«Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть» (Вихід 21:15). Такий закон Старого Завіту.
Літопис свідчить про Київ, як матір міст Руських. Тому гріх, який чинять творці та виконавці російського ракетного терору - це гріх не просто зневаги. Це гріх вбивства того, кого вони вважають матірʼю.
Відтак кожен удар російської ракети по Києву - це ще один цвях у труну з ідеями «святой русі». Її нема і ніколи не було - ця конструкція є лише імперською вигадкою, що була створена аби виправдовувати московське загарбництво сусідніх земель, зокрема і поневолення України.
Ми пережили чергову ніч російського ракетного терору, найбільшу серію ударів балістичними ракетами, зафіксовану з початку війни.
Причина атаки - диявольська помста. Помста російської імперії зла за те, що ми, український народ, не зламалися, не здалися, не підкорилися. За те, що просто продовжуємо бути собою. Кремль очікував, що захопить владу над Україною та поверне її в своє ярмо за кілька тижнів. Наш опір повномасштабній агресії триває вже понад 1600 днів і ночей. Зокрема і таких, як була сьогодні.
Ми не зламалися і не здалися дотепер - не буде цього і в майбутньому. Не буде цього - скільки би ще своїх кривавих ножів-ракет Москва не встромила у спину матері міст Русі, нашої Золотоверхої столиці.
Бо ми добре знаємо на прикладах Бучі, Маріуполя, Ізюма та інших окупованих ворогом міст і селищ України, яку долю кремлівська тиранія готує для всіх нас. Це - рабство, терор, депортації, заслання, тортури і смерть. Цього не можна допустити знову.
Дякуємо нашим захисникам і молимося про них. Дякуємо рятувальникам, медикам, всім, хто допомагає постраждалим. Просимо упокоєння душ для загиблих, зцілення та відновлення - для поранених і постраждалих у Києві та всюди в Україні, де цієї ночі сталися нові акти російського терору.
Господи, «визволи поневолених язичниками, зглянься на принижених і знехтуваних, і нехай пізнають язичники, що Ти Бог наш; покарай гнобителів і тих, що кривдять нас з гордовитістю» (2 Мак. 1:27-28).
Сьогодні особливий для мене день – мій день народження у цей світ, та день, коли сім років тому з усвідомленням великої відповідальності та надією на волю Божу я прийняв хрест Предстоятельства – перед Господом, перед самим собою і перед людьми, давши слово: в тому, що залежить від мене, я смиренно нестиму його як служіння Церкві й українському народу.
Дорогі брати і сестри! За семиріччя мого Предстоятельства жоден із цих років не був легким чи простим. Кожен рік мав свої складні виклики – спроби зруйнувати нашу єдність, пандемію, повномасштабне вторгнення агресора. Жодного року з цих семи Помісна Церква не жила у повному спокої, але постійно боролася і продовжує цю боротьбу. Для того Бог і доручив нам духовну зброю – меч слова Свого, щит християнської православної віри, броню правди, шолом спасіння – щоби ми протидіяли підступам ворожим.
Дотепер ми досягали успіху в нашій боротьбі саме завдяки єдності, взаємній підтримці, усвідомленню нашої спільної відповідальності перед Богом і українським народом. Будемо так діяти й надалі – тоді матимемо і надалі успіхи та будемо долати нові виклики успішно, як долали дотеперішні.
Щиро дякую всім вам, повноті нашої Помісної Церкви, за підтримку мого служіння, за ваші молитви про мене. Нехай Господь благословить новий рік нашого буття новими успіхами, наближає час завершення російської агресії та благословить нас тривалим правдивим миром, а Церкву – єднанням усіх. Богу нашому слава на віки віків!
Відходять у минуле останні години 2025-го календарного року від Різдва Христового. І на порозі чергового новоліття зупинимось на хвилинку, зберемося з думками, почуттями, побажаннями і – подякуймо!
