Ukrainian Prism

Ukrainian foreign policy and security think-tank #Ukraine #Russia #EU #USA #Global #Security twt in Eng/Ukr/

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇲🇩 Молдова
#щотамусусідів
Європейська інтеграція Молдови цього тижня отримала черговий позитивний сигнал із Брюсселя. Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос заявила, що країна технічно готова відкрити всі шість переговорних кластерів у межах процесу вступу до Європейського Союзу. Водночас перехід до наступних етапів залежатиме не лише від готовності Кишинева, а й від політичних рішень держав-членів ЄС.

Заява пролунала на тлі активізації переговорного процесу. Під час неформальної зустрічі Ради ЄС із загальних питань у Дубліні віцепрем’єрка з питань європейської інтеграції Крістіна Герасімов наголосила, що цієї осені Кишиневу ще належить виконати значний обсяг реформ. Основними завданнями залишаються зміни у сфері верховенства права, державного управління та інших напрямах, необхідних для просування переговорів про членство.

Водночас важливий внутрішньополітичний сюжет розгортається в Гагаузії. Депутат парламенту, колишній генеральний прокурор та колишній головний опонент Маї Санду на останніх президентськиз виборах Александр Стояногло оголосив про участь у виборах башкана автономії, призначених на 15 листопада. Він балотуватиметься як незалежний кандидат і заявляє, що хоче перенести свою політичну діяльність із парламентського рівня безпосередньо до управління автономією.

Вибори башкана відбудуться одночасно з виборами до Народних зборів Гагаузії. Їхнє значення виходить далеко за межі регіональної політики: після кількох років гострого протистояння між центральною владою та керівництвом автономії новий башкан може суттєво вплинути як на відносини Комрата з Кишиневом, так і на політичний баланс усередині самої Гагаузії.

Не менш важливими залишаються події навколо Придністров’я. Віцепрем’єр з реінтеграції Валеріу Ківер заявив, що Росія витрачає до 500 млн доларів на рік на забезпечення регіону природним газом. Попри зміну механізмів постачання після попередніх енергетичних криз, Москва продовжує фактично фінансувати функціонування придністровської економічної моделі.

Газове питання залишається одним із головних важелів російського впливу на лівобережжі Дністра. Для Кишинева це водночас створює проблему реінтеграції: економіка регіону протягом десятиліть функціонувала завдяки доступу до енергоресурсів на умовах, недоступних для правобережної частини країни. Показово, що уряд уже готується до можливих нових перебоїв: план підготовки до опалювального сезону 2026–2027 передбачає окремий сценарій на випадок припинення постачання газу до Придністров’я.

На цьому тлі між Кишиневом і Тирасполем триває суперечка щодо того, хто насправді фінансує розвиток регіону. Ківер відкинув твердження придністровської адміністрації про те, що центральна влада нібито не інвестує кошти в населені пункти на лівому березі Дністра. За його словами, Кишинів реалізує там інфраструктурні та соціальні проєкти й продовжує політику поступової економічної інтеграції регіону.

Загалом придністровський сюжет дедалі більше переходить із суто безпекової в економічну площину. З одного боку, Росія намагається зберігати свій вплив через фінансування газопостачання та підтримку чинної моделі регіону. З іншого – Кишинів прагне поступово посилювати економічні зв’язки з лівобережжям і демонструвати місцевому населенню практичні переваги реінтеграції.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇷🇴 Румунія
#щотамусусідів
Політична криза в Румунії продовжує грати на користь ультраправого «Альянсу за об’єднання румунів» (AUR). Директор соціологічної агенції INSCOP Research Ремус Штефуряк заявив, що літні вимірювання електоральних настроїв показують збереження партією Джордже Сіміона дуже високого рівня підтримки. Водночас він застерігає від надмірних висновків із липнево-серпневих опитувань через традиційно нижчу політичну активність виборців у цей період.

Останній оприлюднений барометр INSCOP, проведений у травні, залежно від сценарію мобілізації виборців давав AUR 38–41% голосів. На другому місці перебувала Націонал-ліберальна партія (PNL) із 20–22%, Соціал-демократична партія (PSD) мала 13–17%, а технократична USR – близько 10%. Штефуряк пов’язує високі показники AUR із затягуванням політичної кризи та розчаруванням виборців у традиційних політичних силах. Ситуацію він описав промовистою метафорою: поки «пожежа» посилюється, відповідальні за її гасіння «пожежники» або перебувають у відпустці, або сперечаються між собою.
Сам AUR тим часом намагається використати суспільне невдоволення і для атак на оборонну політику влади. Джордже Сіміон назвав європейський інструмент SAFE невигідним для Румунії та заявив про можливі корупційні порушення під час реалізації програми. AUR планує звернутися до Національного антикорупційного директорату (DNA) з вимогою перевірити можливі порушення.

SAFE – це європейський фінансовий інструмент для підтримки масштабних оборонних закупівель держав-членів через довгострокові кредити. AUR виступає проти нинішньої моделі участі Румунії в програмі, тож оборонні витрати дедалі виразніше стають ще однією лінією політичного протистояння між партією Сіміона та проєвропейськими силами.

На цьому тлі президент Нікушор Дан продовжує підкреслювати європейський і безпековий курс Румунії. 3 вересня в Бухаресті він прийняв президента Європейської ради Антоніу Кошту. Однією з центральних тем переговорів став майбутній багаторічний бюджет ЄС: Дан заявив, що Румунія виступає за значне фінансування політики згуртованості та сільського господарства, а також доступ румунських компаній до європейських фондів конкурентоспроможності.

