Олена Корсунська

Люблю свою рідну неньку Україну і людей які тут живуть! Слава Українській армії! Слава Українському Народу!

[Олена Корсунська @Ukrainauserci]

Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди. (В.Сосюра)

[Центр журналістських розслідувань @InvestigatorUa]

Історія Олексія Варцабюка, фермера з Херсонщини. Разом з родиною пережив окупацію і знущання росіян, відновив розграбоване ними господарство. Покинуті окупантами ящики від зброї перетворив на годівниці і сідала для птиці.

[David Ilnitsky @DavidIlnitsky]

Максиму Галкину - 50...

Поздравляю с юбилеем!
Это действительно твой символ – все и всегда ты делаешь и живешь на пятерку! Даже на все 50!

Искренне рад за тебя!
Здоровья, счастья, любви, и да, гармонии, которую ты создаешь с такой филигранностью!

Благополучия семье!

В подарок от Макса всем добрым людям "Смерека" на украинском!!! 🤩

[Политик по приколу @NaSutkiOdessa]

По-моему, это просто шедевральная песня!
Жаль москвича, который снял это видео с крышкой. Посадят ведь теперь.

[Олена Корсунська @Ukrainauserci]

Карвеліс. Я тривожник, сиділа на антидепресантах, тепер рятуюся ним

[Житомирянин @Aleks_Kovalyk]

Порадьте не рецепторне хороше і не дороге заспокійливе. Валерьянку нє прідлагать)

[Кінець Кінців @conecconcov]

Бульбафюрер ссыт и бздит

[10 квітня @buch10_04]

😆

[Gersh @vays_gb]

@Zn_Portnova Вчера приснился сон прекрасный
Москва сгорела целиком.
Пожар на площади на Красной,
И тлеет бывший Избирком.

Никто не выжил все сгорели,
Все Pussy, Путин и Собчак,
И у стены кремлевской ели
Горели охуенно так.

[Kovalex @Kovalex479]

@Zn_Portnova Отдельная ржака - работа рос. ПВО. А точнее Панцирь С1.
Прямо сразу можно в рекламный ролик и на выставку вооружений. Как они там говорили? Лучшее ПВО... 🙄

[Jamala @JamalaBird]

9 years old.
One of the warmest evenings at my home in Crimea 💔

[Will_Be_better 👈 @MavkaSoul]

Пропоную сьогодні віддати шану загиблим рятувальникам в Харкові! Вони теж були Воїнами надії, які рятували життя інших в важких бомбардуваннях, де була цінною кожна секунда під стиснутим вогнем і бетоном повітрям. Вони загинули, рятуючи інших, від повторного удару. Вічна шана 💔

[Gomer Simpson 🇺🇦🇮🇱 @Yagger2025]

Страна сказочных долбоёбов

[Vladimir Strutinski 🇲🇩🇪🇺🇺🇦 @VStrutinski]

Это супер сделано!

Путин, оставь детей в покое!

Слава Украине!

[🇩🇪Ellen 🚢HH🍔-er)) @einfach_Ellen]

Mpazь pyzzкая

[восхищённый болгарин™ @dedzaebal]

Мадяр: Крупнейший в Восточной Европе гигантский завод в Крыму, в частности в Армянске, который в настоящее время принадлежит "Русскому титану" (захвачен, как и все остальное, после оккупации Крыма), производит диоксид титана. Он снабжает ВПК агрессора днем и ночью. Он производит основное сырье для производства пороха, ракетного топлива и взрывчатки.

Больше не производит.
Крым есть и будет украинский.

[Олена Корсунська @Ukrainauserci]

@gozefinagold В воротах, старого зразка, є дірочки для пошти але через них можна теж поповнити свою карту. Кидаєш туди пачку і кажеш номер карти. Все! Гроші зараховано😁

[Український часопис @falledlenin]

12.06.1940 народився Альберт Разін (1940— 2019) — удмуртський науковець та громадський діяч. 10 вересня 2019 вчинив акт самоспалення перед будівлею парламенту Удмуртської Республіки, протестуючи проти заборони мов корінних народів російської федерації.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Його батько будував літаки, а син віддав за них життя: спогади про пілота Тараса Редькіна, який за тиждень до 26-річчя здійснив останній свій політ.

