Каже мама " ти багато нервуєшся і стаєш лиха на всіх, поміняйся трошки"
Кажу "а чо ніхто інший не хоче помінятись щоб мені стало трохи легше " маючи на увазі свою бабу, яка переїхала жити зі мною
Ну що за ? Чого маю мінятись, підлаштовуватись під інших Я?
Нам з дитинства говорять що в нас «правильне», а чого не має бути.
Які почуття маємо право відчувати, а яких маємо соромитись і приховувати, бо це ж «неправильно» і «не гідно».
- Ти шо ображаєшся? Які ми чутливі?!
- Сльози?? Шо за нюня?
- Боляче? Самотньо? Страшно? Тривожно? Ти дуже слабка людина, роби шось з собою, це ненормально
І якщо немає підтримки і опори, людини яка зможе підтримати нас і зрозуміти, то ми починаємо приховувати власні почуття, не визнавати і заперечувати їх
Заперечувати те, що відчуваємо і те, що є всередині нас! Те, що є частиною нас.
Іноді, ми починаємо ненавидіти Себе ж самих за власні почуття
Або ж відчуваємо дикий сором і ми знову думаємо, що з нами щось не так
Якщо в нас виникають ті чи інші почуття, значить цьому є причини і це відбувається тому, що ми люди, ми так влаштовані і ми Маємо на Це Право!
Страх, біль, сум, жаль, безсилля, злість і решта є цілком нормальними відчуттями, які потрібно Визнавати і Приймати
Якщо їх заперечувати, то дуже велика частина нашої життєвої енергії буде витрачатися саме на цю беззмістовну і дуже шкідливу річ
Тай приховувати щось не вдастся завжди і рано чи пізно прорве. Як це буває, в основному, саме тоді, коли ми будемо до цього найменш готові і слабкі
Інша важлива річ, що деякі наші реакції чи переконання можуть бути не цілком доречними
- не пише кожну годину вірш із зізнанням в коханні - значить не любить (сумно і боляче)
Але для початку треба Усвідомити і Прийняти,що Ці Відчуття Є
А потім розбиратися в їхній актуальності
Поділюсь хоч тут, навіть якщо ніхто не читає
В мене другий триместр, а я досі не відчуваю що я вагітна.
Постійні тривоги, що я робитиму в декреті без заробітку, я звикла витрачати Свої гроші а не брати в чоловіка
Може тому в мене ще й борги є...
Тому моя вам щира порада - плануйте вагітність тільки тоді коли розберетесь зі своїми внутрішніми страхами і переживаннями, хоча б найбільшими.
Так, це життя, завжди будуть виникати подібні ситуації, але ви хоча б навчитесь з ними боротися ще на початку
Як я справлюсь з маленькою дитиною, я забула вже що таке маленькі діти бо моїй старшій вже 8.
Я боюсь що я буду тією змученою мамою і домогосподаркою, яка буде вічно нити що щось не так. І ще купу всього....
А я зараз мала б насолоджуватись цим періодом...
теж збираю 50 тис на дрони для Азову. прошу долучитись копійчиною. і ретвітом. і. коментарем. і вподобайкою. і добрим словом. і посмішкою. і кавою. і молитвою. і цим. і тим. і дякую.
https://t.co/k0HEySY9tq