Maria Zhartovska

CEO @yellowbluepro

[蔵本千夜 @kobayashi_niki]

この間「Battle Scar」について取材を受けて、書かれた記事です！

[Hirano Takashi／平野高志（ウクライナ応援団） @hiranotakasi]

作品のウクライナ語版が出版される蔵本千夜さん (@kobayashi_niki)のウクライナ語インタビュー。私の古い友人が作ったメディアで、友人から「感動した！読んでみて」と言われて読んでみたら、心のこもった素敵な内容だった。多くのウクライナの人たちにも伝わりますように。
https://t.co/PMvMzKy1Dc

[Maria Zhartovska @MediaJourn]

@gulpngulp @tkhir_pivnyk Я замовила, перевіримо:)

[Hirano Takashi／平野高志（ウクライナ応援団） @hiranotakasi]

友人のメディアの、ウクライナの靴下屋「ドードーソックス」 @dodosocksjp が如何に創業し（軍人への靴下支援から始まった）、人気を博し、日本進出に至ったかを語る素敵なインタビュー。逗子にあるドードーのお店に行く前に読むと最高。日本人の靴下の好みについてもある。
https://t.co/CuCttQYMJM

[Maria Zhartovska @MediaJourn]

Really grateful to see my story and the story of @yellowbluepro shared on the Curious U blog by @UofTSCS

This piece is about rebuilding a career in a new country, learning, meeting people, and finding community along the way.

https://t.co/XadhrW3hnn

[Yellow Blue @yellowbluepro]

From a $2,000 investment to clients like the Pope, the Emperor of Japan, and Kylie Jenner — that’s the story of Gunia Project.
Founded by Ukrainian designers Maria Gavryluk and Natalia Kamenska, the brand now represents Ukraine in 20 countries.
Read more: https://t.co/OmOFi0879E

[Yellow Blue @yellowbluepro]

Want to stay informed about Ukraine — without distortion or misinformation?

Here are 11 verified Ukrainian media outlets publishing in English. From The Kyiv Independent to UNITED24 Media, and more you might not know yet.

👉Full list + why they’re worth following (link in bio)

[Yellow Blue @yellowbluepro]

Once sleeping in a basement. Today, Anton Nesterov runs a luxury car service in the U.S.
His clients include Sarah Jessica Parker, Rihanna, and Richard Gere.

📎 Read the full story here: https://t.co/qk46zMmLe9

[Yellow Blue @yellowbluepro]

Gucci, Dior, Guerlain, even the White House — have all commissioned Mio Gallery’s floral installations.
But it all began with wedding décor in Vorzel and just two pairs of hands.
Now based in Belgium, they craft paper art admired around the world.

Full story (link in bio)

[Yellow Blue @yellowbluepro]

The U-CRANE, developed in Kyiv helped shoot Titanic 🎬
In 2006, Filmotechnic received a Technical Oscar.
Today, their camera cranes power productions by Netflix, Marvel, and Warner Bros.

👉 Read the interview: https://t.co/f4XHrJqDyf

[Maria Zhartovska @MediaJourn]

I’m back — this time with @yellowbluepro 💛💙
It’s a platform about Ukrainian businesses and people growing, building, and adapting far from home.

Come take a look — we’ve got stories worth sharing

[Yellow Blue @yellowbluepro]

No meeting, no prior contacts — Dmytro Shugaiev brought Bob Snail to the  store, convinced the buyer, and set up  the displays himself.
One week later —  strong sales. Three days after that  — a follow-up order.
📌 Read the full story: https://t.co/Noni8Ie2WT

[Maria Zhartovska @MediaJourn]

#NewProfilePic

[Бабель @BabelUkr]

Заледве тримаєте менталочку? У всьому бачите ІПсО? «Бабель» зібрав головні слова 2023 року, які встигли набриднути (це вже знецінення?)

