Коли їхала в Україну на 3 тижні, а вже тут 5, бо справи, як виявилось, так швидко не робляться. І бо зуби треба було з самого початку починати, а не через 10 днів
Розіграш восьми книг ГП на підтримку 128 бригади 📚📚📚
1 квиток - 100грн
Якщо не з моно - пишіть контактні дані в коментарі
Баночка https://t.co/ai0KDUZFlC
@boorn_to_dieee А ще в мене сильне переконання сидить в голові: якщо ти в Україні і постиш подорож чи відпочинок - то все ок; а якщо ти за кордоном і робиш те саме - то ніби не маєш морального права. Ніби тебе кенселять лиш за те, що ти не на території України.
Але може це лише мені здається…
@Ola_Suprun@mamka_tut З цікавих моментів в Іспанії на цю тему: чула, що тут всі, хто працюють з дитиною (вчителі у школі, педіатри під час звернень до них) дуже звертають увагу на те, чи нема на дитині дивних слідів, синців тощо, і повідомляють якщо що у відповідні служби.
Ще один доказ того, що я таки сова, а не жайворонок. Пару днів тому я півгодини намагалась до обіду (навіть не зранку) розібратись з однією штукою в Notion і так і не змогла... А зараз об 11-ій вечора я зайшла і за 2 хв зрозуміла, як то треба було зробити))
@Ola_Suprun Оце прям про мене) мені часом треба вмовити себе купити якусь дорогу річ, якщо я знаю, що можу купити подібну дешеву і не розумію навіщо платити більше🤷♀️
А можливо це власне війна змінила нас (і кожного по-своєму).
Бо з війною такі якісь побутові дрібниці перестали бути лякаючими (навіть у іншій країні з чужим менталітетом і мовою).
Бо війна змушує замислитись і діяти так, як треба тобі, а не плисти за течією. Бо життя одне
Зловила себе на думці, що в Києві я більше плила за течією так би мовити. Наприклад, там Адам просто пішов у школу під домом і все. Я навіть не ходила в неї до перших батьківських зборів. А тут я вже відвідала 7 шкіл, обираючи Адаму нову в новому місті.
Чомусь тут в мені зник страх, невпевненість, сором‘язливість, "а може так не робиться", "а може я надто погано знаю мову і нічого не зрозумію".
Я просто йду і роблю. Йду і питаю. Йду і вирішую. Йду і не соромлюсь. Бо мені тут якось байдуже, що про мене подумають.