ПРОПАЛА:
ШКОЛЯРКА 15 РОКІВ. 152 см. світла.
063-955-62-81
=
У Харкові розшукують Крістіну Сіренко, яка 09.06.26 пішла гуляти і до цього часу не повернулася
на вигляд 15 років
зріст — 152 см;
худорлява статура; світле волосся; була одягнена в чорну кофту, спортивні чорні штани
Ультиматум до Київської міської влади стосовно кричущих порушень прав важкопоранених військових в Лікарні швидкої допомоги в місті Києві!
Маю черговий факт кричущої бездіяльності керівництва Київської Лікарні швидкої допомоги, що призвів до важких наслідків – смерті пораненого військового. Так, попри те, що протягом останнього місяця ми встановили чисельні грубі порушення прав пацієнтів в цій лікарні, київська міська влада проігнорувала цю інформацію і не вжила жодних заходів.
Читайте далі 👇
Один з найкращих вертольотів світу Apache збили шахєдом. Але мавпи з минулого століття, які не вміють користуватися технологіями українці, не плутайте.
Сьогодні день тих,через кого ворог боїться навіть неба.
Всім,хто сидів ночами над пайкою,ловив відео під РЕБом,підіймав пташку в дощ,мороз і під обстрілами - честь.
FPV,крила,розвідка,перехоплення, нічні вильоти, дешифрування,інженерія - це вже не майбутнє війни. Це її теперішнє.
1/2 У Києві попрощалися з колумбійським добровольцем Джаном Себастьяном «Оніксом» Рестрепо Мазо, який загинув у боях за Україну.
Він служив у Міжнародному легіоні, згодом – у 413-му окремому полку безпілотних систем «Рейд».
Я така, та я вже маю одного! Але всеодно забрала зі собою на роботу. Начальниця була зла що я спізнилася, але кітик був дуже муркотливий і розтопив навіть її серце. Через сайт магазину вдалось найти дівчинку яка забрала кітика і він живе своє найкраще життя.
Згадалося. Йшла я на роботу через парк, дивлюся на дереві кітик а біля дерева дідусь намагається його зняти. Ну я така що не можу пройти коли кітики в біді. Зняла мале, віддаю дідусю, а він каже: ну все воно тепер твоє, я взагалі мимо проходив і воно мені не треба.
--->
Його двічі ховали.
Першого разу мати отримала похоронку і закриту труну. Відбулося поховання.
А через 40 днів Олександр Томілович прийшов на власні сороковини живим.
Другого разу похоронка прийшла після трагічної помилки на фронті. Його знову вважали загиблим. Але він вижив.
Свій перший бій Олександр прийняв ще у 2014 році. Відтоді його життя перетворилося на безперервну боротьбу. Волноваха, Савур-Могила, Дебальцеве, Маріуполь, Авдіївка, Світлодарська дуга — за цими назвами для нього не сторінки історії, а роки життя.
За цей час він отримав сім поранень.
Втратив майже всіх побратимів, з якими починав свій шлях.
«Сьогодні з тих хлопців нікого немає серед живих», — згадує він.
Війна не відпускала його навіть удома.
Дружина Людмила розповідала, що спочатку боялася спати поруч. Олександра переслідували важкі фронтові сни. Лише з часом стало трохи легше. Уже під час великої війни у подружжя народилася четверта дитина.
За мужність його нагородили державними відзнаками. Але одну з нагород родина так і не дочекалася. За словами близьких, документи просто загубилися під час оформлення.
Та найбільше вражає інше.
Після важкого поранення військовий отримав інвалідність. У певний період родина з чотирма дітьми фактично виживала на 860 гривень допомоги.
Доля двічі записувала його до списків загиблих.
Але щоразу він повертався.
Повертався до матері.
До дружини.
До дітей.
І сьогодні найбільша його перемога — не ордени та нагороди.
Найбільша перемога — те, що мати не втратила сина, дружина — чоловіка, а діти — батька.
ОДЕСА!!! Може навіть не одеса
у кого є якісь контакти нейрохірургів? хоча б для консультації? терміново. дідусь потрапив у сильне дтп, я блять не знаю що робити
РТ БУДЬ ЛАСКА!
Щиро вітаю всіх причетних із Днем безпілотних систем Збройних сил України!
Для мене це таке напівособисте свято, тому що ми багато часу присвячуємо саме безпілотним системам. Я впевнений, що за ними майбутнє – як в Україні, так і в усьому світі.
Вітаю 😎🇺🇦