Переговори торкнулися й безпекової ситуації. Кошта назвав нещодавні порушення повітряного простору Румунії та інциденти з морськими дронами «глибоко тривожними» й наголосив, що безпека країни є частиною безпеки всієї Європи. Окремо він відзначив підтримку Бухарестом України та Молдови й наголосив на необхідності продовження процесу розширення ЄС щодо України, Молдови та Західних Балкан.

Активною цього тижня була й двостороння дипломатія. 4 вересня Нікушор Дан прийняв у Котрочені нових послів низки держав, приділивши значну увагу економічній співпраці. З Південною Кореєю йшлося про оборонну промисловість, цивільну ядерну енергетику та інфраструктуру, із Сербією – про транспортні й енергетичні проєкти, а під час зустрічі з іранським послом сторони наголосили на необхідності дипломатичного врегулювання конфлікту на Близькому Сході.

Окремий румунсько-молдовський сюжет цього тижня стосувався безпеки дітей у цифровому середовищі. Партнерка президента Румунії Мірабела Гредінару відвідала Кишинів, де разом із Маєю Санду взяла участь у міжнародній конференції про безпеку дітей в інтернеті. Гредінару закликала поширити принципи захисту дітей у фізичному світі на цифровий простір та наголосила на спільній відповідальності держави, шкіл, системи охорони здоров’я і сімей.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇵🇱 Польща
#щотамусусідів
Однією з головних подій у внутрішній політиці Польщі цього тижня стало обрання Сеймом Мацея Берека суддею Конституційного трибуналу. Таким чином завершився один із політичних сюжетів, за яким ми стежили протягом останніх тижнів. Берек, який до недавнього часу був міністром у канцелярії Дональда Туска, вважається близьким соратником прем’єра – сам Туск називав його своєю «правою рукою».

Кандидатура Берека від самого початку викликала суперечки через її потенційну невідповідність задекларованому урядом курсу на деполітизацію Конституційного трибуналу. Опоненти наголошували, що Берек ще донедавна обіймав політичну посаду, а проти його призначення виступали навіть окремі представники молодших партнерів урядової коаліції, зокрема лідер «Лівиці» Владислав Чажасти. Попри внутрішні суперечки в коаліції, кандидатура Берека зрештою отримала необхідну підтримку в Сеймі.

Тепер його обрання може стати черговим пунктом протистояння між парламентською більшістю та президентом Каролем Навроцьким. Цього року президент уже відмовився привести до присяги чотирьох обраних Сеймом суддів Конституційного трибуналу, хоча трьох інших суддів, обраних парламентом, до присяги привів. Суперечка навколо Берека виходить за межі питання його політичного минулого і стає частиною ширшої боротьби за майбутню конфігурацію одного з ключових конституційних органів Польщі.

Паралельно важлива подія відбулася в польсько-українських відносинах і стосувалася одного з найскладніших питань між двома країнами – історичної пам’яті. В українському селі Острівки на Волині перепоховали останки 55 польських жертв Волинської трагедії, серед яких 26 дітей.

Церемонія відбулася за участі представників польської та української влади, духовенства та родичів загиблих. Президент Польщі Кароль Навроцький особисто на церемонії не був присутній – його представляв радник Якуб Банашек, який зачитав президентське звернення.

У ньому Навроцький наголосив на необхідності знайти, належно поховати та вшанувати всіх польських жертв, убитих членами ОУН та УПА. Президент також окремо застеріг тих, хто, за його словами, «продовжує традицію бандерівської ідеології», продемонструвавши, що тема Волині та ширше історична політика залишатимуться важливою частиною його президентства.

Водночас церемонія в Острівках показала й іншу тенденцію у польсько-українських відносинах. Попри збереження розбіжностей між Варшавою та Києвом щодо оцінки окремих аспектів Волинської трагедії та її правового визначення, відновлення пошукових та ексгумаційних робіт створює можливість для поступового діалогу

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇭🇺 Угорщина
#щотамусусідів
Минулий тиждень був сповнений резонансних подій в українсько-угорських відносинах, тож розберімо їх.
Перш за все, Угорщина на технічному рівні заблокувала відкриття переговорних кластерів 2 і 3 у процесі вступу України до ЄС. Як повідомила угорська сторона, причиною цього стала відсутність прогресу у забезпеченні прав угорської національної меншини Україною. Про це також заявляв і угорський прем'єр-міністр Мадяр, який наголосив на невиконанні червневої угоди між Україною та Угорщиною.

Нагадаємо, що у червні цього року Україна і Угорщина ухвалили угоду, у якій Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити право користування угорською мовою в освітніх та адміністративних установах на Закарпатті спеціально для угорської нацменшини. Для цього ВРУ мала розробити та ухвалити нові законопроєкти та внести правки до вже існуючих. В обмін на це Угорщина погодилась із рішенням ЄС відкрити переговори про вступ України до ЄС.
3 вересня ВРУ одностайно підтримала заяву, в якій засудила злочини СРСР проти угорців на Закарпатті, скоєні між 1944 і 1946. Хоч в документі написано, що скоєні злочини стосувались усього цивільного населення Закарпаття, особливо наголошується на угорцях та репресивну акцію "Малєнькій робот", скоєну підрозділами НКВС та СМЕРШ. Також у документі Рада закликає до співпраці науковців та міжнародні установи для відновлення історичної правди про комуністичні злочини.

Відреагував на заяву голова парламентського Комітету з міжнародних справ Мартон Гайду:
«Чесне висвітлення минулого та збереження пам’яті про жертв є основою примирення. Водночас визнання історичних злочинів має супроводжуватися конкретними кроками. Ми звертаємося до наших українських партнерів із проханням якнайшвидше та в повному обсязі виконати червневу угоду про права меншин, щоб угорська громада Закарпаття могла вільно реалізовувати свої мовні, освітні, культурні та політичні права».