Найвідоміші словники світу вже визначилися з головними словами 2023 року. Так, укладачі Кембриджського словника вибрали слово «галюцинувати», маючи на увазі, що сучасні нейромережі, як і люди, можуть помилятися і бачити те, чого немає. А за версією Оксфордського словника, слово року — сленгове rizz, що означає «стиль, чарівність або привабливість». «Бабель» не словник, але редакція теж задумалася, яким може бути слово року. Виявилося, що таких слів в Україні доволі багато. І, чесно кажучи, вони починають набридати. Тож ми додали трохи іронії 👇

А а

Анонімне джерело в оточенні президента — дуже затребувана і популярна людина в середовищі українських і західних журналістів. На коментарях анонімних джерел у 2023 році українські та західні журналісти вибудовували більшість текстів про українську владу і ситуацію на фронті. Саме вони були головним коментаторами в матеріалі Саймона Шустера в Time «Ніхто так не вірить у нашу перемогу, як я. Самотня боротьба Володимира Зеленського». Через анонімність непросто зрозуміти, чи варто довіряти словам таких джерел — тому цей термін часто вживають із саркастичним відтінком.

Читайте далі на «Бабелі» ➡️ https://t.co/mzDX6oYTEk

[Бабель @BabelUkr]

«До повномасштабного вторгнення справжніх розколів в Україні взагалі не було». «Бабель» розпитав соціолога Тимофія Бріка — чи справді Україна страждає від мовних, політичних та інших розколів, чи потрібен діалог із росіянами та чи можна вважати соцмережі дзеркалом суспільства 👉 https://t.co/pUrCOYu2oS

Ключові тези з інтервʼю читайте на "Бабелі" ➡️https://t.co/QmvTIAreBH

[Babel.ua: Ukraine at war @UaBabel]

In early November, the Canadian government lifted sanctions against Oleg Boyko, a Russian billionaire and the founder of the investment holding "Finstar Financial Group".

https://t.co/kxhqnyNOgo

[Бабель @BabelUkr]

«Ми постійно на крок позаду». Борис Джонсон пояснює, як Україні швидше виграти війну, згадує останню розмову з путіним і просить Захід нарешті забути про «цього хлопця». Інтервʼю 👇

Колишній премʼєр Великої Британії Борис Джонсон із перших днів повномасштабного вторгнення активно підтримував Україну. Він першим з лідерів країни G7 відвідав Київ у квітні 2022 року, загалом таких візитів за останні півтора року було чотири. У вересні 2022-го Джонсон залишив посаду премʼєра через скандал — під час пандемії ковіду він проводив гучні вечірки, нехтуючи правилами безпеки. На батьківщині через це (і не тільки) його критикують, а для України він досі лишається чи не головним другом і лобістом надання військової допомоги й грошей. Кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко зустрілася з Джонсоном на Ялтинській європейській стратегії та домовилась про інтервʼю. Поспілкуватися вийшло 10 жовтня онлайн. Політик розказав, про що говорив із путіним у лютому 2022 року, чому Захід завжди на крок позаду і чи конфіскує Велика Британія гроші росіян.

У своїх попередніх інтерв’ю ви розповідали, що розмовляли з путіним за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення, а потім у ніч нападу ― із паном Зеленським. Ви сказали, що путін намагався вас налякати, а може, навіть погрожувати. Що саме він говорив і чи сказав прямо, що збирається напасти на Україну?

Ця розмова з путіним була приблизно на початку лютого 2022 року. Він сказав, що не збирається нападати. Він обурювався, що Україна хоче приєднатися до НАТО і розмістити ракети на своїй території. Я сказав те, що на той момент було правдою: що Україна не приєднається до НАТО найближчим часом, бо багато інших країн ― французи, німці, угорці ―проти. Я казав, що Україна для нього не загроза. Путін уточнив, що означає «найближчим часом» ― наступного місяця, наступного року. Він намагався змусити мене сказати, що Україна ніколи не приєднається до НАТО. Я не міг так сказати, бо не вірив у це.

Зараз аргументів проти вступу України в НАТО немає. Путін своїм нападом знищив їх усі. Ми не брали Україну до НАТО, боячись путіна, і це призвело до найгіршої за 80 років війни в Європі. Щойно вона закінчиться, ми повинні якнайшвидше прийняти Україну в НАТО.

