Микола Руднєв

[Микола Руднєв @Rudniev3]

@volodarskijo Хто не злякався в ці часи суворі, Хто бій прийняв, Хто впав на полі бою, Хто Україну затулив Собою, Не забуваймо ЖОДНОГО з Імен, Хай буде їхній рід Благословен!

[Олег Володарський @volodarskijo]

Сьогодні Гощанська громада провела в останню земну дорогу померлого Захисника України Андрія Ігоровича Розорьонова.

Андрій народився 20 серпня 1988 року в Києві. Тут минули його дитинство та юність. Після закінчення школи здобув професійну освіту за фахом електрозварювальника.

У 2022 році Андрій одружився з Наталією. Тоді його життя привело на Рівненщину — до села Нова Любомирка Олександрійської громади. Тут він почав нову сторінку свого життя: жив, працював, будував плани на майбутнє.

Рідні пам’ятатимуть Андрія працьовитим і добрим. Він не цурався роботи, разом із батьком працював контролером у тролейбусному управлінні.

26 червня 2023 року Андрія призвали на військову службу. Він служив у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Згодом через стан здоров’я проходив лікування.
21 серпня 2026 року, перебуваючи на стаціонарному лікуванні, військовослужбовець Андрій Ігорович Розорьонов помер.

Сьогодні у Свято-Преображенському храмі села Тучин відбувся чин відспівування Захисника. Після цього Андрія поховали на місцевому кладовищі.

Щирі співчуття дружині, рідним і близьким.

Вічна пам’ять і шана Захиснику України.

[Микола Руднєв @Rudniev3]

@volodarskijo Дякуємо за Мужність захисникам Батьківщини,-За врятовані Життя Українців, Ми у вічному боргу перед Вами!

[Олег Володарський @volodarskijo]

Під час бою біля села Миколаївка на Донеччині від ворожого артилерійського снаряда загинув розвідник зі Львівщини - Андрій Панас.

Йому був 41 рік. Чоловік служив у Національній гвардії, був молодшим сержантом і водив розвідувальну машину.

Він проходив військову службу за мобілізацією, і він до останнього був там, де найважче - у розвідці.

Андрій не зрадив присязі, не відступив і тримався до кінця. Він віддав найцінніше - своє життя - заради того, щоб ми могли жити далі.

Світла пам’ять воїну. Спочивай з миром, захиснику.

[Микола Руднєв @Rudniev3]

@VolodymyrSt77 @pan_dok Згоден!,-кацапія,-Це термодинамічна ентропія, що завжди рухається до розбалансування, деградації,хаосу та відомої Порухи,і в головах,і навколо голов!,-з перезавантаженням ідеології та амбіцій!

[Slava 🇺🇦 @Heroiam_Slava]

Tetiana Kucheriava, Ukraine’s first female tank operator, has died at the age of 39.

Eternal memory! Eternal Glory!

[D.Radka, #NAFO 🇨🇿🤝🇺🇦 @DakdaR22]

Ukrainian actor and soldier Yevhen Bushmakin has been killed defending Ukraine🇺🇦💔

He appeared in the films, “Everything Will Be Fine” and “Hero of My Time,” for which he was nominated for the Golden Dziga Award.

Yevhen served in 5th Independent Assault Brigade until his final battle.
He died on July 18. 2026💔

Rest in peace, Hero🫡
Eternal honor and gratitude. 🇺🇦🙏

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Ірпінчанину Богдану Степанюку назавжди 24 роки...
На жаль, маємо трагічну звістку в громаді. За результатами ДНК-експертизи стало відомо про загибель нашого Захисника Богдана Степанюка.
Богдан Віталійович народився 17 травня 2001 року. Його дитинство і юність минули в Ірпені. У три роки Богдан пішов до дитячого садочка «Казка», а у 2007 році став першокласником Ірпінської школи №3.
Після закінчення дев’яти класів вступив до Біличанського училища, де здобув фах автомеханіка, після чого одразу пішов працювати за спеціальністю. Ще зі шкільних років серйозно захопився спортом, багато тренувався та досяг значних результатів. Встановив національний рекорд України в категорії «Найбільша кількість віджимань від підлоги на одній руці за 30 секунд». Йому вдалось це зробити 50 разів!
З початком повномасштабного вторгнення Богдан намагався стати на захист рідного міста. Спочатку спробував долучитися до територіальної оборони, однак йому відмовили. Та хлопець не відступив: пройшов курси бойової підготовки і вступив до лав морської піхоти.
Матрос Богдан Степанюк служив стрільцем-помічником гранатометника у 5-му батальйоні морської піхоти військової частини А4765.
7 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Балаган Покровського району Донецької області, Богдан загинув.
Богдан був сильною і цілеспрямованою людиною, завжди прагнув усього досягати самостійно. Мав багато друзів, був готовий підтримати та прийти на допомогу тоді, коли це було потрібно. Користувався великою повагою серед побратимів і командирів. Щиро любив свою Батьківщину. Саме таким його назавжди пам’ятатимуть усі, хто мав честь його знати.
Від імені всієї Ірпінської громади висловлюю щирі співчуття мамі, рідним, близьким, друзям і побратимам Богдана.

[Микола Руднєв @Rudniev3]

@SawadaTsun79251 @rus_svata15287 :!!) Чому осетин,яких депортували,грабували та вбивали кацапи як звірів, хвилюється за розповсюдження чужої йому та Українцям кацапської мови!,-де твоя Гідність та Честь?

[СВЯТА РУСЬ @rus_svata15287]

Дагестанці, чеченці, інгуші, осетіни і інші народи Кавказу, що ви робите в составі Московії ? Окупувати 193 народи і рахувати їх за 2 сорт це РуССкий мир. Вилікує дикунів тільки розвал.