Найперше, Богові – за те, що Він не полишив нас, наш народ, і попри все допоміг вистояти перед озвірілою навалою імперії зла, дав сили і мужність долати ворога на полі бою, надихнув мільйони сердець духом жертовної любові, підтримки, благодійності.
Подякуймо та піднесімо особливі молитви за наших захисників, за українське військо, яке обороняє нас від іродового нашестя чужинців та від винищення ними нашого народу. Згадаймо також і наших братів та сестер, які вимушені відзначати свята у неволі, на тимчасово окупованих українських землях. Згадаймо про наших військових і цивільних полонених та інших несправедливо ув’язнених і попросімо в Господа для них захисту і швидшого звільнення. Згадаймо в молитві й про вимушених переселенців та біженців – нехай із вами буде милість і допомога Божа.
Новий рік для всіх нас зараз – невідомість. Ми можемо лише сподіватися, вірити і покладати надії на Господа та на самих себе. Ми маємо також діяти, прагнучи досягти того, про що мріємо – здобувати справедливий мир, виборювати перемогу, утверджувати в цьому світі правду. Новий рік мусить принести якусь нову переміну в нашому житті. Тож вірмо і докладаймо зусиль, щоби ця переміна була нам на краще!
Нехай рік, що розпочинається, буде роком утвердження справедливості, миру і перемоги!
В Житомирской области этой ночью россияне убили трех детей. Их родители в больнице в тяжелом состоянии. Тут нечего комментировать, кроме того, что с каждым таким убийством россияне роют ещё более глубокий ров отгораживающий их от тех, кого совсем недавно они называли братьями.
Дорогі брати і сестри у Христі! Сердечно вітаю вас зі святом – 25-ю річницею відродження Свято-Михайлівського Золотоверхого собору, унікальної духовної святині, що дала нашій столиці, місту Києву, його славне ім’я: Золотоверхий. Цей ювілей ми відзначаємо разом із Днем Києва, святом нашого давнього і незламного міста, серця України, що впродовж століть черпає силу з віри та молитви. Сьогодні – офіційний «день народження» Києва, якому виповнилося вже понад півтора тисячоліття.
Михайлівський Золотоверхий собор був знищений у часи безбожництва, однак воскрес як видимий символ духовного повернення. А сьогодні він дарує нам надію та живу віру. Надію на справедливий мир, на перемогу України, на майбутнє, яке ми будуємо на правді й любові. Ми молимося тут за всіх, хто боронить Україну, хто віддав життя за її волю, за тих, хто потребує нашої духовної підтримки. І в цій відродженій святині кольору неба, що сяє сонячними золотими банями над Києвом, ми відчуваємо: вистояли – і вистоїмо.
Нехай Михайлівський собор і надалі буде осердям нашого духовного життя, світильником і дороговказом серед бурі, українською святинею, що надихає та єднає!
#Церква_з_тобою
⚠️Будьте уважні: не торкайтесь невідомих предметів на вулиці та не піднімайте їх із землі!
Невідомі предмети, які можуть лежати на землі після ворожих атак, можуть виявитися вибухонебезпечними.
Слово «терор» означає страх, залякування. Сатанинськими обстрілами українських міст, вбивством мирних мешканців, руйнуванням цивільної інфраструктури російська імперія зла свідчить явно і неспростовно, що єдине її бажання зараз - залякувати. Залякувати українців та світову спільноту.
Так діють усі терористи, примушуючи через залякування виконувати їхню злу волю. Цивілізований світ давно зробив висновок, що потурання терористам веде не до мирного розвʼязання проблем, а до розширення терору.
Тому якщо хтось в російській державі справді хоче миру, як про це вони заявляють, то світова спільнота має повірити лише справам, а не деклараціям, які відразу заперечуються злочинними обстрілами мирних міст. Лише російська згода на повне і безумовне припинення вогню, як це запропонувала Україна, здатне на ділі підтвердити рух до справжнього припинення війни.
Нехай Бог благословить зусилля тих, хто справді прагне миру. І нехай справедливо відплатить тим, хто проливає невинну кров українців і тим, хто сприяє цьому.
