Різдвяна ніч. Вже другу годину слухаю як мій хлопець розказує саоїй тіткціипро свій експіренс з грибочками у Шотліндії…
Тітка каже що мала експіренс в 80х.
А от мені вже скоро 29, і я от думаю як сумно я живу ….
Забрала маму до Британії. Кожен день вагаюсь , кого я хочу прибити більше, її чи себе. Скінчились мої світлі веселі дні… Господи коли я стала мамою своїй мамі, в який момент …
А ще хочу трошечки розказати вам про біль. Так то квитки, один економ другий бізнес клас . А знаєте чому? Тому що я забираю своїх котів, а двох котів не можна в один клас. Тому одна летить з мама в економ класі, ну а я вже буду шикувати з іншою в бізнес класі.
От чого я не розумію, так це того, що коли наші люди сідюсьб в автобус, потяг, і т.д., починають їсти ковбасу.
Чого ковбасу, ну чого я маю нюхати всю дорогу ковбасу.
Мені треба такий нічний клуб щоб самий двіж розпочинався о 19 і в 21:30 закінчувався щоб я встигла добратись додому і лягти спати бо завтра на роботу .
Тут я згадую свого діда який штопав шкарпетки потштопаному. Через лампочку, ну знаєте як то. Хто знає поставте серденько. А також згадала бабцю іншу, в якої не було взуття щоб ходити до школи, і її мама зв’язала їй взуття, а замість підошви пришила шматочок від шини авто…
Сьоголні моя колега Лора розповіла шо ніколи не пере шкарпетки, тому що кожен раз вдягає нові, бо їй подобається відчуття коли вдягаєш нові шкарпетки. Так от, бажаю усім щоб ви так жили, щоб могли собі дозволити кожен день вдягати нові шкарпетки.