Господи, чого у моєму житті раніше не було правильно підібраного магнію?
Тепер мене нічого не хвилює, емоційний фон рівний, сьогодні пройшла дабл перевірку у повному спокої, хоча аеропорти викинули усі фортеля, що тільки могли.
Рік тому заплатила за мами операцію по шунтуванню тромбів і вен 2000$, бачу, що мої фізичні вправи не дуже допомагають, входить в чат ця імба, не хочу просто більше хірургічних втручань)
Щось як тільки мені стукнуло 30, то разом з тим прийшли нарешті мудрість, спокій, виваженість, холодний розум, соліпсизм і все те, що я так хотіла у собі розвинути.
І з кожним роком в голові тільки краще.
Вже навіть не кажу собі більше «ібать ти ебобо раніше була, позорисько» 🤣
…най так і буде прихистком для тих, кому нема куди піти і не страшно бути там.
Хоча сусідні будинки, з їх станом після обстрілів, явно не надихають навіть ночувати там.
Просто дуже хочу жити в Києві, але з моєю роботою, з кризою в авіації у всьому світі, я ще, бляха, дуже зручно влаштувалась у цих малярійних краях, походу, бо маю фінансово оберігати маму, кішку, своє якесь ефемерне майбутнє)
А квартира…моя люба квартира…
…натягувала ковдру на голову і матюкалась на Афганістан за вікном, бо майстри рано вранці мають прийти.
Деформована психіка, яка перетворила мене у таких питаннях в камінь, але може слава богу.
Бо ж при одному з обстрілів у мене була потім підозра на мікроінсульт 🫠🫠🫠
Але я то до чого: пустила пожити дівчинку-переселенку на умовах чистоти, порядку і оплати лише комуналки.
Навіть вона не витримала.
Я хз, я у травні, поки була там і мучилась з ремонтом і повною заміною труб, з постійними нічними обстрілами Лукʼянівки лише…
Моя квартира на Лукʼянівці була чи то як прастітутка, чи то як Діва Марія: пускала туди переночувати друзів у відрядженні, поки не дізналась, що одна блядувала і бухала там, а от хлопці навпаки - виявилися чистюлі і відповідальні.
Нове португальське слово за сьогодні - шкерде (зліва).
Мені важко все запамʼятати, бо майже все з «ш», але при цьому розумію, що мені кажуть 🫠
Нащо воно мені все тільки)
Наслухалась на свою голову, що тепер з номеру хочеться тільки на прогулянку і рейси виходити.
Хоча я вже давно, нарешті, не граюсь у «спасителя»- людям деяким подобається бути жертвами і героями драми, яку вони у себе в голові вигадали.