Дочитала Підмайстру.
І, хочу сказати, що найбільше враження від прочитаного скидалося на мультики Хаяо Міядзакі, а конкретно - на Чарівника Земномор'я.
Тут і нас і магія, у якої є правила, але є і дії поза правилами, і дії, поза тим, що є магією. Тут у нас і світ...
Дякую Катерині @somewhember за цю неймовірну історію, яка читається як казка.
Так мало хороших казок для дітей і дорослих, але ця - саме така.
Трішки химерна, пістрява, але щемка і повна персонажів, яким симпатизуєш.
гори та Заланіття. Перед очима стояли і степ з валами, і цукерня в місті, і село з вечорницями. Все смачне, яскраве, щире.
І мені від останніх розділів чомусь сильно хотілося плакати. Мабуть, з-за того, яка доля пройшла віками у всіх магічок, які не сподобалися (чи сподобалися)
який ніхто не просить рятувати, то так воно і треба.
Любовна лінія, яка спочатку здавалася простою, насправді, виворіт - справжня любовна лінія куди красивіша і складніша.
Мені дуже сподобалося те, як звучать слова і л'ється мова. А ще - в той Ліс дуже вірилося, як і бачилися