Soda Son-Tse

Інтроверт

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@SpakLesa55016 @ArtemYesman В Україні за лихослів'я (матюкання) дитини її батьків можуть оштрафувати на суму від 850 до 1 700 гривень, а в разі повторного порушення протягом року — від 1 700 до 5 100 гривень.
Покарання залежить від віку дитини та кваліфікації дій.

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@MagdalenaCrimea Теж книги відправляю. Купляю, щоб читати. Потім вони лежать, я не читаю. В підсумку везу додому🤦😁

[Режисер @DmitriyGrinich1]

На тлі запуску противником кампанії осінньо-зимового терору Києва та закликів "негайно домовлятись про мир" від Олексія Гончаренка, Данила Гетьманцева та інших любителів сексуальних злягань з кровними родичами, я згадав, що закінчив історичний факультет і, відповідно, вирішив написати невеликий лонгрід про Британію 1940 року (звісно ж).

А точніше епізод, який є яскравим прикладом того, як ілюзія переговорів з окупантами швидко розвіюється, коли справою займаються не ідіоти-популісти та агенти ворожого впливу, а люди, які вміють робити висновки та оцінювати наміри ворога.

І мова піде не про Вінстона Черчилля, а про Едуарда Вуда, більш відомого як Лорд Галіфакс — міністра закордонних справ Британії в 1938-1940 роках. В рілсах часто попадається уривок з х/ф "Темні часи", де на засіданні Воєнного кабінету Галіфакс закликає Черчилля до переговорів з Гітлером, а Черчилль зривається на крик і видає хрестоматійну цитату про те, що "не можна домовлятись із тигром, коли ваша голова у нього в пащі".

Отже, 26 травня 1940 року, початок евакуації союзних військ з Дюнкерка, ситуація на фронті катастрофічна, набагато гірша, ніж зараз в Україні — ризик повного розгрому найбоєздатніших військових частин, які притиснуті до моря на континенті, Франція капітулює за місяць.

В цей день на засіданні Воєнного кабінету Галіфакс виступає за "перевірку можливості переговорів" з Гітлером через Муссоліні — за умови, що британська незалежність збережеться.

Цитата Галіфакса в той день:

«Ми маємо подивитись в очі факту, що зараз питаня стоїть не стільки в завданні повної поразки Німеччині, скіьки в захисті нашої незалежності. Якщо Муссоліні використає свій вплив на Гітлера, щоб домогтися прийнятних умов, які не загрожували б нашій незалежності й давали перспективу справедливого та тривалого врегулювання в Європі, ми спробували б задовольнити його власні вимоги. Якщо умови виявляться неприйнятними, ми завжди можемо їх відхилити. Якщо ми дійдемо до обговорення умов загального врегулювання і з’ясуємо, що можемо отримати умови, які не передбачають знищення нашої незалежності, було б нерозумно їх не прийняти».

Ну, тобто, переговори про "справедливий мир", щось дуже нагадує. ⬇️

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@babkazistvolom Вітаю, пані капрал🫡

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@dmrachnik Мій топ - капелан бригади пішов в СЗЧ🔥 Нажаль, забув яка бригада🤷

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@Banderas_993 Абонемент в зал чи бассейн така виплата добре закривала. Щоправда, квартальної виплати вистачало в середньому на місяць. В Краматорську в зал ходили в основному військові. Перед тим в Костянтинівці теж зустрічав всіх суміжників там. В Харкові менше, бо цивільних більше ходить

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@plynecacha ГЗ за нову посаду платять після наказу про вступ на посаду. А перед тим від вас рапорт про прийом справи та посади. А до цього вас ознайомили з наказом про призначення на посаду. Це якщо коротко

[Kyiv24 @kyiv_tv]

🏔«Мій чоловік 7 років на війні, поки ви нищите його землю тут»: у Карпатах жінка розвернула групу туристів на квадроциклах

На відео жінка заявляє, що чоловіки заїхали на приватну територію та нищать дорогу, яку місцеві ремонтують власним коштом. За її словами, через такі поїздки людям складно користуватися шляхом для господарських потреб.

«Вам що, драйву не вистачає? В нас у країні війна», обурилася пані та закликала туристів шукати екстрим на Сході України.

Верховна Рада України офіційно заборонила джипінг та їзду на квадроциклах на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду.