Ще під час цієї розмови путін грався зі мною. Він намагався представити цей конфлікт як ядерне протистояння між росією і НАТО. Він неоднозначно пожартував, мовляв, «я не хотів би завдати тобі шкоди ядерною зброєю, Борисе». Тобто він натякав, що це може статися випадково і такі помилки нікому не потрібні. Він намагався залякати. Але згодом я зрозумів, що під час тієї розмови 2 лютого путін вже прийняв рішення про вторгнення і просто намагався озвучити мені свої аргументи, але то була маячня. Питання було не в НАТО. Ішлося про його нелюбов до України й страх, що вона обере інший, відмінний від росії шлях. Ішлося про його бажання придушити українську свободу, відбудувати радянську імперію.

У медіа зʼявляється дедалі більше невтішної інформації. Наприклад, що після парламентських виборів Словаччина призупиняє військову допомогу Україні. У США теж починається турбулентність через вибори, яка може вплинути на позицію щодо України. Якщо вона насправді зміниться, хто в Європі залишатиметься з Україною до кінця? Чи буде серед цих країн Велика Британія?

Європа, найімовірніше, залишиться обʼєднаною [з цього питання]. Я думаю, Велика Британія, безумовно, підтримуватиме Україну стільки, скільки буде потрібно.

Але найважливішою країною є Сполучені Штати. Вони надали переважну більшість допомоги ―понад $50 мільярдів. Зараз багато людей турбуються про те, що буде після виборів у США. Але я думаю, хто б не став президентом Сполучених Штатів, його політику визначатимуть певні факти. А факти такі: демократія і свобода ―цінності, які відстоює Америка ― перебувають під загрозою в Україні, як ніде у світі. І повернути Америці минулу велич не вийде, якщо поступитися агресії та злочинній поведінці путіна. Я вважаю, що той, хто стане президентом Сполучених Штатів у листопаді наступного року, з великою ймовірністю дотримуватиметься чинної американської політики.

Читайте далі на «Бабелі» ➡️ https://t.co/raoDZh1hU2

[Бабель @BabelUkr]

Письменник Андрій Курков у Торонто поговорив із журналісткою Машею Гессен про війну. Удома через це його захейтили, а ми прямо запитали, навіщо він це зробив. Бліцінтервʼю 👇

24 вересня в Торонто відбулась дискусія від PEN Canada і мовника CBC між українським письменником Андрієм Курковим та російсько-американською письменницею і журналісткою Машею Гессен (ідентифікує себе як небінарну особу та використовує гендерно нейтральний займенник «вони»). Модерувала розмову «Замітки про вторгнення» ведуча CBC Radio IDEAS Нала Аєд. За кілька днів до цього деякі українські діячі культури й журналісти звинуватили Куркова в тому, що публічно спілкуючись із росіянами, він надає їм майданчик для просування неправдивих тез про війну в Україні. Журналістка «Бабеля» Маша Жартовська в Торонто послухала дискусію і зробила її повний конспект. Ось він: https://t.co/6huSn4D8LM

А після цього коротко поспілкувалася з Андрієм Курковим про те, чому для нього важливі такі виступи та яка з них користь для України:

Головне запитання — чому ви вважаєте, що розмовляти з росіянами публічно важливо?
Я так не вважаю. Мова йшла про цю конкретну зустріч, і для мене американська єврейка російського погодження не представляє сучасну росію. Також Гессен — знакова людина для інтелектуального середовища США і Канади. Якби про Україну говорили без участі України, ніхто б не зміг виправити Машу, якщо б вона сказала неправду.

Ви читали її матеріали в The New Yorker? Одна з найбільш розповсюджених претензій до Гессен у тому, що вона називає російсько-українську війну саме путінською.
Мені надіслали ці тексти, я їх прочитав. І під час дискусії вона погодилася, що це не путінська війна. Після того, як я втрутився.

Формально ваші з Машею позиції збігаються — ви обоє проти війни. Про що саме тоді, на вашу думку, потрібно дискутувати з росіянами, які виступають проти агресії?
Про те, що вони можуть зробити для того, щоб їхня внутрішня позиція стала зовнішньою і призвела до соціальних процесів і в росії, і серед російських мігрантів. Щоб ми побачили протести російських мігрантів у Берліні, а не демонстрації на підтримку війни. Щоб протести відбувалися скрізь, де живуть росіяни. І тоді можна буде говорити, що робити далі. Про те, що без політичної опозиції в росії у неї немає майбутнього.