Вічна памʼять загиблим - невинним жертвам російського терору!
Родители все еще сидят над телом своего погибшего 15-летнего сына в Кривом Роге. Сегодня несколько россиян, которые это лично сделали, прийдут к себе домой, обнимут своих детей и скажут, как сильно их папки устали на работе.
Сьогодні Передсвято Благовіщення Пресвятої Богородиці, і завтра ми відзначатимемо дуже особливе та важливе для всіх християн свято, яке за сенсом і настроєм є світлим і радісним, бо ознаменовує надію й перемогу, початок спасіння.
Блага вість, Євангеліє – це вість про прихід у світ Бога Слова, це вість про перемогу над злом. І ця добра вість дає і всім нам сили далі боротися, жити, творити, опиратися злу. Нині, в час війни і великих страждань українського народу благовістя для нас дуже важливе. Всі ми так чекаємо на добрі і благі вісті для нашого народу. І свято Благовіщення дає нам правдиву надію, що ми їх обов’язково дочекаємося!
Главная скрепа, которая держит эту страну вместе — ненависть. Неважно к кому: к украинцам, к американцам, к евреям…
Исчезнет ненависть — исчезнет и вся эта ублюдочная помойка.
В году так 2000-м был бы международный скандал если бы армия Северной Кореи начала боевые действия в Европе. В наше же время импотентный клуб для элитных пенсионеров ООН даже не выражает своей обычной обеспокоенности по этому поводу. "Северная Корея воюет в Европе? Какой пустяк!"
Часом можна почути, ніби в чудеса вірять лише діти і що в реальному житті чудес не буває. Це не так. Адже якщо людина чогось не бачить або не хоче бачити, то це не означає, що цього не існує. Чудеса в земному житті трапляються постійно, потрібно лише захотіти їх помічати.
Чудеса відбуваються завжди, в будь-який час, у будь-якому місці. Багато із них Господь звершує через людей. І нині, в час війни, цю чудесну допомогу дуже добре видно. Наша країна не впала «за три дні». Були дуже складні моменти, коли здавалося б, все на межі – і раптом надходила потрібна підтримка. Не раз українці помічали цю допомогу Божу.
Господь завжди благодіє у нашому житті. Це потрібно знати, вірити і навчитися помічати чудесні спалахи вияву Його любові в нашій тяжкій буденності. Це необхідно, щоби зрозуміти, що ми тут – не самі. Бог із нами. І що є неможливим для нас, то є цілком можливим для Бога!
Лише кілька днів тому був з візитом у Львові. Перлина нашої духовності, історії, культури, місце, де віддавна українське життя пульсує з особливою виразністю.
Сьогодні вночі російська імперія зла завдала чергового підлого удару. Суми, Харків, Полтава, Кривий Ріг, Львів… Майже щодня держава-терорист нищить, калічить, вбиває.
Кремль прагне за будь-яку ціну затягнути на нашій шиї зашморг «русского міра», остаточно стерти з історії нашу націю, нашу унікальність, позбавити нас майбутнього.
Саме тому зло «русского міра», як ракова пухлина на тілі цивілізації, вбиває те, до чого його носії здатні дістатися. Тож захистися від цієї вбивчої сатанинської ідеології - завдання не лише для України, але і для всього цивілізованого світу, для всіх людей доброї волі.
Нехай Господь упокоїть душі загиблих від рук російських вбивць. Бажаю зцілення і відновлення пораненим та постраждалим. І нехай справедлива Божа відплата прийде на тих, хто примножує зло «русского міра» і служить йому!
Сьогодні День вшанування пам'яті захисників України, однак пам’ятаємо ми про них, їхній подвиг та їхню жертву кожного дня.
Пам’ятаймо, за що вони поклали свої життя — за вільну, незалежну, демократичну Україну і за право українців жити у ній і самостійно визначати своє майбутнє.
Маємо докласти зусиль, аби не змарнувати те, що вони такою дорогою ціною зберегли для всіх українців.