🥀 The Tragedy of Human Lives Destroyed by Russia
It is so sad... How many lives has Russia ruined, how many people has Russia deprived of life, of loved ones they loved more than anything, of their homes, their apartments... And for what?
Just because Russia doesn’t have enough territory? No, they have the largest territory in the world, with a density of 1 person per 60 square kilometers. They haven't even developed their own territories, yet they steal others', and it simply rots, as seen in the example of Abkhazia and other occupied territories. For the cost of one mass missile attack, Russia could have built an entire street, including a state-of-the-art hospital, a school, and a kindergarten with the most modern technologies, laid pipes, gas, water, and asphalt from scratch. Unfortunately, Russians do not understand this and fight for their own poverty. Russia is simply delusional with inferiority complexes, from which stems the desire to conquer the world.
And why did this war become possible? Because all international laws, security guarantees, agreements, values, and slogans like "never again" turned out to be just empty words and scraps of paper. If they had worked, Russia would have faced consequences back in 2014 and simply would not have been able to continue the war. They do not work; in the 21st century, the law is intended only for the strong to control the weak, and nothing more. Thus, whoever is stronger gets everything; murder is forgiven, and it doesn’t matter that it is a criminal—everyone trades with them, they participate in political organizations, sports tournaments, and art events, and their sick "art" is shown in world theaters and on streaming platforms.
A picture of an entire family killed in this mornings massive Russian ballistic missile strike on Kyiv is going viral in Ukraine.
People are horrified by Russia’s brutality and furious about the attacks on civilians.
14 Ukrainian civilians have been found dead in Kyiv so far.
This is absolutely horrifying footage from Sumy. It's not for the faint of heart, but it needs to be shared so people around the world can see what Russia is doing to Ukrainian civilians.
This is not war. It's terrorism!
Российский военный Даниил Туленков, откровенно написал о том, как его командир пытал гражданских в Бердянске. Людей насиловали при их детях.
Это не украинская пропаганда, не ИПСО. Это пишет реальный российский участник «СВО», который уже успел стать писателем и написать книгу “Шторм Z” про свой опыт на войне.
Фильм «Груз 200», который многие считали какой-то адской чернухой - на самом деле просто детский мультик, в сравнении с тем, что в реальности творят российские выродки.
Все это никогда нельзя забывать. Каждое такое признание очень важно запоминать и документировать. Чтобы никто потом не сказал, что этого не было.
A Rússia matou 18 civis em Kyiv esta noite. A típica resposta russa quando a Ucrânia atinge alvos estratégicos importantes para a máquina de guerra e de invasão de Putin.
@japaofcbr Sou brasileiro e estou torcendo pelo Japão... não porque não seja patriota, mas porque este esporte aliena demais os brasileiros das coisas realmente importantes.
Se o “PL da misoginia” que Flávio votou a favor já fosse lei, ele poderia tomar uma PENA BASE de 5 anos de reclusão devido a essa denúncia.
Eles não são e nunca serão - nem direita, nem conservadores, nem cristãos, nem oposição real. São linhas auxiliares do PT todos que apoiam os frouxos.
Виклики, які стоять перед Україною, потребують здорового, дорослого, професійного, державницького підходу.
Посилки з орденами поїхали до Варшави. Всі ми вихлюпнули зрозумілі емоції. А тепер усім треба заспокоїтись. Польща — наш стратегічний сусід, союзник, держава, через яку проходить величезна частина нашої безпеки, логістичний хаб забезпечення зброєю наших Збройних Сил, країна, від якої великою мірою залежить наш вступ до ЄС та НАТО. За часів моєї каденції невипадково вона була нашим головним європейським і євроатлантичним адвокатом.
Польща — це країна, яка прийняла понад мільйон українських біженців, і їм потрібні добрі стосунки між нашими народами.
Тож українсько-польські відносини — це не майданчик для хайпу, взаємних образ і політичної капіталізації на емоціях. Тому час припинити ескалацію там, де потрібні холодна голова, професійна дипломатія і державницька відповідальність.
За умов, коли ключові українські комунікатори на польському напрямку все ще киплять емоціями, виникає просте запитання: хто сьогодні реально займається дипломатією з Польщею? Хто відповідає за політичну комунікацію з польською владою? Хто говорить із польським парламентом, урядом, президентською адміністрацією, місцевими елітами, експертним середовищем, медіа?
Хто гасить пожежу? Що взагалі робиться для відновлення довіри? Що буде з українсько-польським стратегічним партнерством? Якою буде атмосфера довкола надзвичайно важливої для нас конференції в Гданську?
Ми можемо мати суперечки щодо аграрної політики, перевізників, конкуренції, політики, пам’яті тощо. Але все це треба вирішувати через дипломатію, комунікацію і повагу, а не через бійки в соціальних мережах.
І без претензій до історичних підручників один одного — хай ними переймаються вчені, а не політики. Наша спільна історія надто складна, сповнена взаємних кривд і образ, і кращих ліків, ніж «прощаємо і просимо прощення», ще ніхто не прописав. Майбутнє не має бути в заручниках від минулого. Тим більше, шо не минуле — причина цієї кризи у двосторонніх стосунках, а внутрішні проблеми, популізм, гонитва за рейтингами.
Україна не має розкоші сваритися з Польщею. Польща не має розкоші сваритися з Україною. Ми воюємо за незалежність та існування української державності. І ми повинні берегти кожного союзника, кожен інструмент, кожну можливість. Росія ж лише аплодуватиме кожному нашому взаємному приниженню, кожному необережному слову, кожному новому скандалу.
Пропозиції нашої команди такі.
Перше. Припинити публічну ескалацію.
Друге. Негайно провести аудит української політики щодо Польщі: хто відповідає, яка стратегія, які канали комунікації, які проблеми, які рішення.
Третє. Повернути професійну дипломатію. Не шоу, не образи, не спілкування через ЗМІ, не публічний шантаж, не гру у «хто гостріше і болючіше відповість полякам», а системну роботу з польською державою і польським суспільством. Мій заклик до дипломатів: залиште справу повернення орденів політикам, у вас же — своя важлива місія.
Четверте. Відокремити емоції від національного інтересу. Бо національний інтерес України — це сильний союз із Польщею, підтримка України в ЄС і НАТО, спільна безпека та спільне стримування росії.
П’яте. Маємо забезпечити обіцяне відкриття всіх переговорних кластерів з Європейським Союзом у липні. Це також залежить і від Варшави, і тут не можна недооцінювати ризики.
Час працювати і відновлювати українсько-польське стратегічне партнерство. Не можна допустити розділення України і Молдови в європейській інтеграції. Не раз вже говорив: треба припинити втрачати людей, території і час. Тепер додам: так само важливо нам не втрачати партнерів і союзників.