Вам не здалося, що під час дискусії Гессен представляла росіян типовими жертвами, які нічого не можуть змінити, — як приклад вона наводила жінок, які живуть у містах росії та психологічно не в змозі опиратися тиску пропаганди?
Це зрозуміло, я теж говорив про їхній фаталізм. Однак якщо у неї не було пропозицій, як це змінити, це означає, що наразі вона не знає, що потрібно робити. Я вважаю, що частіше ми ставитимо такі запитання, то більше їм доведеться думати, як конструктивно на них відповідати.

Одного разу ми дискутували в редакції, чи варто брати інтервʼю у росіян, які виступають проти війни, чи готова наша аудиторія чути їхні роздуми про це. Очевидно, багато хто не готовий. Як потрібно діяти в такій ситуації?
Впливати на інтелектуальне середовище, за яким стоять читачі чи люди, які цікавляться філософією і такими зустрічами, змушувати цих людей ставати більш впливовими і більш голосно заявляти про свою позицію. Давайте я наведу вам приклад російського письменника Володимира Сорокіна, якому важко публічно виступати через заїкання, але він пише величезні статті на підтримку України в німецькій пресі та все одно виступає публічно. Я його добре знаю і розумію, що публічно з ним важко дискутувати, але таких людей треба шукати. Або шукати тих, хто може стати лідером завдяки таким зустрічам і розширити коло своєї аудиторії на підтримку України.

У травні 2023 року Артем Чех разом з Іриною Цілик і Артемом Чапаєм відмовилися брати участь у фестивалі World Voices у США через те, що туди запросили росіян — історика Іллю Венявкіна та журналістку Анну Немзер. Гессен мала виступати модераторкою цієї дискусії. Ви знали про цей скандал?
Знав, але він стосувався насамперед двох учасників, імен яких я не знаю і про яких не попередили українських письменників. Маша планувалася як модератор. Зрештою я все розумію, але от чи була б цікавішою ця розмова про Україну без моєї участі?

Після дискусії я так не думаю. Ви написали, що Гессен передала на підтримку України десятки тисяч доларів, звідки така інформація?
Це мені сказала одна серйозна людина в Нью-Йорку, якій у мене немає причин не довіряти.

Навіть якщо це правда, чи виправдовує це тези Гессен про те, що Україна забороняє опозиційні партії, коли мова виключно про проросійські партії, або про те, що росія ніяк не перешкоджає виїзду українців з росії і вони хочуть лишитися в дружньому російськомовному середовищі. Це лише кілька прикладів з її текстів.
Я думаю, людина змінює свої думки, і що більше таких дискусій, то швидше вона зрозуміє, що правда, а що — ні.

Наша шеф-редакторка Катерина Коберник написала великий пост про дискусії з росіянами й про те, що західний світ трохи інший, вони завжди за діалог. Ви теж так вважаєте?
Річ у тім, що на Заході поняття кенселінгу та ізоляції сприймають тільки тоді, коли йдеться про конкретних людей, а не націю загалом. Коли узагальнюють за паспортом, Захід цього не сприймає, і в цьому сенсі, думаю, [такі дії] контрпродуктивні, а дискусія — завідомо програшна.

Ви згадали, що говорити потрібно не з усіма, чи є у вас умовний список росіян, із ким можна говорити?
У мене немає списку. Я вам більше скажу, мабуть, до липня я ні з ким з росії говорити не буду, я зменшуватиму свою активність. Молоде покоління моральніше за старе, я просто думаю, нехай їздять молоді й вирішують, що робити та як говорити. Я виступаю до кінця жовтня, а потім два місяці викладатиму українську літературу в Колумбійському університеті в Нью-Йорку, а після того повернуся в Київ і сяду за роботу — закінчуватиму другий том «Щоденника агресії».

Про що він буде?
Про 1919 рік у Києві, це історичний роман, з історичним ретродетективом, щоб показати життя міста під час захоплення більшовиками.