Цікавим також є те, що Мадяр заявляв і про терміни виконання угоди, які, за його словами, прописані в угоді від 3 червня. І хоч жодної конкретики щодо дат ні від нього, ні від української сторони ми не почули, можемо припустити, що дедлайн по угоді вже наближається.

Ну а тим часом в самій Угорщині знову відкрили гучне кримінальне провадження. Угорські правоохоронні органи повідомили про підозру угорському державному банку Eximbank у зловживанні службовим становищем та неналежному управлінні, зокрема щодо наданого кредиту Північній Македонії на суму 1 млрд євро, після липневої скарги міністерства економіки, що ґрунтується на результатах аудиту банку.
Варто зауважити, що до 2022 банк перебував у підпорядкуванні Міністерству закордонних справ Угорщини, а після цього був переданий Міністерству економіки.
У 2024 уряд Угорщини на чолі з Орбаном надав кредит уряду Північної Македонії під 3,25% річних, 15-річний термін та з повною державною гарантією. Уряд Мадяра оцінює збитки держбюджету в розмірі 247 млн євро, а сам прем’єр-міністр додав, що ці кошти були використані не для підтримки угорських компаній, а для зміцнення політичного союзника Орбана за кордоном та підтримки наближених до уряду Орбана бізнесменів.

Це не перша транзакція Eximbank, яку нещодавно почали розслідувати. Крім кредиту Північній Македонії, інша підозра стосується угоди про фінансування на суму 161 млн євро, пов'язаної з готелем Sofitel та компанією, близькою до бізнес-інтересів Іштвана Тіборча, зятя колишнього прем'єр-міністра Орбана. Ще одна справа стосується 344 млн євро, виділених для африканського проєкту, пов'язаного з угорською будівельною компанією Duna Aszfalt, який передбачав плани будівництва швидкісної автомагістралі між Замбією та ДР Конго. Мадяр також повідомив, що компанія отримала фінансування від державного Угорського банку розвитку у зв'язку з цим проєктом. Заключна наразі справа стосується єгипетського проєкту компанії Dunakeszi Vehicle Repair Company, на який, як повідомляється, єгипетська державна залізниця отримала позику від Угорщини в розмірі 480 млн євро

[Ukrainian Prism @prismUA]

🔹 Початок президентської передвиборчої кампанії в Болгарії, нова «війна за бюджет» в Чехії, технічне блокування Угорщиною 2 і 3 переговорних кластерів та інші актуальні новини у нашому дайджесті #щотамусусідів
https://t.co/tVncjGdJzK

[Slawa @Slawa_tv]

⚡ На думку публіциста Олександра Краєва, Росія публічно не демонструє жодних кроків, які б свідчили про її готовність домовлятись.

А вся справа у тому, що РФ сповідує політику раніше відомого у радянський час дипломата Андрія Громики. Кремль використовує його тактику — заперечення очевидного, звинувачення опонентів та блокування рішень міжнародних організацій для прикриття агресивної політики.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🔹 Візити Віткоффа і Кушнера крізь українську призму
🎙️ Ми анонсуємо черговий випуск регулярної передачі «Крізь українську призму» на білоруському радіо «Рація», що відбудеться в пʼятницю, 11 вересня.
👉 В цьому випуску Anton Oksentiuk разом із журналістом Володимиром Лапцевичем обговорять візити Віткоффа і Кушнера до москви і Києва та їх можливі наслідки.
✅ Наскільки ефективним був цей дводенний візит американців до обох столиць?
✅ Як ці візити оцінюють в українському суспільстві?
✅ Як розвивається загальна політична ситуація навколо російсько-української війни?

Слухайте передачу в пʼятницю, 11 вересня о 14:10 та о 20:30 за польським часом (о 15:10 та о 21:30 за київським, відповідно). https://t.co/AJP2XdO5p3

[Ukrainian Prism @prismUA]

Прагнення миру: Віткофф і Кушнер таки доїхали до Києва. Яке послання передав Трамп Москві та Києву? Чи буде цього разу користь від цих переговорників?
Гість — @OKraiev
Запис програми
https://t.co/1zMId8rEuE

[Ukrainian Prism @prismUA]

US in 5 numbers #USA #USin5numbers
“Закон Грема-Блюменталя”
Програма "Північна Америка" з гордістю представляє новий формат bullet-point аналітики щодо найактуальніших подій Сполучених Штатів Америки. Сьогодні починаємо з аналізу законопроекту Грема-Блюменталя.
Підготувала Софія Хода
100%
Рівно стільки, згідно із законом Грема-Блюменталя, передбачене стягнення тарифного мита на імпорт з боку США до держав, які продовжують купувати енергетичні ресурси у Росії. Ідея закону є важливою не лише у питаннях підтримки України, але і притягнення до економічної відповідальності країн, які продовжують підтримувати торговельні відносини з Росією.
138 млр. дол.
Обсяг енергетичного імпорту Китаю та Індії з Росії за 2025 рік. За останні 14 років Китай збільшив імпорт нафти з Росії учетверо, а Індія лише за 2022 рік – увосьмеро. Це колосальна компенсація для Росії тих обсягів нафти, які раніше купував західний ринок. І хоч за останній рік ціни на російські енергоресурси знизились через санкції, накледені Заходом, це не заважає продовжувати ведення бізнесу.
81
Документ майбутнього закону отримав підтримку від 81 сенатора зі 100, проте зіштовхнувся із супротивом Палати представників. Рішення гальмувати процес голосування за законопроєкт було ухвалено через переговорний процес з російською стороною. Незважаючи на цінність ідеї, була хвиля критики та побоювання реакції на цей законопроєкт, зокрема через його потенційний вплив на тарифне зростання нафти. Існує вірогідність того, що держави-покупці російських енергоносіїв шукатимуть або обхідні шляхи, або альтернативні варіанти постачальників дешевшої нафти, через що зростуть ціни на паливо.
Від 50% до 70%.
Потенційні фінансові втрати РФ, у разі ухвалення закону, оцінюються у 50%-70% від її поточного доходу від експорту нафти. Ситуація може мати два розходження: або дружні до торгівлі з Росією країни перестають купувати нафту і шукають альтернативних постачальників, або продовжують співпрацю з Росією, вимагаючи ще більших знижок через санкційні ризики. Скорочення нафтової виручки на вищезгадані 50%-70% зменшить загальний експортний дохід РФ та обмежить спроможність наповнення держбюджету.
⅔
Стільки голосів законопроект має отримати у Палаті представників. Незважаючи на майже одноголосність Сенату (86 голосів “за”), тривають суперечки щодо кількох чинників: стримування зростання “тарифної влади” Дональда Трампа та створення прецеденту висування таких тарифних умов і для інших країн, а також збільшення цін на пальне. Зокрема проти законопроєкту виступає і американський бізнес (в першу чергу торговельні асоціації), оскільки побоюються можливих споживчих та торговельних наслідків для американців. Звісно є і процедурні перешкоди, оскільки Керівництво Палати представників могло прискорити хід розгляду законопроєкту, заручившись значною підтримкою демократів. Проте за словами Хакім Джеффріс демократи мають “серйозні занепокоєння”

