ВітамінКа🇺🇦

Зранку відкриваю очі, бачу, що відбувається... немає слів. Слів немає, тільки емоції.

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Що відбувається? ТВі
А в УКРАЇНІ відбувається героїчний козацький смертельний ГЕРЦ! БОЙОВИЙ ТАНЕЦ - ГЕРЦ!
То що роблять зараз ЗСУ і українська нація,по іншому не назвеш. Викликаємо вогонь 🔥 на себе,ЗАХИЩАЄМО СВІТ! І ПЕРЕМАГАЄМО!
ЦЕ не пафос,це правда.
БОЙОВИЙ гопак - ГЕРЦ!

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Сучасні українські герої.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Друзі, а ви памʼятаєте Дмитра Шаповалова, кадри з яким, де він їсть яблуко після полону, облетіли весь світ.

Сьогодні я хочу, щоб ми згадали і вшанували цього відважного воїна, бо рівно рік тому, 9 червня 2025 року, його життя обірвалося…

Після полону він міг залишитися вдома, поряд із рідними, почати жити тихим мирним життям. Але не зміг дивитися, як ворог топче його землю. Тому знову став до лав ЗСУ. Знову пішов захищати Україну.

Він витримав kатування, біль і нелюдські випробування в полоні і все одно повернувся до побратимів на передову. Та, на жаль, серце воїна не витримало, надто важчі знущання пережив він в полоні…

Його слова: «Я про нього рік мріяв», сказані про звичайне яблуко після звільнення, тоді торкнулися мільйонів людей. Бо в ту мить кожен зрозумів справжню ціну простих речей: свободи, дому, життя…

Сьогодні боляче усвідомлювати, що тієї щирої усмішки більше немає.

Єдиний син. Єдиний онук. Добрий. Світлий. Справжній. Відданий своїй країні.

Світла пам’ять Герою…
Твою усмішку, твою силу і твою любов до України ми не забудемо ніколи.
Спочивай з миром, Дмитре…

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

ЗРАДА підвищила зарплатню!
Але є нюанс.
Поліцейським, що захищають владу, в два рази, до 33 тис, а ВОЇНАМ, що захищають поліцейських і владу разом з усією Україною, на 132 грн.
Це і є справжні повага і відношення до ЗСУ, які б слова патріотичні не казав преzeдент у вишиванках.

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Чонгарський міст знищено, - очільник Центру протидії дезінформації Коваленко.
Офіційно.
Якщо правда,це добре.
Просто влада бреше,як дихає, і всю інфу перевіряти треба.
Мене непокоять цікаві питання: ЧОМУ НЕМОЖНА БУЛО ЙОГО ЗНИЩИТИ 24.02.2022?
Заразом з танками,що перли на Херсон?

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Фальшива країна з фальшивими досягненнями і фальшивим мистецтвом.

[Наталя-Поганка2 @ogBYflJDCLt6ijP]

І це урок всім іноземцям на російській службі, а не якась там підробна історична цінність

[РЕЙД | 413 полк СБС @413_raid]

Джан Себастьян «Онікс» Рестрепо Мазо.

Морська піхота Колумбії.
Заслужений воїн у військових колах своєї країни.

А тепер і України. Поранений в піхотних боях. Відзнака за поранення МО. Золотий хрест, а потім також і дубова гілка до золотого хреста від Головнокомандувача ЗСУ.

Дуже добра душа. Інколи повертався з їжею до випадкового вуличного цуцика, який здався Джану надто голодним.

«Онікс» дуже любив куховарити та ласувати смаколиками.

Воїн Христа, фаховий військовий, затятий ненависник комуністичної чуми. Армія, бізнес, криміналістика, кулінарія.

Джан Себастьян був дуже багатогранним. Добрим до друзів. Та затятим до ворогів.

Іноземний легіон, а опісля 413 полк «Рейд». Джан Себастьян служив у екіпажі бомбера та загинув у бою за Гуляй-Поле.

«Онікса» зачарували Карпати. Він закохався в Україну. Його заповідь була поховати у Львові.

Родина Себастьяна прилетіла з Колумбії на прощання з героєм.

Запрошуємо прийти на прощання. Україна стала новою святою батьківщиною для колумбійського воїна Христа.

Віддати останню шану абсолютному добровольцю, що декілька років рубав нечисть за нашу свободу - справа честі для українців.

…

ПРОЩАННЯ:
Київ.
Четвер 11 червня.
09:30 - Майдан Незалежності.
11:00 - Костел Святого Миколая, Велика Васильківська, 75.

ПОХОВАННЯ:
Львів.
Пʼятниця 12 червня.
11:00.
Гарнізонний храм ім. Петра і Павла.

Поширте.

Дякуємо.

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Боляче, дуже

[Yrii Kischuk @KischukYrii]

Mila Ya

Це і є справжня ціна "розмінування" та шашликів навесні... Слів немає. Люди все бачили на власні очі, і цю правду вже нічим не затерти.
Говоріть правду..Не бійтесь,бо з такою владою ми будемо всі там,де Мелітополь,Бердянськ, Маріуполь і т.д

[InfoResist @InfoResist]

РФ вербує дівчат для вбивств військових: з початку року зафіксовано вже шість випадків https://t.co/eYPGHpBPHR

[ꑭ _Yoda_ ꑭ @YODA_ja_je]

Друзі. Відкрив постійну банку "На бензин" бо вже не вивожу. