Уявіть щоб зараз головнокомандувач ізраїльської армії на все наплював і пішов писати дисертацію.
А коли в нього станеться провал в воєнних діях, він за добу складе повноваження, отримає висновок по інвалідності і звалить з країни послом десь в Домінікану і звідти шукатиме винних
Україні не слід розраховувати на американські гарантії безпеки.
Достатньо згадати приклад Південного В’єтнаму 1973–1975 років: коли американці вивели звідти війська, вони надали гарантії безпеки урядові в Сайгоні.
Але коли комуністи з Півночі знову розпочали наступ, Конгрес припинив фінансування допомоги своїм в’єтнамським союзникам, а США паралельно змусили президента Південного В’єтнаму піти у відставку, оскільки це було умовою комуністів для перемир’я. Після цього південнов’єтнамський фронт швидко впав, і комуністи взяли Сайгон. Такою є історія гарантій Вашингтона.
Єдиний вихід для України — скористатися тим, що європейці дуже бояться російського нападу, і створити об’єднання сил з Європою. З повним фінансуванням і підтримкою ЗСУ. Це єдиний шлях до порятунку України.
Один з гарантів нашої територіальної цілісності вимагає віддати нашу територію іншому гаранту нашої територіальної цілісності в обмін на нові гарантії залишків нашої територіальної цілісності.
Каспаров влаштував розгром європейським та американським чиновникам за їх бажання пожертвувати Україну Путіну, щоб його заспокоїти, замість реальної масштабної допомоги Україні.
...
Продовження тут https://t.co/rK4LqG2juv
Я хочу розповісти істо��ію, яка не має нічого спільного з сьогоднішнім днем, а всі збіги — виключно випадкові. Це історія про те, як США одного разу допомогли своїм "союзникам досягти миру".
Генрі Кісінджер увійшов в історію як нобелівський лауреат миру. Насправді ж він став людиною, яка спочатку змусила Південний В’єтнам погодитися на капітуляційний "мир", а потім послідовно підрізав йому крила, прикриваючись словом "корупція". Кінець був закономірний: країну, яку Америка обіцяла захищати "до кінця", просто віддали на розтерзання, а фінальним акордом став панічний виліт вертольотів з даху посольства в Сайгоні.
Спочатку був торг. Вашингтон був виснажений протестами та політичною кризою. За завданням президента США Ніксона перед Кісінджером поставили ціль здобути "мир з честю" — формула, яка гарно звучить у газетах і доповідях, але в реальності означає: вивести американські війська, віддати південного союзника на повільн�� удушення й зробити вигляд, що все це "сам в’єтнамський народ обрав своє майбутнє". Південнов’єтнамське керівництво пручалося: воно розуміло, що Паризькі угоди 1973 року — це не мир, а відкладена смерть. Але на нього тиснули. Кісінджер вів прямі таємні перемовини з Ханоєм, ставив союзника перед фактом і змушував "бути конструктивним", бо у Вашингтоні треба було показати результат.
Далі США пообіцяли свою підтримку: якщо Північ порушить угоду й знову піде в наступ, Америка повернеться, допоможе, не дасть зламати союзника. Потім, коли Північ саме це й роби��ь, раптом виявляється, що "є проблеми". У Конгресі говорять про "корупцію", "неефективність", "відсутність реформ" у Сайгоні. Ті самі люди, які роками закривали очі на всі зловживання, раптом відкривають їх дуже широко — коли це зручно для виходу з війни.
Фінансова й військова допомога починає скорочуватися "з принципових міркувань". Амуніція приходить із запізненням або не приходить зовсім, авіапаливо урізають, резервні частини не допомагають у боях, гарантії безпеки розчиняються у фразах про "втому суспільства" й "неможливість втручатися у внутрішній конфлікт". Кісінджер, який ще вчора тиснув руку сайгонським лідерам і розповідав про "спільну боротьбу проти комунізму", дуже швидко переключається на нові геополітичні комбін��ції — відкриття Китаю, розрядку з СРСР. В’єтнам стає звичайною змінною в цій грі.
Коли Північний В’єтнам переходить у вирішальний наступ 1975 року, Південь фактично вже задушений. Обіцянки про "повернемося, не дамо впасти" виявляються пустими. Американські військові, які мали "стояти поруч до кінця", отримують наказ евакуюватися. Світ облітають кадри: вертольоти на даху посольства США, люди, які чіпляються за трапи, відчаєні союзники, що благально дивляться на кораблі у затоці — і холодна, дуже прагматична тиша Вашингтона.
Так закінчується історія "захисту" Південного В’єтнаму. Кісінджер отримує Нобеля і місце в підручниках як "архітектор миру". Південний В’єтнам отримує концтабори, репресії, еміграційні човни й сотні тисяч загиблих. Корупція, на яку так зручно було посилатися, виявила��я лише ширмою. Реальною причиною було інше: стратегічне рішення здати союзника, коли він перестав бути корисним, і оформити це як "мирний процес".
Парашенко перед виборами приїхав в село,питає у мешканців які є проблеми
Перша кажуть,є лікарня,нема лікаря
Пєтя з мобілкі кудись подзвонив,з кимось поговорив - Фсьо,каже, через місяць буде у вас лікар,я домовився
Ну а друга,кажуть селяни , у нас зовсім відсутній мобільний звязок
Оцей володар якихось там мацковсіх сов і великий розумник ЧтоГдеКогда -по сумісництву адвокат барона козинського і ротердамького щось почав дуже активнічати: поради дає українцям, суспільст��о повчає, владу критикує і підлабузничає до журналістів. Ще одне велике лайно феЕсбе🤮
Люди. Скажіть нащо ото кидати гроші не надійним посередникам, типу Стерненка чи Притули, коли є Постійний ефективний збір від Птахів Мадяра?
Офіційно!
https://t.co/ylvlZ8mc2d