[Ukrainian Prism @prismUA]

Дім для сміливих. Спецефір Українського радіо
Ці 35 років. Чому одноосібне світове панування США на міжнародній арені обернулося глибокою суспільною кризою в середині країни, яка поставила найпотужнішу країну світу на межу поки що "холодної" громадянської війни? "Феномен Трампа" як діагноз неблагополуччя. Як економічний добробут призвів до шаленого розриву між дуже багатими і рештою країни. Як США стали втрачати світове лідерство і чи є у країни потенціал для нового перезавантаження і нового старту в добу ШІ і роботизованих комплексів у всіх сферах?
Гості — Ihor Reiterovych, політолог, кандидат політичних наук;
Євген Костогризов, аналітик ради зовнішньої політики "Українська призма"
Запис програми
https://t.co/flxvsrC1dC

[Filip Bryjka @FilipBryjka]

📢🧠🇺🇦 On September 2, I was participating at the public discussion “Cognitive Warfare: Drawing & Testing New Frontlines in Europe”, bringing together Ukrainian and international experts to explore cognitive warfare, hybrid threats, and how societies can become more resilient.

💥It was very timing visit to Kyiv which for last days is under constant Russian air attacks withe the use of drones, cruise and balistic missiles. In this combined kinetic and cognitive way, Russia is attempting to paralyse the functioning of the Ukrainian capital, wear down society and break their will to continue resisting.

🌐The discussion focused on an important question: what can Europe learn from Ukraine’s experience of full-scale war? Experts from Ukraine, NATO, the EU, Poland, and Estonia discussed:
🔹 how Ukraine’s experience can inform NATO and EU approaches to cognitive security;
🔹 how cognitive threats affect citizens, institutions, and communities in everyday life;
🔹 what role schools, media, civil society, local authorities, researchers, and businesses can play in building resilience;
🔹 how Ukraine, Moldova, NATO and EU countries can share lessons, data, and practices more effectively.

Many thanks for organizers @uacrisis, @prismUA, @NATO as well as other speakers Tanna Krewson, Jon Kyst, Volodymyr Solovian, Marek Kohv and Olga Chyzhova.

⏯️You can watch the full discussion on @uacrisis YT Channel:
https://t.co/sDCGKx2F7p

[Представництво Президента України в АР Крим @ppu_gov_ua]

👥 Команда Представництва взяла участь у воркшопі щодо протидії когнітивній війні та гібридним загрозам

Детальніше про захід 👉 https://t.co/6ab7btbxqh

[Ukrainian Prism @prismUA]

Yulia @JuliaK_Ukraine , Senior Fellow at Foreign Policy Council "Ukrainian Prism", visited Bosnia and Herzegovina to participate in a series of expert discussions on the future of European security architecture and attended the @SSC_Sarajevo

This year's Sarajevo Security Conference was held under the theme "Securing Europe in a Divided World". The conference left a highly positive impression due to its practical focus: rather than merely listing threats, participants searched for concrete solutions. Discussions centered on key challenges:
— How Europe can take greater responsibility for its own defense.
— How to counter cognitive influence and protect one's decision-making autonomy.
— The impact of artificial intelligence and emerging technologies on the military sphere.
— Transatlantic cooperation and regional resilience in South-Eastern Europe.

Notably, participants from the Middle East actively joined the discussions on European security. The organizers emphasized their strong interest in Ukrainian expertise and regretted that Ukrainian participation remained limited.

In exchanges with Bosnian colleagues, analysts, and local residents, one still feels their immense need to be heard: the older generation stresses the value of peace at any cost, while the youth speak openly about state paralysis caused by the governance system established by the Dayton Agreement. Most interlocutors emotionally warn Ukrainians against any such compromises. They also speak openly about the cynicism of international politics, sharing how arms embargoes imposed during the war to prevent escalation ultimately worked against Bosnia.

A distinct and profoundly heavy part of the visit was a trip to the Genocide Museum in Srebrenica. It prompted bitter reflections on how memorials and museums alone are incapable of stopping new crimes. Stories of how survivors and those who shot them later returned to live in their homes side-by-side leave a deep and troubling trace. And while the International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia was an important element for justice, it did not heal all the wounds.

