Nothing Else Matters

Есть три ловушки, ворующие счастливую жизнь:
сожаление о прошлом
тревога за будущее
неблагодарность за настоящее.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Хочете знати, яка чехарда діється з призначеннями на вищі посади держави протягом 7 років? Скільки чиновників змінилося за цей час?:
1. Міністр оборони – зараз на посаду заступає 7.
2. Глава СБУ – 3
3. Глава ГУР – 3
4. Глава СЗР - 8
5. Міністр енергетики – 9
6. Міністр охорони здоров'я – 4
7. Міністр ветеранів – 7
8. Міністр юстиції – 5
9. Міністр культури – 5
10. Міністр освіти – 4
11. Міністр аграрної політики та продовольства - 5
12. Міністр соціальної політики - 4
13. Міністр з відновлення, інфраструктури та транспорту - 4
14. Міністр у справах громад, територій - 5
15. Міністр у справах молоді та спорту - 3
16. Прем'єр-міністр – 4
17. Міністр закордонних справ - 4

Що це означає з погляду політології:
"Часта зміна міністрів у країні означає політичну нестабільність, кризу у владі. Це явище показує, що керівництво держави не може знайти ефективних управлінців або намагається зняти з себе відповідальність за помилки.
Спроба відвернути увагу людей від проблем та показати бурхливий процес «оновлення».
Наслідки для держави:
Зниження ефективності: Нові люди довго входять у курс справ, через що робота відомств зупиняється.
Відсутність довгих планів: Ніхто не відповідає за результат через кілька років, оскільки міністри швидко йдуть.
Втрата довіри громадян: Люди перестають вірити владі та чекати покращень."
Україна - еталон всього перерахованого вище.
Зеленський тягне Україну у прірву.

[Тата @TataHortitsa]

Igor Pomaranskiy Фб
1 дн.
⚡️Ворог збирає дані військових‼️
Сьогодні (буквально годину тому) мав цікаву історію.
До мене в друзі додалася ніби якась дівчина з гарним фото і закритим профілем. Я запити від незнайомих людей зазвичай не підтверджую, тому запитав її у приватних⤵️

[@UA_Peacemaker @UaPeacemaker]

❗️У мережі поширюю ролик, де українські спортсмени, яких убила Росія, торкаються шолому на їхню пам’ять.
І це лише частина тих, кого ми втратили.

[Донецкий бандеровец @Viktor23404370]

А тепер, друзі, увага. Наступна інформація не агітка, а реальні факти, і прошу їх поширити:
Порошенко фактично виконав близько 10% енергетичних обіцянок Володимира Зеленського.
Про це раніше не повідомлялося, але підприємства Порошенка за власні кошти закупили обладнання та

[GessenKozak2 @GessenKozak2]

Вовіку, ти вважаєш, що ми все забули? Даремно. Беня ж тобі казав: "Попереду каса."
Хроніка здачі тобою України. Ми все пам'ятаємо.

[Yrii Kischuk @KischukYrii]

Фактаж про розформовані Зеленським військові частини... Ось так вони готувалися до... капітуляції

[Yrii Kischuk @KischukYrii]

Пігулки пам'яті

Маруся Звіробій

[Hellis @13Hellis_13]

поки людина вважає, що кешбеки/тисячи/ 3000 км та всі інши подачки від Зеленського - це якісь віртуальні " гроші держави" - вона радіє.
Коли розкладаєш на пальцях, що наповнення бюджету, це у більшості податки таких, як вона, тобто Вова їх купує оптом за їх же гроші - тут шок.

[Петро Порошенко @poroshenko]

Це, без перебільшення, один із найвідповідальніших моментів новітньої української історії. Ми вступаємо у фазу, де кожна помилка може коштувати надто дорого — не у політичному чи рейтинговому сенсі, а у значенні людських життів, територій, майбутніх можливостей держави.

У такі моменти внутрішня єдність перестає бути побажанням — стає стратегічною умовою. Саме тому ми не критикуємо заради критики, а пропонуємо рішення. Ми хочемо, щоб Україна увійшла в переговори сильною, відповідальною та захищеною.

Передусім чітко зазначу: першою умовою будь-якої можливої мирної формули має бути негайне припинення вогню. Проти цього ніхто не може заперечити. Це — базовий тест на серйозність намірів путіна. І в двоетапності мирної угоди зацікавлені всі.

Саме так ми діяли під час найважчих переговорів у мінському форматі у 2014–2015 роках. Попри надзвичайно складні обставини, нам вдалося добитися паузи, яка дала Україні час: на відновлення армії, на створення оборонно-промислової вертикалі, на фундаментальні реформи та рух до Європейського Союзу.

