збираємо 850 тисяч на Maul - НРК, який переправляє бійців з берега смерті на берег життя. Чим швидше ми зберемо, тим швидше дрон виїде на наступну місію, тим більше життів військових ми збережемо. Дякую вам від імені всіх, кого врятують
https://t.co/u2qelRi9zT
Буває, під час евакуації НРК підривається на міні. Як на цьому відео.
На щастя, цього разу військового вдалося успішно евакуювати.
Тому екіпажам потрібні кілька НРК на одну місію. Якщо один пошкодиться, другий зможе продовжити евакуацію.
Щоб у військових була така можливість, переказуйте свій Нацкешбек на два «МАУЛі» для @1MedArmy:
💳 Конверт Приват24: https://t.co/jBgxHVuvJ7
🫙 Банка Моно: https://t.co/LZdVrWBjtF
A russian soldier called “Grom” raped Alisa Kovalenko for four days.
Before that, they beat her. They threatened to cut off her fingers and her teeth. They promised they would get to her parents, and to her boyfriend.
She was 27 – a documentary filmmaker who had come to Donetsk Oblast to film the beginning of Russia’s war.
A taxi driver turned her in.
Her partner, the French producer Stéphane Siohan, raised the alarm in the media. The public attention saved her. She was released. She carried what happened alone for more than a year before she could say it out loud – and then became one of the first women in Ukraine to say it anyway.
Russia expected that to break her.
In 2022, when they came back for the rest of the country, Kovalenko first got the heroes of her unfinished film to safety. Then she volunteered for the front – a mother of a small son, serving as an assault infantry soldier.
She put it as simply as it can be put:
“When you see even one form of Russian evil, you understand that it must be stopped at any cost.”
They wanted a victim. They got a soldier.
Source: Ukrainska Pravda
друзі, допоможіть, будь ласка, дозакрити збір на їжу для собачок з притулку.
киньте кому скільки не жалко. зробіть поширення збору.
банка:
https://t.co/hETWn8um2r
PayPal:
[email protected]
любі ОДЕСИТИ, є до вас ✨нішеве✨ прохання
Стас Подлипський в реанімації, і йому потрібна кров (група будь-яка).
Тож якщо серед моїх підписників є люди, які ще памʼятають старий одеський андеграунд і готові влити в нього 450 мл крові — будь ласка, пишіть в тг stcaterpillar
Яскраві приклади того, як тг-канал Труха працює коригувальником в інтересах російської армії.
Приклад 1. Удар по будівлі СБУ у м. Луцьку. Росіяни змогли отримати підтвердження влучання завдяки публікації Трухи.
Приклад 2. Труха неодноразово у лайв-режимі публікувала моменти атак на Київ так, що можна легко геолокувати влучання. Російські командири дивізіонів Іскандер можуть за хвилини побачити обʼєктивний контроль своїх ударів та скоригувати їх. На вказаних фото і відео удари по одному з заводів на Лукʼянівці.
Ми неодноразово бачили, як звичайних людей затримували та судили за таку зйомку. Чому Труху ніхто не чіпає?
Хто з політиків кришує її?
Цікаві питання, на які точно будуть відповіді.
До речі, атакує Труха міністра оборони синхронно із руснявим Гетманцевим, котрий називав захист української мови фашизмом та працював на держзрадника Сівковича. На каналі є десятки його піар-постів.
Звісно, це просто збіг. Патріотичний збіг!
Просто патріотизм у бік іншої країни.
Ok hear me out. This is important. So vatniks often show us Azov holding a nazi flag. Which is fake. All versions of this photo are fake. It was debunked and investigated professionally. No real photo exists online.
For full article on investigating see comments :
this is what I, a Pole, have to say to a polish President who undermines the only nation separating Polish children from ᵣussian murderers. you don't get to dictate Ukrainians who can or cannot be their heroes and why. Polish national victimhood is a fucking mental illness that poisons our future - we were the occupiers, UPA and OUN were Polish citizens fighting for Ukrainian statehood under Polish occupation. we were as much murderers and rapists as everyone else through the history of Europe. that's how nation states formed in here - torn between dying empires. such were the times. we weren't any better than the rest. I don't see Germans bitching about Poles naming shit after our WW2 heroes because they killed Germans, you petty, ᵣussian installed imbecile. fuck you and the ᵣussians you rode on 🖕🏻
Слава Україні!
Героям слава!
Дякую, Україно!
