Piakkoin tämä Transporter täytetään näytöillä, läppäreillä, muilla tarvikkeilla sotureille sekä humanitaarisella avulla vammaisten orpokotiin, ajetaan Ukrainaan ja luovutetaan dronetiimin käyttöön. Vielä vain on vähän kassassa vajetta, apua kaivataan. Tiedot ketjussa. Iso kiitos!
Meaning:
It is important for russia to dope and cheat to develop sports, and, when we get caught and our athletes are told to leave competitions, to give them our own fake medals (at least if they are young and pretty).
🇺🇦✌️
Ukraine is not 'Real Estate' for you to divide up
There is only one peace plan
russia leaves Ukraine . . that's it 🖕🇷🇺
@POTUS@jaredkushner@SteveWitkoff
Він залишив рідну доньку в Британії, щоб рятувати чужих дітей в Україні. А згодом віддав за нас своє життя.
Його звали Пітер Фуше. 49 років. Дім у Лондоні, спокійне життя, 15-річна донька Нікола - усе, про що можна мріяти.
Але коли почалося повномасштабне вторгнення, він не зміг дивитися новини з України й просто сидіти вдома.
Він сказав своїй доньці: "Ти в безпеці. А там гинуть діти. Хтось мусить їх захистити".
Нікола відповіла: "Їдь, татку. Але повертайся". І він їй пообіцяв.
Пітер приїхав у березні 2022-го - не військовий, а тесля й колишній поліцейський із Південної Африки.
Спершу будував польовий шпиталь під Києвом, потім став бойовим медиком. Під обстрілами витягав поранених із передової - і витягнув понад 200 життів.
Він не знав української, але говорив мовою, якої не вчать у книжках: тримав пораненого за руку й повторював:
"Ти будеш жити. Я тебе порятую. Ми поїдемо разом додому".
А одного разу стався випадок, який він сам згадував з тремтінням.
Везли пораненого - і раптом дивний запах горілого. Виявилося, у тілі бійця горів фосфор.
"Я взяв бойового ножа й витяв його зі стегна. Я ніколи раніше такого не робив. До війни взагалі важко переносив вид крові. Але я мусив навчитися цьому тут - спонтанно".
Побратим Роман згадує, як Пітер тішився, мов дитина, побачивши бобра в річці, - знімав на телефон �� сміявся:
"Рома, це ж бобер, поглянь!". "З ним поговориш - і стане легше на душі".
Мало хто знав, що Пітер був ще й влучним снайпером - у нього був позивний Хаста ла Віста.
Він брав участь у визволенні Київщини, Чернігівщини, Харківщини, був у пеклі на Донеччині.
І мріяв не лише перемогти - а й залишитися в Україні назавжди.
Казав: "Я вправний тесля. Після війни ми відбудуємо тут нові будинки. Обов'язково відбудуємо Бахмут".
Він хотів український паспорт. Казав, що в Україні живуть найпрекрасніші люди.
"Якось у Дружківці я зустрів 80-річну бабусю. "Зв��дки ти, сину?" - спитала вона.
Коли почула, що я з Британії, - низько вклонилася мені. Так, наче я був королівською ос��бою. Ніколи цього не забуду".
У квітні 2024-го до нього на фронт приїхала мама - 80-річна міс Роуз.
Вона подолала шлях із Південної Африки, попри проблеми зі здоров'ям, і кілька днів була поруч із сином неподалік зони бойових дій.
"Це моя мама навчила мене мати Бога в серці й любити інших. Бог є любов. І любов перемагає все".
27 червня 2024 року Пітер Фуше загинув у бою біля Часового Яру. Йому було 49.
6 липня Київ став на коліна на Майдані Незалежності - віддаючи шану британцю, який став своїм.
А десь у Лондоні залишилася донька, яка більше ніколи не обійме тата.
А в Україні - сотні людей, для яких він став шансом вижити.
Пітер не був українцем за народженням. Він став ним за покликом серця.
Світла пам'ять, Пітере. Дякуємо тобі за кожне врятоване життя.
EXPLOSION PÅ RYSKT FARTYG
Finska rundradion Yle uppger på sina nätsidor att Ukraina påstår sig ha beskjutit den ryska missilbåten Naro-Forminsk av Buyan-M-klassen vid Hogland i Finska viken tidigt på onsdag morgonen. Explosion på farkost bekräftas av estniska källor.