[Ukrainian Prism @prismUA]

#rureview 3/3
🇮🇳 Слід окремо виділити й переговори між путіним та лідером Індії Моді. Саме під час неї Моді публічно заявив, що необхідно переходити «від нескінченної війни до завершення війни», адже кожен день війни відкидає людство назад. Путін відповів коротко, подякувавши прем'єр-міністру та заявивши, що “ми цим шляхом і рухаємося”, хоча є зрозумілим, що путіну це не сподобалося. Фактично це вже вдруге за останній час, коли кремлівському очільнику говорять про необхідність завершити війну прямо в очі. Наприкінці липня аналогічну позицію озвучив Касим-Жомарт Токаєв, який запропонував заморозити бойові дії й повернутися до так званої «стамбульської формули 2.0». Відповідь кремля тоді була однозначною, Пєсков заявив, що замороження війни неможливе, та що путін особисто розповів лідеру Казахстану про ситуацію на фронті. Таким чином за короткий період часу вже два ключових партнери росії, незалежно один від одного озвучили фактично однакову позицію.

Постає просте питання: чому подібні послідовні сигнали від різних за вагою російських партнерів не дають жодного результату? І насправді відповідь дає епізод, що стався тиждень тому. 25 серпня до москви приїхав директор ЦРУ Реткліфф, який, за даними The New York Times, привіз реальну оцінку економічного та військового становища росії, аби закликати москву якнайшвидше домовлятися про завершення війни. Спочатку путін планував особисту зустріч і навіть звільнив для неї час у графіку. Однак після переговорів Реткліффа з Наришкіним і Бортніковим путіну оперативно доповіли зміст розмови, після чого він відмовився від зустрічі. Таким чином ми бачимо, що путін продовжує цілеспрямовано перебувати у власній інформаційній “бульбашці”.

🎤 Підтвердженням цього стала вже згадана прес-конференція путіна за результатами саміту ШОС. Він вчергове описував військові «досягнення», які не мали взагалі нічого спільного з реальністю. При цьому дійшло до того, що диктатор заявив про захоплення Святогірська на Донеччині хоча за даними DeepState та ISW російські війська перебувають приблизно за 9,5 кілометра від міста. Подібні заяви стосувалися не лише війни. Так, путін заявив, що росія фактично відновила 90% пошкоджених НПЗ, попри те, що обмеження на продаж пального діють у понад п'ятдесяти регіонах, а Московський НПЗ, за даними Reuters, не запрацює щонайменше до кінця року. При цьому обмеження продовжили навіть щодо експорту дизелю, який росія традиційно перевиробляла. Окремої уваги заслуговує ремарка путіна про те, що росії «комфортно» працювати зі Віткоффом та Кушнером. Адже на тлі ситуації з візитом Реткліффа вона показує, що кремль вважає зручним переговорником лише тих, хто не буде описувати неприємних для путіна оцінок стану росії.

Єдиним справді новим та важливим фактором стало те, що путін вперше особисто прокоментував тему мобілізації, назвавши розмови про нову хвилю після виборів «собачою маячнею» та «інформаційною атакою». Досі майбутню другу хвилю мобілізації заперечували виключно російські чиновники нижчого рівня, і рівно те саме ми бачили у 2022 році. При цьому на практиці російська влада продовжувала підготовку до оголошення цього рішення. За даними української розвідки, російський генштаб підготував варіант додаткової мобілізації 600 тисяч осіб на 2026–2027, а The Wall Street Journal повідомляв про липневі навчання з мобілізації населення в Калінінградській області. Пояснень цьому може бути три:

Перше – путін вирішив не ризикувати соціально-економічними наслідками відкритого призову.

Друге – він настільки перебуває в інформаційній бульбашці, що справді вірить у швидку перемогу, для якої мобілізація не потрібна, і тоді його заяви про «досягнення» на фронті є не пропагандою, а щирим переконанням.

Проте найімовірнішим виглядає третє – те, що готує кремль, просто не назвуть мобілізацією і не оголошуватимуть публічно, замість цього після виборів інтенсифікувавши практику примусового підписання контрактів, як ми нещодавно бачили у Пермі, з перенесенням її на інші регіони.

[Ukrainian Prism @prismUA]

#rureview 2/3
🇦🇲 Наступною важливою подією стали переговори путіна з лідером Вірменії Ніколом Пашиняном, які відбулися на фоні тривалої кризи між обома країнами. Центральною темою цих переговорів знову був “референдум”, якого москва вимагає від Єревана. Нагадаємо, що москва хоче, аби вірменська влада “якомога швидше” організувала референдум із прямим вибором між євроінтеграцією або ж подальшим перебуванням у ЄАЕС. Причина в тому, що економічні важелі впливу росії на Вірменії продовжують планомірно слабшати. Як наслідок, російський ринок перестає бути для Вірменії безальтернативним. Саме тому референдум зараз є для москви останньою можливістю вплинути на вірменське населення шляхом економічного тиску. А тому й під час цієї зустрічі ми почули повторення тих самих наративів. Путін визнав законність права Вірменії вступати до ЄС, але наголосив, що це «створює складнощі» через членство в ЄАЕС. Пашинян відповів, що Єреван проаналізував і двосторонні домовленості, і нормативну базу союзу та не знайшов жодних порушень, а також відмовився від проведення референдуму. Показово й те, що паралельно він провів зустріч із американською делегацією на чолі із сенатором Стівом Дейнсом, де наголосив на важливості стратегічного партнерства Вірменії та США, а напередодні саміту заявив, що Вірменія більше не вважає росію стратегічним партнером. В даному контексті ще однією важливою складовою стали слова путіна під час прес-конференції за результатами саміту ШОС стосовно російської військової бази у вірменському місту Ґюмрі. Відповідаючи на питання щодо цього об’єкту, кремлівський очільник заявив, що якщо Вірменія вважає, що їй не потрібна російська база, тоді “ми підемо хоч завтра”, задавши після цього риторичне питання щодо готовності Вірменії до цього. Таким чином подальша втрата росією її позицій в регіоні є очевидною, і цей процес лише продовжуватиметься.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🔹 Підсумки саміту ШОС для рф: на що розраховував кремль і що отримав #rureview 1/3