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@Muizkhan50 5, 3, 1

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@Hazalizy X×X×X=8, x^3=8,
Y×Y×Y=27, Y^3=27, Y=3,
8×3=24

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@farman4x (6+1)/7=7/7=1

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@Hazalizy 2x=2, x=1
1+y=3, y=3-1=2
1+2+z=6, z=6-3=3
1+2+3×5=3+15=18

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@Hazalizy 120×2+80=240+80=320

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@onlyskypace (8+4)/(5-3)=12/2=6

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@Mimiiben1 (6 + 2)/8=8/8=1

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@seyirnotlari _48_×_3__=12×3=36
4

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@Mimiiben1 (7+3)/2=5

[Soda Son-Tse @Sodasontse]

@plynecacha Ого, оце дої@али людину. Зазвичай, такі люди звільняються, коли розуміють, що нічого не можуть змінити. Зверху постійно дрочать "догана-нах@й" і в якийсь момент бажання бути терпілою закінчується. В нас теж довели так людей до ручки🤷

[Denys Shtilierman @DenShtilierman]

Сто років тому, у 1919-1920 роках, ми втратили нашу державність. Не тому, що в нас не було армії. Не тому, що ми не вміли воювати — українські війська билися мужньо від Києва до Збруча, від Одеси до Харкова. Не тому, що нам бракувало державних діячів — за ці чотири роки революції Україна мала і Центральну Раду на чолі з Грушевським, і Гетьманат Скоропадського, і Директорію з Винниченком та Петлюрою, і Західноукраїнську Народну Республіку.

Ми втратили державність з однієї простої причини. Ми не зуміли об'єднатись.

Поки Центральна Рада сперечалася з більшовиками за форму державності, Скоропадський робив переворот за підтримки німців. Поки Директорія повалила Гетьманат, Денікін наступав з півдня. Поки Петлюра шукав союзу з Польщею, отамани воювали проти всіх одночасно. Поки одні шукали порятунку в Парижі, інші — у Москві. ЗУНР і УНР, які могли б стати єдиним фронтом, розкололися через те, що Петлюра здав західні землі Польщі заради допомоги в боротьбі проти більшовиків. Замість того щоб закрити внутрішні рахунки і повернутися до них після перемоги, ми вирішували їх посеред війни. Ми шукали зрадників у власному штабі, замість того щоб бити ворога на фронті. Ми писали маніфести один проти одного, замість того щоб писати накази проти росіян.

І поки ми сварились, російська імперія перевдягнулася в червоне і прийшла. Не через нашу слабкість на полі бою. Через наш розбрат. Через те, що ми не змогли стати єдиним кулаком, коли це було критично необхідно.

А далі — Голодомор. Розстріляне Відродження. Депортації. Шістдесятники, які знали іноземні мови і платили за це таборами. Чорнобиль, замовчаний партією. Російщення школи, армії, церкви. Сімдесят років, протягом яких нас планомірно знищували як націю — фізично і культурно. Усе це сталося через те, що в 1919-1920 роках ми не зуміли вибрати між власною державою і власними образами.

Сьогодні ми стоїмо в тому самому історичному моменті.

Тільки цього разу в нас є те, чого не було сто років тому. У нас найкраща у світі армія. У нас оборонна промисловість, здатна бити ворога на тисячі кілометрів углиб Росії. У нас флот, який вигнав російську ескадру з Чорного моря без жодного власного військового корабля. У нас покоління, яке знає, що таке російський полон, російська окупація і російські фільтраційні табори — і яке готове за це битись до кінця.

І при цьому ми знову на тонкій межі. Тільки тепер загроза не лише ззовні. Внутрішні негаразди, які перетворюються на політичні війни посеред справжньої війни. Інформаційні атаки, які розколюють суспільство зсередини. Російські операції впливу, які працюють через підставних активістів, прикриваючись патріотичною риторикою. Американський тиск на наше керівництво з вимогами «компромісів», який абсолютно дзеркально повторює тиск Антанти на УНР у 1919 році — «здайте території, припиніть наступ, прийміть наші умови».

Сто років тому нас продали заради «європейської стабільності». Сьогодні Вашингтон готовий продати нас Кремлю заради «угоди з Путіним». Це той самий механізм. Те саме нав'язування слабкості тим, хто реально воює.

І найголовніше — у нас знову лунають голоси про «зрадників серед своїх». Знову одні політичні сили звинувачують інших у роботі на ворога, замість того щоб разом працювати проти ворога. Знову внутрішні рахунки виставляються голосніше, ніж рахунки до Москви. Знову свої б'ються зі своїми, поки чужі готують нову хвилю наступу. Наче немає війни. Наче немає загрози знову програти.

Якщо ми зараз повторимо помилку 1920 року — Україна може зникнути. Цього разу — назавжди.

У 1920-му нас урятувало те, що Росія не була здатна до повного етнічного знищення українців. Не вистачило технологій. Не вистачило ефективності. Голодомор убив мільйони, але не всіх. Депортації розкидали мільйони, але хтось вижив. Шістдесятники писали у таборах, але писали.

Сьогодні все по-іншому. Сучасна російська імперія має технології, яких не було у Сталіна. Має досвід Маріуполя і Бучі, де вони відпрацювали методи. Має 19 тисяч викрадених українських дітей, яких уже виховують як росіян. Має чітку доктрину «денацифікації» — тобто фізичного знищення українців як нації.

Тому єдина правильна відповідь на цей історичний момент — це або бути на фронті, або бути для фронту. Працювати, не оглядаючись на політичні інтриги. Ми не маємо права програти цей шанс. Бо наступного не буде.