Polak, który w trakcie wojny ssie pałę ᵣuskim to zdrajca.
jestem z Ukrainą. każdego dnia. nasza przyszłość w Europie będzie budowaną na wzajemnym szacunku, a nie na wiecznym tarzaniu się w poczuciu krzywdy: mordowalismy się wzajemnie przez stulecia, bo tak było ᵣuskim wygodnie. chyba kurwa wystarczy tych bzdur.
Мабуть, десь наприкінці 90-х я вперше почув вираз «Польща – адвокат України».
І десь це відповідало дійсності, бо за різних президентів та прем'єрів – і за Кваснєвського, і за Качинського, і за Туска – Польща здійснювала системні кроки підтримки прагнення України до членства в ЄС та НАТО.
Не те, щоб Україна не була вдячна, ба більше – після того як Кваснєвський і Кучма взаємно перепросили за події на теренах Волині, був справжнісінький медовий період з апофеозом у вигляді спільного проведення Євро-2012.
Проте…
Активна робота з боку Польщі щодо адвокатування України у брюссельських кабінетах, залученість до модерування внутрішньоукраїнських криз 2004 і 2014 років призвели до того, що польський політикум почав вважати, що тепер Україна сильно зобов'язана і має погоджувати з Польщею ті чи інші кроки. Тим більше, що за останніх 30 років Польща економічно зміцнилась і політично утвердилась регіональним лідером.
З їхнього боку все наче логічно. Окрім одного.
Замість вибудовування стійких, взаємовигідних партнерських стосунків з Україною, польський політикум не уникнув спокуси зайнятись повчанням і шантажем.
Розказувати українцям, на честь кого можна чи не можна називати вулиці українських міст і сіл – це стати поруч із росіянами, які вбивають українців, бо ми заканселили вулиці лєніна і неіснуючих 28 панфіловців.
В українському суспільстві ніколи за останніх 35 років не було теми обговорення чи мають право поляки називати свої вулиці на честь тих, хто вбивав українців під прапорами Армії крайової, чи на честь українофоба Пілсудського, який тримав українців у концтаборі задовго до того, як це почали робити нацисти.
Ваша країна – ваші герої. Ми вам не вказуємо. Але і ви до нас не лізьте.
Гонор часом заважає дивитися за горизонт. І у наших польських колег зараз саме той клопіт.
Пару тижнів тому президент України провів зустріч із керівниками трійки найвпливовіших держав у Європі: Британії, Німеччини і Франції. Предмет розмови – умови мирної угоди і перемовини з москвою.
Офіційна Варшава устами пана Туска висловила своє незадоволення, що подібні питання, які стосуються України та безпеки європейського регіону, відбуваються без участі Польщі.
Я не чув таких заяв ні від Італії, ні від скандинавів, ні від країн Бенілюксу. Бо ніхто не ставить під сумнів авторитет та вагу Е3 на світовій арені. Та і наші польські друзі це розуміють.
Їх вкурвлює інше.
Те, що тепер Україна балакає з найсильнішими цього світу без польського посередництва. Українці виросли з коротких штанців і почали самостійно вибудовувати зовнішньополітичні треки: НАТО, ЄС, Вашингтон, світова безпекова архітектура тощо.
Так, війна дуже поміняла ситуацію.
Українці ствердились як сильна нація, навіть стікаючи кров'ю, зіп'ялись на ноги і отримали визнання усього світу.
Ми набули суб'єктності.
Чи потребуємо ми зараз адвокації? Так, звісно ж!
Макрон і Стубб адвокатують інтереси України у Вашингтоні, німці адвокатують інтерес українських аграріїв перед поляками в контексті євроінтеграційних процесів, Данія продавила авторитетом пів Європи, щоб мілітарна підтримка не всихалась.
Але є вже питання, які ми вирішуємо самостійно. І треба не ревнувати, що Київ напряму спілкується з Лондоном, Берліном, Парижем чи Брюсселем. Треба з цього користати. Бо ми теж можемо і вміємо підставляти друзям плече підтримки!
Натомість Кароль Навроцький обирає шлях відкритої конфронтації, раз по раз торпедуючи питання Волинської трагедії, шовіністично-ксенофобською риторикою в бік українських біженців, тепер він відбирає орден «Білого орла» в українського президента.
Нам, українцям, це дуже важливо: знати, що НЕ всі поляки такі як Навроцький.
Дякуємо ВСІМ полякам, які вірять в Україну, підтримують Україну, разом з Україною!!!
Д-Я-К-У-Є-М-О
🫂♥️