🔎 На початку тижня у столиці Киргизстану відбувся 26-й саміт Шанхайської організації співробітництва. В ньому взяв участь й путін. За два дні у Бішкеку він провів близько дев'яти двосторонніх зустрічей, у тому числі й з лідерами Китаю та Індії. Ці переговори, вочевидь, мали б принести кремлівському диктатору певні позитивні рішення, політичного чи економічного характеру. Натомість цей саміт став для російської влади відвертим провалом, який в черговий раз продемонстрував путіну, як одна частина країн-партнерів бажають бачити від нього завершення війни, а інша не готова рятувати російську економіку. В результаті після завершення саміту російський диктатор вийшов до журналістів та вирішив замаскувати відсутність позитивних результатів переговорів черговими військовими “перемогами” проти України та вирішенням всіх економічних проблем у власній країні. Фактично ж розрив між тим, що путіну говорили в Бішкеку, і тим, що він сам сказав за підсумками цих зустрічей, і став головним “результатом” саміту.
Anton Oksentiuk детальніше аналізує ці результати саміту ШОС для росії.

🏭 Вочевидь, ключовою для кремля була зустріч із Сі Цзіньпіном, на якій москва знову спробувала зрушити питання газопроводу «Сила Сибіру-2». Те, що кремль в черговий раз спробує підняти це питання було відомо заздалегідь. Ще 28 серпня помічник путіна з питань зовнішньої політики Юрій Ушаков прямо заявив російським ЗМІ, що лідери рф та Китаю обговорять проект «Сила Сибіру-2» та можливу “фіналізацію домовленостей”. Нагадаємо, що це вже шоста спроба російської влади отримати згоду Пекіну на будівництво цього газопроводу під початку повномасштабного вторгнення.

Експерти «Української призми» вже неодноразово детально розписували, чому ці спроби щоразу закінчуються абсолютно нічим. До війни російський газовий експорт тримався на європейському ринку, і якщо у 2021 році ЄС імпортував 152 млрд кубометрів російського газу, то у 2025-му цей показник впав до 36 млрд. Заміни цьому ринку, крім Китаю, у москви немає. Пекін це чудово розуміє, а тому наполягає на жорстких умовах, від фінансування газопроводу самою росією, до безпосередню ціни на газ, близької до внутрішньоросійських. Ще в липні видання The Wall Street Journal писало, що сторони так і не домовилися про ціну на газ, а під час травневого візиту путіна до Пекіна китайські чиновники прямо попросили російську делегацію не піднімати цю тему, допоки москва не змінить власну позицію.