Зараз перед нами стоїть подібне завдання — але масштаб відповідальності значно більший. Тому друга принципова річ полягає в тому, що переговори України з адміністрацією Трампа не можуть бути двостороннім діалогом у вузькому форматі. Наші європейські партнери — це держави, які протягом усіх років війни були найвідданішими союзниками України. Вони постачали зброю, відкривали коридори підтримки, створювали пакет санкційного тиску на росію. І вони є нашими майбутніми партнерами у Європейському Союзі.

Лише спільна позиція ЄС та США може стати оптимальним та безпечним майбутнім компромісом для України. Треба повторити успішний досвід обʼєднання зусиль в Білому домі у липні 2025 року після Аляски. Будь-які переговори, позбавлені цієї тристоронньої архітектури, приречені бути хиткими. І ми не можемо дозволити собі крихкий результат у питанні, де йдеться про нашу державність.

Третій ключовий елемент — професійність і довіра до української переговорної групи. Такі історичні перемовини мають вести дипломати високого рівня, з досвідом складних міжнародних процесів, з репутацією, яку поважають у світі. Тут не може бути кадрових експериментів. У питаннях миру кадрова помилка неминуче перетворюється на помилку стратегічну — а стратегічна помилка сьогодні може дорого обійтися всій країні.

Саме тому призначення переговорної групи на чолі з панами Єрмаком і Умєровим, які є фігурантами корупційного скандалу, що набув глобального розголосу, виглядає проявом слабкості української сторони. Це створює сумніви там, де нам потрібна бездоганна довіра. І такі рішення неминуче матимуть наслідки за столом переговорів. Ніхто не ставить під сумнів право влади вирішувати, як вести переговори. Але ми вважаємо, що команда, яка представляє Україну, має бути максимально сильною і з бездоганною репутацією

Йдеться про відповідальність перед мільйонами українців. Перед тими, хто стоїть на фронті. Перед пам’яттю загиблих. Перед нашою історією та нашим майбутнім.

Безумовно, жодні плани, розроблені без України, не можуть бути нав’язані Україні, в якій існує повний консенсус щодо «червоних ліній», які не можуть бути порушені.

Україна має прийти до фіналу цієї війни не ослабленою, а зміцнілою. Ми маємо завершити її не будь-якою ціною, а правильно — так, аби гарантувати безпеку, справедливість і незворотність нашого європейського курсу.

Ми готові працювати заради цього, готові об’єднати зусилля заради результату, готові захищати українські інтереси на кожному етапі в складі єдиної української команди, яка не ділиться за політичними ознаками.
Бо йдеться про відповідальність кожного. Відповідальність перед людьми та історією… І це має сьогодні усвідомити кожен.

[Serhii Sokolov @Serhii_Sokolov]

Я теж ставлю свій підпис під цим листом.
👇
DANA Cannel.
Відкритий лист Президенту
Шановний пане Президенте!

Я за вас не голосувала — і сьогодні точно знаю: тоді я просто зберегла власну совість.
Але я мовчала. Бо 73% країни мали право на свій вибір.
Право, за яке ми всі заплатили надто високу ціну.

Як людина, для якої війна почалася у 2014 році, я з люттю слухала ваші казочки про те, що потрібно «просто перестати стріляти» і «подивитися в очі один одному».
Поки ви малювали собі образ «миротворця», ви методично роззброювали країну.

Ви скорочували армію.
Згортали ракетні програми.
Будували під себе вертикаль силовиків — аж до останнього гвинтика.

А потім говорили людям іти «на шашлики».
Ви відкривали пункти пропуску за тижні до вторгнення, розміновували під’їзди до кордону.
Ви брехали людям.
А люди вірили — бо Президент не має права брехати перед війною.

І тисячі з тих «шашликів» не повернулися ніколи.
Могили на Київщині, Чернігівщині, Сумщині — це цінник вашої брехні.

Це — на вашій совісті.
Якщо там ще залишилося хоч трохи місця для совісті.

Тепер ви розповідаєте нам про «вибір між гідністю і основним партнером».
Серйозно?
Де була ваша гідність тоді, коли ми стояли на Майдані, а ви в цей час виступали в Москві й висміювали Україну перед тими, хто сьогодні нас убиває?