Їхня родина завжди була пов’язана з небом. Тарас часто бував у льотчицькому товаристві, на авіазаводі, де працює батько.

Тому цілком закономірно, що він змалку мріяв про літаки й наполегливо йшов до своєї мети.

Одного разу медкомісія виявила, що для вступу у військовий виш хлопцю потрібно зробити дві операції.

Батько запитав його прямо: "Зупиняємось чи йдемо далі?"

Тарас обрав іти далі. Він був напрочуд цілеспрямованим: за що б не брався - за вітрильний спорт чи вивчення англійської, - скрізь досягав успіху.

Він брав участь у регатах по всій країні й вигравав нагороди, а англійську вчив тому, що розумів: рано чи пізно українські пілоти опановуватимуть F-16.

24 лютого Тарас підняв свій літак у повітря, вивівши його з-під ударів, і почав захищати українське небо.

Вперше після великої навали він вийшов на зв'язок із батьком 28 лютого й сказав: "Відмовляюся говорити російською".

Його друг дитинства Микита Маладєй каже, що Тарас був людиною, на яку можна покластися в будь-якій ситуації й довірити найпотаємніше. Він завжди знав, що Тарас не зрадить і не підставить.

Не зрадив він і Україні: з перших хвилин війни виконував бойові завдання.

Сім місяців майор Тарас Редькін захищав українське небо. 25 вересня 2022 року його винищувач МіГ-29 збили під час місії з пошуку та знищення російських систем ППО.

В останньому польоті він успішно відпрацював по наземних цілях, почав розвертатися й передав в ефірі: "Бачу пуски по мені".

Це сталося близько четвертої ранку. Після цього зв'язок із пілотом перервався назавжди.

Батько разом із дружиною Тараса Катериною приїхали на місце падіння поблизу селища Володимирівка на Миколаївщині.

Там вони знайшли свідка - військового, який стояв на посту. Він розповів, що навіть після влучання російської ракети Тарас продовжував відстрілювати теплові пастки.

Потім літак упав. У сина був шанс врятуватися - катапультуватися.

Але тоді машина впала б на населений пункт. Тарас відвів підбитий літак убік, зберігши життя людей.

Своє врятувати він не встиг.

На момент загибелі Тарасові було 25 років - всього за тиждень до 26-го дня народження.

Тарас не зрадив ні дружби, ні присяги, ні рідної землі.

Він назавжди залишиться тим, хто нагадує: справжні крила людині дає не літак, а її серце.

Вічна пам’ять і вічна слава майору Тарасу Редькіну, який довів, що українське небо - в найкращих руках.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Друзі, а ви памʼятаєте Дмитра Шаповалова, кадри з яким, де він їсть яблуко після полону, облетіли весь світ.

Сьогодні я хочу, щоб ми згадали і вшанували цього відважного воїна, бо рівно рік тому, 9 червня 2025 року, його життя обірвалося…

Після полону він міг залишитися вдома, поряд із рідними, почати жити тихим мирним життям. Але не зміг дивитися, як ворог топче його землю. Тому знову став до лав ЗСУ. Знову пішов захищати Україну.

Він витримав kатування, біль і нелюдські випробування в полоні і все одно повернувся до побратимів на передову. Та, на жаль, серце воїна не витримало, надто важчі знущання пережив він в полоні…

Його слова: «Я про нього рік мріяв», сказані про звичайне яблуко після звільнення, тоді торкнулися мільйонів людей. Бо в ту мить кожен зрозумів справжню ціну простих речей: свободи, дому, життя…

Сьогодні боляче усвідомлювати, що тієї щирої усмішки більше немає.

Єдиний син. Єдиний онук. Добрий. Світлий. Справжній. Відданий своїй країні.

Світла пам’ять Герою…
Твою усмішку, твою силу і твою любов до України ми не забудемо ніколи.
Спочивай з миром, Дмитре…

[Олена Корсунська @Ukrainauserci]

До 2022 року кацапи теж їздили в гастротури до Харкова, а потім назвали всіх іашистами нацистами і почали вбивати. Так що білорусам- приготуватись !

[Политик по приколу @NaSutkiOdessa]

Вот и весь парадокс «великой державы». Величие — в телевизоре, а настоящее масло приходится везти из соседней страны, в чемодане, замотанное в три слоя плёнки.