І, судячи із заяв за підсумками переговорів путіна та Сі Цзіньпіна, в Бішкеку повторилося те саме. Єдиною публічною темою став безвізовий режим, який путін запропонував перевести на постійну основу, окремо додавши, що це залежатиме від того, чи вважатиме Пекін таке рішення корисним для себе. І насправді ця обмовка говорить про реальний характер відносин між обома країнами більше, ніж будь-які підписані декларації.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇧🇬 Болгарія #щотамусусідів
Цього тижня Болгарію сколихнули дві, здавалося б, паралельні події: виявлення надпотужного глушника GPS-сигналів у столиці та хвиля занепокоєння навколо можливої гібридної атаки з боку Ірану.
Державне агентство з національної безпеки (ДАНС), Столичне управління внутрішніх справ (СДВР) та Комісія з регулювання повідомлень локалізували в комплексі під посиленою охороною в районі Драгалевці потужний заглушувач, який створив перешкоди для GPS-сигналу в Софії та міг впливати на авіатрафік у районі аеропорту «Васил Левський». Хоча керівництво аеропорту заявило, що польоти виконуються за графіком, тривала робота пристрою викликала серйозне занепокоєння. За словами інженера Павла Пєтрова, пристрій, ймовірно, був вбудований в автомобіль для охорони кортежу та мав блокувати мобільні телефони й GPS для захисту від дронів із вибухівкою. Колишній заступник ректора Академії МВС Мілен Іванов також схиляється до версії, що це був захист від імовірного замаху за допомогою дрона.
Під час обшуків у Драгалевцях правоохоронці знайшли безліч таємних коридорів та тунель, що з’єднує ресторан і будинок. Також обшуки пройшли біля села Капітан Андреєво, де охорона намагалася викинути техніку в поле. Журналісти пов’язують цей ресторан з іменами Христофороса Аманатідіса (Такі) та Размига Чакіряна (Амі), нагадуючи справу ресторану «Вісім гномів»*.
*(Ред.) «Вісім гномів» (болг. «Осемте джуджета») – корупційний скандал 2020 року в Болгарії, названий на честь ресторану в Софії, де колишній слідчий Пєтьо Пєтров спільно з керівництвом прокуратури, суддями та поліцією організував схему рейдерського захоплення великого бізнесу (компанії Izamet) через фабрикацію кримінальних справ та конфіскацію активів.
Міністр внутрішніх справ Іван Демерджієв відкрито заявив, що цей об'єкт роками мав політичне прикриття і його навіть охороняв поліцейський патруль. Співголова євроатлантичної коаліції ДБ Івайло Мірчев констатував, що мафія «зрослася з державою», а інший співголова Божидар Божанов звинуватив прокуратуру в тому, що вона чотири роки покриває фірми, пов'язані з власником заглушувача та справою «золотого ставка»* на кордоні.
*(Ред.) Справа «золотого ставка» – корупційна схема в Болгарії, за якої державні функції обов’язкової санітарної дезінфекції транспорту на турецькому кордоні незаконно передали приватній фірмі, пов'язаній із криміналітетом Тhe Golden Puddle. Компанія принесла організаторам понад 17 млн євро тіньового доходу до повернення контролю державі.
Історія з заглушенням GPS-сигналу відбувалась паралельно з активною загрозою з боку Ірану та побоюванням болгарського населення стати жертвою гібридних атак.
За інформацією джерел Financial Times, іранські військові оцінювали можливість удару по базі в Безмері, де перебували літаки США, на випадок подальшої ескалації конфлікту з боку Дональда Трампа. Зазначалося, що йшлося лише про попереднє опрацювання сценарію, а не про ухвалене рішення щодо атаки в Європі.
Міністр оборони Дімітар Стоянов несподівано заявив, що Іран провів «успішну гібридну операцію», якій сприяли болгарські політики, поширюючи побоювання щодо втягнення Болгарії у війну. Депутат від ГЕРБ Георг Георгієв закликав міністра назвати конкретні імена цих політиків. Представник ПП Радослав Рибарський звинуватив Стоянова в применшенні загрози та перекладанні відповідальності на опозицію, а Івайло Мірчев іронічно сподівається, що Стоянов не звинуватить саме Financial Times в іранській гібридній атаці.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇪🇪 Естонія #щотамусусідів
Політична ситуація в Естонії загострюється на тлі втрати урядовою коаліцією парламентської більшості. Опозиційні Isamaa, Центристська партія та Консервативна народна партія Естонії (EKRE) закликали до відставки уряду Крістена Міхала, сформованого Партією реформ та Eesti 200, і проведення дострокових парламентських виборів – менш ніж за рік до чергових виборів до Рійгікогу в березні 2027 року.
Isamaaзапропонувала парламентським партіям і незалежним депутатам розпочати консультації щодо дострокових виборів через висловлення вотуму недовіри уряду. Партія звинувачує кабінет Міхала у відкладанні рішень у сферах демографії, державних фінансів, охорони здоров’я та енергетики, а нові вибори називає можливістю відновити довіру громадян до влади.
До вимог приєдналася Центристська партія. Її голова Міххаїл Килварт назвав новий аудит Державного контролю щодо стану оборонної сфери свідченням системного провалу уряду: за його словами, влада виправдовувала оборонними потребами підвищення податків і збільшення бюджетного дефіциту, але водночас допустила суттєві недоліки в оборонному секторі. Килварт також критикує уряд за відсутність переконливого плану стимулювання економіки та стримування державного боргу.
Схожу позицію зайняла EKRE. Її голова Мартін Гельме заявив, що уряд Міхала спочатку втратив підтримку значної частини суспільства, а тепер – і більшість у Рійгікогу. Партія пропонує два сценарії: формування до чергових виборів тимчасового уряду за участю інших парламентських сил та експертів або проведення дострокових виборів.
Таким чином, втрата більшості перетворюється для уряду Міхала з арифметичної проблеми на політичну: три опозиційні сили вже публічно виступають за зміну уряду або дострокове повернення до виборців. Водночас реалізація сценарію дострокових виборів залежатиме від того, чи зможе опозиція перетворити спільну критику кабінету на достатню парламентську підтримку конкретних кроків.
На тлі внутрішньополітичного загострення Таллінн активізує економічну дипломатію. 25 серпня в столиці вшосте відбувся Експортний клуб глав дипломатичних місій, який зібрав естонських послів та кілька сотень підприємців-експортерів. МЗС спільно з Фондом підприємництва та інновацій (EIS) представило новий портал, що об’єднує державні експортні послуги, інформацію про цільові ринки та профільні заходи.
За словами міністра закордонних справ Маргуса Цахкни, платформа має спростити бізнесу доступ до дипломатичної мережі Естонії та конкретних можливостей на зовнішніх ринках. Економічні дипломати й консультанти EIS використовуватимуть її для пошуку можливостей для окремих компаній, а створення порталу профінансував ЄС у межах NextGenerationEU.
Ще одним напрямом урядової політики стала безпека молоді в цифровому середовищі. 31 серпня прем’єр Крістен Міхал сформував експертну дорадчу раду, яка має розробити пропозиції щодо зменшення негативного впливу соціальних мереж і відеоігор на психічне здоров’я дітей та молоді.
Замість негайного запровадження широких заборон уряд наразі робить ставку на профілактичні та науково обґрунтовані заходи. До ради увійшли дослідники, фахівці з молодіжної політики та представники молоді, а її рекомендації мають стати основою подальшої державної політики щодо безпечнішого цифрового середовища.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇲🇩 Молдова #щотамусусідів
27 серпня Молдова відзначила 35-ту річницю проголошення незалежності під гаслом «Незалежність нас об’єднує». Цьогорічне святкування в Кишиневі мало не лише державне, а й міжнародне значення, адже до столиці прибули президенти Румунії Нікушор Дан та України Володимир Зеленський.
Урочистості розпочалися з покладання квітів до Меморіального комплексу «Вічність» за участю президентки Маї Санду, спікера парламенту та прем’єр-міністра. Пізніше Санду зустріла президента Румунії, після чого вони взяли участь у військовому параді на площі Великих національних зборів, присвяченому 35-річчю незалежності країни. Увечері до Кишинева прибув Володимир Зеленський, а після його зустрічі із Санду відбулися тристоронні переговори делегацій Молдови, Румунії та України.
Переговори трьох країн були зосереджені на питаннях, які безпосередньо стосуються безпеки та стабільності регіону. Водночас увагу приділили конкретним напрямам співпраці – розвитку автомобільного та залізничного сполучення, будівництву нових мостів і залученню інвестицій. Очікується, що такі проєкти сприятимуть тіснішій економічній і транспортній інтеграції трьох країн.
Після зустрічі прем’єр-міністр Молдови Васіле Тофан зазначив, що Молдову, Румунію та Україну поєднують спільна історія, люди та цінності, а сьогодні три країни разом рухаються до вільного, безпечного та об’єднаного регіону в межах європейської родини.
Підтримку Молдові з нагоди Дня незалежності висловили й Сполучені Штати Америки. Державний секретар США Марко Рубіо підтвердив підтримку суверенітету та незалежності країни й відзначив розвиток співпраці між Вашингтоном і Кишиневом протягом останнього року.
За його словами, двосторонні зв’язки розширилися одразу в кількох сферах, зокрема в економіці, безпеці кордонів та забезпеченні регіональної стабільності. Рубіо також побажав громадянам Молдови миру, добробуту та подальшого розвитку.
Свої вітання з 35-ю річницею незалежності Молдови надіслав і король Великої Британії Чарльз III. У зверненні до Маї Санду та громадян країни він відзначив міцність дружніх відносин між двома державами та висловив готовність і надалі сприяти розвитку двосторонньої співпраці. Окремо Чарльз III звернув увагу на спільні виклики, передусім пов’язані зі зміною клімату та захистом довкілля.
На тлі святкувань питання безпеки для Молдови набуло особливої актуальності. У ніч проти 27 серпня, під час масованої російської атаки на Україну, п’ять безпілотників несанкціоновано увійшли в повітряний простір Молдови.
За даними Міноборони країни, їхнє переміщення молдовські військові відстежували у взаємодії з міжнародними партнерами. Дрони перетинали кордон у районах Паланки, Капланів та інших населених пунктів на південному сході країни, після чого частина повернулася в напрямку України, а інші зникли із систем спостереження. Вранці поблизу траси Кишинів – Бессарабка місцевий житель також повідомив про виявлений на землі літальний апарат, після чого територію оточила поліція для проведення перевірки.

