Atlas кожного року - це як камертон.
Налаштовує тебе: ага, тут люди з картонками проти несправедливості, тут військовий із протезом ноги танцює під круту пісню, тут прийшли із табличкою "Крим", і насправді це про нас і зараз.
Хочеться плакати і обіймати.
Всіх.
Себе.
Не був у відпустці майже рік і нікуди не хотілось. От прям нуль ідей і мінус сто до бажання.
В результаті приїхав в Порту і ледь не вперше за декілька місяців відчуваю щастя не просто в моменті, а от прям цілими днями і без цих гойдалок туди-сюди.
Неймовірне відчуття
Почути в рандом пивному барчику під закриття пісню IAMX і ахуїти від відчуття, як багато всього із нею пов'язано - те, за чим я дуже сумую і що щойно сталось. Хороший вечір
Тільки вчора побував на виставі "Я бачу, вас цікавить пітьма", а вже хочу сходити знов.
Коли були завищені очікування, а вони ще й перевищуються - це прям топ)
Виявляється, якщо ти граєш в цивілізацію до 5 ранку і після цього дуже хуйово виглядаєш, тебе може зупинити поліція на вході в метро, перевірити документи, кишені і провести догляд.
Але дуже ввічливо, з відеофіксацією і побажанням гарного вечора :)
Колись у 2009 на третьому курсі страждав під альбом Black Roses від The Rasmus.
Винуватиці страждань хотілось подарувати ті самі ten black roses, а самому піти на концерт.
І от хлопці через тиждень приїдуть до Києва.
А від страждань залишилась дружба із зустрічами раз на рік)
Сумнівався, чи їхати в Берлін, бо знав, що роз'їбе.
Роз'їбало.
В останній вечір.
Йшов по Unter den Linden під дощем і накрило.
Що з цим робити - не знаю.
Але це була шалена, неймовірна, прекрасна і дійсно крута поїздка.
На цьому і тримаюсь.
Фор ес лонг ес іт тейкс.
Хочу, щоб сьогоднішній вечір не закінчувався)
Побував на концерті Biffy Clyro вперше за 6,5 років, постояв в трьох метрах від Саймона і зірвав голос від щастя.
Один додік на минулому тижні пожартував (неймовірно смішно): "та що там ті The Rasmus, назвіть хоч одну пісню крім In The Shadows" 🤨
Слухаю уже половину дня і який же топовий гурт. Рівень ностальгії зашкалює.
Хочу новий альбом
@Catherine_Fleur Складна історія, яка включає майже півтори години поїздки в театр франка, блок-пост в урядовому кварталі, наїзд бампером на стовпчик і фразу таксиста з ухмилочкой "ну це ж ви сказали, що вам підходить ця дорога".
На останній фразі планка впала))