Ви погрожуєте нам «втратою партнера», але саме під вашим керівництвом країна опинилася в міжнародному корупційному скандалі з американськими грошима, маркованими американськими банками, які ще й полетіли в Москву.
Це не народ тягав мільйони в схемах Міндіча.
Це ваша вертикаль. Ваші кадри. Ваші «свої люди».

Ви пропонуєте народу «погоджуватись на 28 пунктів», які ваш переговорник Умеров зранку нібито «не бачив».
А ввечері вони вже перетворилися на ультиматум.

Ви лякаєте нас «найважчою зимою», але перекладаєте відповідальність за рішення, які монополізували самі. Ви знищили незалежність законодавчої, виконавчої та судової влади.
Під себе забрали силовиків.
Під себе забрали медіа.
Не підпорядкували тільки НАБУ — і то лише тому, що вас зупинили іноземні партнери та страх навіть перед картонним Майданом.

І тепер, коли ваша система сиплеться, ви намагаєтесь перекласти все на народ.
На тих самих людей, яких ви обманювали, залякували, змушували мовчати — і яких ви вбили своєю брехнею.

Знаєте що, пане Президенте?
Можливо, вам час піти. І чим швидше — тим більше шансів у країни. А ми без вас якось впораємося.

[Denys Shtilierman @DenShtilierman]

Я хочу розповісти історію, яка не має нічого спільного з сьогоднішнім днем, а всі збіги — виключно випадкові. Це історія про те, як США одного разу допомогли своїм "союзникам досягти миру".

Генрі Кісінджер увійшов в історію як нобелівський лауреат миру. Насправді ж він став людиною, яка спочатку змусила Південний В’єтнам погодитися на капітуляційний "мир", а потім послідовно підрізав йому крила, прикриваючись словом "корупція". Кінець був закономірний: країну, яку Америка обіцяла захищати "до кінця", просто віддали на розтерзання, а фінальним акордом став панічний виліт вертольотів з даху посольства в Сайгоні.

Спочатку був торг. Вашингтон був виснажений протестами та політичною кризою. За завданням президента США Ніксона перед Кісінджером поставили ціль здобути "мир з честю" — формула, яка гарно звучить у газетах і доповідях, але в реальності означає: вивести американські війська, віддати південного союзника на повільне удушення й зробити вигляд, що все це "сам в’єтнамський народ обрав своє майбутнє". Південнов’єтнамське керівництво пручалося: воно розуміло, що Паризькі угоди 1973 року — це не мир, а відкладена смерть. Але на нього тиснули. Кісінджер вів прямі таємні перемовини з Ханоєм, ставив союзника перед фактом і змушував "бути конструктивним", бо у Вашингтоні треба було показати результат.

Далі США пообіцяли свою підтримку: якщо Північ порушить угоду й знову піде в наступ, Америка повернеться, допоможе, не дасть зламати союзника. Потім, коли Північ саме це й робить, раптом виявляється, що "є проблеми". У Конгресі говорять про "корупцію", "неефективність", "відсутність реформ" у Сайгоні. Ті самі люди, які роками закривали очі на всі зловживання, раптом відкривають їх дуже широко — коли це зручно для виходу з війни.

Фінансова й військова допомога починає скорочуватися "з принципових міркувань". Амуніція приходить із запізненням або не приходить зовсім, авіапаливо урізають, резервні частини не допомагають у боях, гарантії безпеки розчиняються у фразах про "втому суспільства" й "неможливість втручатися у внутрішній конфлікт". Кісінджер, який ще вчора тиснув руку сайгонським лідерам і розповідав про "спільну боротьбу проти комунізму", дуже швидко переключається на нові геополітичні комбінації — відкриття Китаю, розрядку з СРСР. В’єтнам стає звичайною змінною в цій грі.

Коли Північний В’єтнам переходить у вирішальний наступ 1975 року, Південь фактично вже задушений. Обіцянки про "повернемося, не дамо впасти" виявляються пустими. Американські військові, які мали "стояти поруч до кінця", отримують наказ евакуюватися. Світ облітають кадри: вертольоти на даху посольства США, люди, які чіпляються за трапи, відчаєні союзники, що благально дивляться на кораблі у затоці — і холодна, дуже прагматична тиша Вашингтона.

Так закінчується історія "захисту" Південного В’єтнаму. Кісінджер отримує Нобеля і місце в підручниках як "архітектор миру". Південний В’єтнам отримує концтабори, репресії, еміграційні човни й сотні тисяч загиблих. Корупція, на яку так зручно було посилатися, виявилася лише ширмою. Реальною причиною було інше: стратегічне рішення здати союзника, коли він перестав бути корисним, і оформити це як "мирний процес".