[Микола Руднєв @Rudniev3]

@gozefinagold :!! Не забуваймо ЖОДНОГО Ім'я!,-не забуваймо ЖОДНОГО Жертви!,-інакше зникнемо в небуття, з етнографічних карт і до музеїв!

[жозефина бонапард @gozefinagold]

У Кривому Розі попрощались із Наталією Піменовою.
Вона працювала пекарем у «Сільпо» у «Сонячній галереї»
Син-військовий дізнався про загибель своєї мами перебуваючи на позиції.
Наталя переселенка із Бахмута і дуже мріяла повернутися додому.

[Nigroll @nigroll]

Диды воевали

[НаВухоДоносір без латинської @ambra_zyra]

@SA61W

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Іршавська громада повідомила про загибель 33-річного старшого солдата Юрія Черничка із села Осій. Військовослужбовець загинув 22 серпня внаслідок удару FPV-дрона противника поблизу Дружківського Краматорського району Донецької області. Прощання із захисником відбудеться 26 серпня.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Родини Полеглих Воїнів ОБ'ЄДНАЛИСЯ Задля Гідного Вшанування

Ромашкін Руслан
https://t.co/rZGwBpZ5Fg
Навіки 32

Штагер Сергій
https://t.co/jE6rmVQORg
Навіки 48

Гармаш Станіслав
https://t.co/ZYe8f4eZC8
Навіки 30

Сопрун Олександр
https://t.co/sJk3CaRnZY
Навіки 43

Мазур Євген
https://t.co/9EXuwh4wXU
Навіки 45

Петрунів Іван
https://t.co/aa5Fvveim3
Навіки 54

Олтаржевський Андрій
https://t.co/izTL71ATwM
Навіки 21

Цибульський Максим
https://t.co/u29mZx7oeM
Навіки 33

Вічна памʼять!

[Микола Руднєв @Rudniev3]

@pogrebeckij Дякуємо за Мужність миротворцям, захисникам Батьківщини,-За врятовані Життя Українців, Ми у вічному боргу перед Вами!

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

У боях за Україну обірвалося життя уродженця Кривого Рогу Артема Шапошника. Воїн боронив державу в складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Певний час захисник вважався зниклим безвісти після виконання бойового завдання на Донеччині, проте надії родини не справдилися — нещодавно стало відомо, що чоловік загинув 10 червня 2026 року.
Захиснику було 29 років. Він народився у Кривому Розі, а в семирічному віці разом із сім'єю переїхав до села Мирне на П’ятихатщині. Проте згодом своє професійне становлення юнак пов'язав саме з рідним містом: там він вступив до Індустріального коледжу, здобув фах і працював зварювальником на «Укрзалізниці».

Військовий шлях криворіжця розпочався ще у 2018 році зі служби в морській піхоті та участі в АТО у 2019-му. З початком повномасштабного вторгнення чоловік не лишився осторонь і вже 25 лютого 2022 року добровільно приєднався до лав ЗСУ.

Десантник пройшов важкий бойовий шлях від Ізюма до Тернівки, брав участь у визволенні Харківщини та виконував складні завдання на Донецькому напрямку, де завжди підтримував побратимів. За свою сміливість, рішучість та відданість Батьківщині воїн був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою Міністра оборони «Лицарський хрест».

У полеглого Героя залишилися мама, дружина та маленький син Тимофій.

[Микола Руднєв @Rudniev3]

@volodarskijo Хто не злякався в ці часи суворі, Хто бій прийняв, Хто впав на полі бою, Хто Україну затулив Собою, Не забуваймо ЖОДНОГО з Імен, Хай буде їхній рід Благословен!,,, Дякуємо за Мужність захисникам Батьківщини!

[Олег Володарський @volodarskijo]

Ми бачимо його світлину лише тому, що він поліг в бою за Україну.
МИКИТА БУЛГАКОВ
26 назавжди.

Народився 21 серпня 1998 року в Сіверськодонецьку на Луганщині. Освіту здобув у Національному університеті цивільного захисту України в Харкові. Свого часу працював начальником пожежно-рятувального караулу 9-ї ДПРЧ у Лисичанську. Окрім служби, серйозно займався спортом і мав звання майстра спорту з пауерліфтингу.

Після звільнення з пожежно-рятувальної служби Микита започаткував власну справу — відкрив кав’ярню. Проте з початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року він закрив заклад і добровільно приєднався до лав Національної гвардії України. Згодом його бойовий шлях продовжився у спецпідрозділі «Омега», де він служив офіцером 2-ї бойової групи 3-ї групи спеціального призначення.

Пізніше Микита став головним сержантом взводу спеціальних дій Міжнародного легіону ГУР. На завершальному етапі служби він був співробітником другої категорії 11-го управління ГУР МО України.
«Ми двійнята, народилися в один день. Все наше життя були поруч, завжди підтримували одне одного і тримались разом… Тому нести пам’ять про нього – мій обов’язок. Микита залишив неймовірний слід у моєму серці та серці всіх його друзів і побратимів. Він завжди мені казав: «Настюх, головне, що ми живі та здорові, все інше налагодиться». Але без нього вже нічого не «налагодиться», ніколи», – написала сестра Анастасія.

Псевдо Донбас поліг 27 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на кордоні з рф.

За мужність і відвагу Микиту Булгакова посмертно нагородили медаллю «За бойові заслуги». Пам'ять про нього увічнили й поза межами військового середовища: на Говерлі встановили прапор із його іменем, а в Золочеві на Львівщині відкрили пам’ятну стелу.
Після загибелі тіло захисника кремували.
У Микити залишилися батьки та сестра Анастасія. Пам’ять про нього продовжують берегти рідні, друзі та побратими.

Їхні подвиги незабутні.
Їхня слава – вічна .
Схилімо голови…