумів як вони співвідносяться хронологічно) на мене станом на 4 години проходження склала краще враження ніж попередниця, як мінімум тому що жалюгідний стан головного героя гаррі на момент початку подій в першій частині мене відверто демотивував – в мене в голові не складалося, як досвідчений слідчий міг довести себе до такого стану, наче розгубивши на шляху всі навички, професіоналізм, а з цим гідність і власне обличчя. там більшість сюжету збудована на перезбірці гаррі, цьому приділено часу більше ніж самому розслідуванню. і це мене відвертало, бо я туди приходив за цікавою історією в оригінальному всесвіті, а не за притчею про шкоду алкоголізму.
zero parades таким не страждає. місцева героїня гершел - це хороша шпигунка, без видимих недоліків, яка через політичні причини була вимушена кинути свою мережу, зникнути (на роботі в архівах), і через п'ять років неочікувано для себе повернутися на місця бойової слави з метою провернути нове дільце "на пару днів". втім вона знаходить свого куратора в стані овоча, а її контакти розсіяні містом – хтось з них зміг якось адаптуватися, зневірився, хтось зник, лишивши по собі скривавлений диван і загадкові нотатки. а тут ще й дзвінок від керівництва, мовляв – гершел, все пропало, сідай на поїзд і назад. втім, раз ми вже тут, то робота якась має бути.
і це надзвичайно цікава річ, яку треба проходити у відпустці, нерозривно і уважно. і бажано зрозумілою мовою, бо тексту там багацько і він дійсно якісний і глибокий. частенько цій дилогії закидали графоманство, мовляв, вбудовані в текст розлогі думки персонажів збивають ритм оповідання. так от, в zero parades цього більше немає. попри те, що історії гершел і гаррі чимось перегукуються, гершел хочеться співпереживати, бо така в неї специфіка роботи. зрештою вона не винна, і поза тим вона не стоїть на місці, а щось постійно робить, кудись йде, з кимось контактує, пробивається. її думки не б'ють в голову сумним колоколом, лишаючи гидкий гіркуватий посмак.
а от детектив гаррі... ну що ж, треба менше бухать, буде менше приводів для самокопання. і може не вмреш від розпачу (а така кумедна опція в першій грі є, на щастя, вона зникла в другій).
наостанок зроблю профеміністичний жест: я цілком вірю, що це реалістично – зріла жінка проб'ється і зробить свою роботу там, де такий же чоловік "вмре" від розпачу. але аж ніяк не чекав підтвердження цьому в комп'ютерній грі
хто як не автор концепції backrooms найкраще розуміє її ідею? студійні боси з валізами грошей? запрошений сценарист? імениті актори? що ж, в створенні фільму backrooms вони прийняли участь. а автор ідеї зняв фільм як режисер. йому до речі всього 20.
і про що виявилась концепція backrooms? про витіснені образи і емоції. про наш психічний стан. скелетів у шафах.
це не кіно про "величезні дивні простори, які здаються знайомими" (втім лише американцям, бо для нас навіть їхній викривлений знак stop, з якого герой і починає розуміти що щось у цьому місці не так, інакший).
це фільм про те, що було б, якби ми зустрілися тет-а-тет зі своїми спогадами, з прожитим, накопиченим і витісненим. це про всесвіт в наших головах, якому слід би там і лишатися.
це чудовий фільм, якому я одразу влупив 10/10 на imdb. немає про що думати навіть, згадуючи фільми, що я бачив за останні кілька років. це кращий і найбільш прописаний, ретельно зібраний і дбайливо поданий.
хоча це не в останню чергу тому, що я цікавлюсь психоаналізом, якого тут над міру. і це показано грамотно. уже готовий вести тижневі вебінари по ньому, писати курсові тощо