"Люблю" коли за "провал" Курської операції пред'являють Сирському.
Не Сирський сцяв їхати забирати важких 300х на бронемашині по світлому. Не Сирський в складі ТрО тікав із гарних позицій, щойно відштурмованих десантниками, які гинули за ці позиції. Не Сирський з'їбався з добре обладнаних позицій, кинувши нас із побратимом на СПці під час штурму — першу хвилю якого ми, до речі, відбили. І не Сирський потім відмовлявся брати до рук зброю, коли потрібно було ще раз зайти в оточення і прикрити відхід іншої позиції.
Це все робили такі ж вкраїнчики, як і ми з вами.
І я можу щиро сказати, що із відходом 78 полку з Нікольського (що під Малою Локнею) якщо не почався каскад, то принаймні трапився перелам — після цього на Курському напряму (по мапам DeepState) наші війська більше не наступали, тільки відходили.
Курську операцію добили: Рубікон, які набули статусу легендарного підрозділу саме завдяки результатам на Курщині; різкий наплив живої сили іноземного контингенту — чи ви забули про корейців?; та, власне, їбучи хохли на всіх рівнях — і солдати, і сержанти, і офіцери.
Провина ГК в цьому є, але, на мою думку, не найбільша. Точно не більша, ніж у дезертирів. Чи у командування 78 полку ДШВ. Чи у мене особисто.
Я б не назвав Курську операцію провалом. Я шкодую що залетів пізно, да. Але війна на території противника це охуєнно: всі ці руйнування, біженці, економічні збитки та нестабільність — на території ворога, не на нашій. Це було добре.
Та якщо вже ви, панове цивільні громадяни, шукаєте винуватців у "провалі" Курської операції — варто спершу подивитись в дзеркало (бо там може опинитись лице без підписаного контракту), та серед своїх друзів (чи немає там дезертира який "їбав ту армію").
Я написав цей пост 18.07, коли вже стало ясно що у нас буде новий ГК. Буде він краще чи гірше — питання відкрите.
Але жоден ідеальний ГК не буде штурмувати із вами посадку, тримати бліндаж чи бігати підносити ленти на кулемет. Я ж сподіваюсь, що новий ГК візьметься, нарешті, за мобку — найгостріше питання у всьому війську. І що ДБР вирішить, нарешті, знайти всіх дезертирів.
Фото: ми з побратимом сидимо в кущах, вдруге вийшовши з оточення. Ворог був на всі 360, але ще не закріпився та не зайняв оборону, тому ми проскокували по коліна в болоті в -10. Після цього обмороження я відновлювався рік.