Якщо зустрінете людину, яка працює майстром масажу, не кажіть
❌ "О, у мене якраз болить спина!"
Не якраз. Краще спробуйте:
✅ Отримавши дозвіл, помасувати їй долоні 🙌
Я: запрошую її на захід, де будуть грати класні гурти
Вона(виявилось - не любить концерти): тоді ти їдеш зі мною до подруги в Снятин.
Рівноцінний обмін
Щойно, стався мій перший масаж в кабінеті
У місці, яке внесе фінансової стабільності в моє життя і додасть впевненості у собі, як майстрі. Вірю в це страшною вірою
Чекаю на масаж ✨
Вручає мені шоколадку:
- оой, 56%)) люблю її, дякую🥰
- я на цифри маю хорошу пам'ять. От ім'я твоє мені тільки з другого разу далось
АХАХАХАХАХАХАХАХА, памагіті😂😂
1/2
Сьогодні вночі знову масований удар по Києву. «Орєшнік», балістика, крилаті ракети, шахеди. Є загиблі, десятки поранених, руйнування.
І знову те саме питання в усіх: коли це закінчиться?
Усі хочуть, щоб закінчилося. Я теж.
Втома реальна. Роки повномасштабної війни. Сирени, обстріли, руйнування, втрати. Але втомитися не означає бути готовим здатися.
Коли вранці думаєш не про плани, а про те, як відповідати дитині, чи будуть удари вночі. Коли батьки зважують, вивозити дитину чи лишатися. Коли «жити» давно перетворилося на «триматися».
Люди втомилися не від боротьби, а від того, що немає розуміння, коли це закінчиться. Ми втомилися, але тримаємося.
Одне не відміняє іншого.
Питання вже не в тому, чи хочемо ми миру. Хочемо.
Питання в іншому: який це буде мир.
А щоб зрозуміти, який мир нас врятує, треба чесно сказати, за що ця війна.
Вона не тільки за території. Писав про це ще торік. Вона – за контроль над українською суб’єктністю. За право самим вирішувати, якою буде Україна: її курс, її армія, її майбутнє.
Окуповані території для Росії є інструментом, а не ціллю.
Якби ворогу потрібна була тільки земля, він зупинився б давно. Натомість у 2022-му пішов на Київ. На столицю не йдуть заради кількох областей. На столицю йдуть за контролем держави.
Тому коли кажуть «віддайте Донецьку область і ми зупинимося» – це не про мир. Віддати території неможливо – це злочин проти держави. Але навіть якби хтось уявив такий сценарій, це питання не закриє.
Війна просто переїде ще ближче – до Дніпра, до наших домівок. Ми це вже проходили. Мінські угоди 2014-го теж мали бути миром. Росія використала їх як паузу і підготувалася до 2022 року. Віддати сьогодні означає лише відкласти нову війну.
І сьогоднішній масований удар саме про це. «Орєшнік», балістика, крилаті ракети, шахеди, дрони.
Вони не наближають ворога до жодної з його цілей. Жодної.
Бо головне, що Росії потрібно, ракетами не береться. Їм треба, щоб ми перестали бути собою. Щоб втратили контроль над внутрішньою і зовнішньою політикою та віддали його Росії.
Б’ють, щоб ми втомилися і самі сказали: мир на будь-яких умовах, аби припинилося це жахіття.