Данило Яневський написав пост на ваш захист про те, що в кожного свій Бахмут і своя Кліщіївка, ви прокоментували його в ключі, що це хвора ситуація і на неї можуть бути різні реакції. Тим не менш, чи погоджуєтеся ви з подібними формулюваннями?
У мене немає своїх Бахмуту і Кліщіївки. Але я проти колективного контролю за формулюваннями й словами. Це теж така трохи комсомольська діяльність. Я не вважаю, що я на фронті, у мене є моя місія, яку я виконую, подобається це комусь чи ні — це інша справа.

У Toronto Public Library є ваші книги, не кожен український автор може цим похвалитися, як вам це вдалося?
Я пишу сорок років, 18 років розсилав свої рукописи по всьому світу, шукав видавництва, агентів і тільки в 36 років підписав першу угоду з іноземним видавництвом, після чого вийшов мій роман «Пікнік на льоду», який став першим бестселером пострадянського простору. Спочатку він потрапив в десятку бестселерів в Німеччині, потім в інших країнах. Щороку по кілька місяців я займався промоцією, виступами, презентаціями книжок. Я знаю шість мов.

Під час дискусії ви сказали, що світ не розумів українців і війна змусила його читати книжки Тімоті Снайдера, Сергія Плохія. Як можна зробити Україну зрозумілою для світу?
Це вже відбувається, зокрема й тому, що я майже два роки говорю на виступах в Європі читати «Червоного князя. Таємні життя габсбурзького ерцгерцоґа» і «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним» Тімоті Снайдера та «Браму Європи» Сергія Плохія. Люди читають і приходять на зустрічі вже зацікавлені. Думаю, це впливає на сприйняття України, росії та цієї війни. Бо якщо не знати історії, виходить, росія — просто хуліган. То вона напала на Грузію, то на Молдову, то на Україну, і нічого не поробиш. А коли люди розуміють, що цій війні вже 300 років, то їхнє сприйняття змінюється, а до України зʼявляється більше підтримки та емпатії.

[Бабель @BabelUkr]

@MediaJourn Почитати, про що говорили Курков та Гессен ➡️ https://t.co/s9ERyfUuSe

[Бабель @BabelUkr]

Блогер Сергій Іванов знову випустив відео, яке дуже схоже на політичну джинсу. Замість фактів він пропонує використовувати «викривальні ознаки». Ми пішли цим шляхом і ось що вийшло

Сьомого вересня на YouTube-каналі «Ісландія» (ISLND TV) вийшло нове відео — «Гетманцев: російський агент у Верховній Раді. Розслідування Сергія Іванова». У ньому блогер і колишній ведучий телеканалу «1+1» Іванов звинувачує керівника парламентського Комітету з питань фінансів, податкової і митної політики, «слугу народу» Данила Гетманцева в різних гріхах. Головний з них — знайомство і робота з колишнім регіоналом і підозрюваним у держзраді Володимиром Сівковичем.

Коли той працював народним депутатом, Гетманцев був його помічником. У 2014 році Сівкович втік з України разом з іншими соратниками Віктора Януковича. Окрім Гетманцева, у своєму сюжеті Іванов звинувачує ще кількох відомих людей — депутата «Євросолідарності» Миколу Княжицького, журналістів Віталія Портнікова, Мирославу Барчук і Сергія Руденка. Вони фігурують на схемі під назвою «Агенти ФСБ — учасники отруєння Ющенка».

Раніше «Бабель» писав про фільм Іванова про колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка, що мав усі ознаки політичної джинси. Ми хотіли розібрати й це «розслідування», але не змогли — матеріал базується на припущеннях, а не на фактах. Замість них у сюжеті Іванов використовує термін «викривальні ознаки». Чому блогер називає «агентами ФСБ» тих чи інших людей — теж незрозуміло, пояснень у відео немає. «Бабель» замість вкотре пояснювати, чому його «розслідуванням» не варто довіряти, показує, як могло б виглядати «розслідування» про Сергія Іванова, якби його робив Сергій Іванов. Стиль і логіка «розслідувань» Сергія Іванова збережені