[Yaroslav Dziubin ✚25🇺🇦 @ydzyubin]

👍+++...

[Radio Lemberg @RadioLemberg]

ЩО В ПРІЗВИЩІ ТВОЄМУ, МОСКОВИТЕ ?

Перед вами - походження й етимологічне значення низки прізвищ відомих членів “російського” режиму на території північної Евразії:

•Лєнін (Ленин) - евенкійське

Псевдонім він назви річки Лєна
елю-ен = «велика ріка»

•Брєжнєв (Брежнев) - удмуртське

brež / brežy = «крутий берег»

•Косиґін (Косыгин) - марійське

küsə / kosi = «жовтий», «блідий», «солом’яний»

•Єльцин (Ельцин) - пермяцьке

yel+sin = «життя+селище»

•Путін (Путин) – комі/марійське

put = «болотиста місцевість»

•Мєдвєдєв (Медведев) – марійське

medve = «межа, кордон»

•Патрушев – мокшанське

патрук/паторк – «кудлатий»

•Лавров – комі

лавр = «яструб»

•Собянін (Собянин) – комі-пермяцьке

sobyan / subyan = «ссавець, звір».

•Мішустін (Мишустин) – марійське

mish / mishä — «лісова миша»

•Зюґанов (Зюганов) – чуваське

tzuğan — «чубатий»

•Наришкін (Нарышкин) – тюркське

narysh = «наїзник, вершник»

•Волошин – марійське

vološ = «чорний»

•Усманов – тюркське

«син Усмана».

•Чубайс – балтійське

čubas — «хохолок, чуб».

•Мордашов – мордовське

mordash / mordaš = «сильний, кремезний».

•Пєсков (Песков) – марійське

pes = «тінь, пил»

•Кудрін (Кудрин) – удмуртське

kudyr = «коричневий»

•Ґлазьєв (Глазьев) – комі

glaz / glaz’ = «моховина»

•Мантуров – мордовське

mantar / mantur = «ведмідь»

•Ґундяєв (Гундяев) – мордовське

gund = «низина, болото»

•Сєчин (Сечин) – фінно-угорське

seče / sec = «обрив»

•Бастрикін (Бастрыкин) – мордовське

bastyr = «багатий, великий».

•Касьянов – ненецьке/комі

kasia / kasja = «мала річка»

•Роґозін (Рогозин) – балтійське

raga / rogas = «ріг»

•Фрадков – єврейське (від Fradkin)

frad = «радість»

•Силуанов – марійське

silu = «болото»

Як бачимо, нічого слов’янського тут і близько немає. Саме тому ці перевертні так агресивно атакують Україну. Всі ці покидьки зрадили власні рідні народи, стали ницими «русскими» посіпаками, і тепер свій вигаданий «русский мир» та свій штучний «русский язык» ненависно насаджують половині Европи. Щоби потім сказати: ага, «тут говорят по-русски, значит тут тоже Россия!» (до речі, Россия - це абсолютно штучна назва, бо жодна країна світу не називається з наголосом на -Ия в кінці слова)

[MartaLviv @marta_lviv]

Марусю Звіробій зелена гниль забанила у ФБ за цей допис.
Повністю підтримую авторку - нами керують кончені суки.

[Рустем Адагамов @adagamov]

🇨🇭 "Я русский человек, мы вас всех убивать будем — и тебя, и тебя, всех". Это мерзкой твари не понравилось, что сидящая рядом семья украинцев с годовалым ребенком говорит на своем языке. Всё это происходило 13 октября в поезде, едущем из Интерлакена в Шпиц (кантон Берн). Позже украинцы сообщили об инциденте в полицию, они собираются подать жалобу на человека, который им угрожал.

Найти и наказать эту мразь! Нельзя такое спускать с рук.

[Judge Rico Dredd @c0untelephants]

З усіх передвиборчих обіцянок та іншого передвиборчого трьопу Зеленський виконав лише «Я вам нічего нє должен». Так, це про наміри чувака, який божився, що йде на один строк, йти на ще один строк. Ці вибори, якщо вони відбудуться, будуть остаточним вироком Україні: бути їй, чи ні

[Сім глеків сикери @chovnovyi]

Що Гетьманщина імпортувала з території Кримського ханства у XVIII ст.

Невеликий тред

Перший товар – це сіль. Її купували. В Гетьманщині було 3 основні солі: кримка, бахмутка і сіль з Прикарпаття. Найбільше було кримки і вона вважалася найкращою