[Ukrainian Prism @prismUA]

🇷🇴 Румунія #щотамусусідів
Цього тижня одним із головних зовнішньополітичних сюжетів для Румунії став візит президента Нікушора Дана до Кишинева на святкування 35-ї річниці незалежності Республіки Молдова. Разом із Маєю Санду та Володимиром Зеленським він взяв участь у тристоронній зустрічі, під час якої лідери наголосили на необхідності тіснішої співпраці перед загрозами з боку Росії та зміцнення безпеки всього регіону Чорного моря.
Бухарест вкотре підтвердив підтримку європейського курсу як Молдови, так і України. Дан також наголосив на підтримці справедливого й тривалого миру та майбутньої відбудови України, тоді як у відносинах із Кишиневом Румунія дедалі виразніше позиціонує себе як головного політичного союзника європейської інтеграції Молдови.
Безпекова тематика продовжилася дискусією щодо можливого подальшого загострення з боку Росії. Нікушор Дан підтвердив, що протягом останніх трьох-чотирьох місяців європейські лідери обговорюють сценарій можливої російської провокації проти держав НАТО, однак наголосив: ані він, ані румунські спецслужби чи міжнародні партнери наразі не мають конкретної інформації, яка б свідчила про підготовку такого кроку.
Водночас президент підкреслив, що Росія залишається загрозою для східного флангу щонайменше від анексії Криму у 2014 році, тому Румунія та НАТО продовжують посилювати оборонні спроможності. Окремим напрямом має стати співпраця з Україною та Молдовою у виробництві військової техніки, а в межах механізму SAFE Румунія планує спрямувати 200 млн євро на безпілотники для спільного використання з Україною.
Паралельно Бухарест намагається переконати Вашингтон зберегти американську військову присутність у Румунії на тлі ширшого перегляду розміщення сил США в Європі. Міністерка закордонних справ Оана Цою після зустрічі з делегацією Конгресу США заявила, що американська сторона дедалі більше враховує власний внесок кожної держави-союзниці в колективну оборону.
Тому одним із головних аргументів Бухареста стають збільшення оборонних витрат, розвиток військової та транспортної інфраструктури й стратегічне значення Румунії для Чорноморського регіону та східного флангу НАТО. Фактично країна намагається показати Вашингтону, що є союзником, готовим вкладати власні ресурси в оборону регіону.
У внутрішній політиці тим часом повертається дискусія навколо законопроєкту AUR щодо посилення контролю за фінансуванням громадських організацій. Документ, який Сенат схвалив ще 18 травня за підтримки, зокрема, ультраправої AUR та соціал-демократів (PSD), зобов’язує асоціації, фонди й федерації щороку декларувати ANAF усі доходи та джерела фінансування, а інформацію про донорів-фізичних осіб, які надали понад 5 тис. леїв, та юридичних осіб незалежно від суми – робити публічною.
Проти ініціативи виступили понад 430 громадських організацій, які попереджають про ризики тиску на донорів та непропорційність передбачених санкцій. Румунська правозахисна організація APADOR-CH окремо звертає увагу, що за порушення вимог організації можуть зіткнутися не лише зі штрафами, а й із призупиненням діяльності та зрештою ліквідацією, тоді як нечіткість окремих положень створює ризик вибіркового застосування закону.
Тепер ключовим стане голосування в Палаті депутатів і насамперед позиція PSD. Соціал-демократи вже допомогли провести ініціативу через Сенат, тож їхня подальша підтримка покаже, чи залишиться посилення контролю над НУО передусім ініціативою праворадикального табору, чи отримає достатню підтримку однієї з головних партій румунського політичного мейнстриму.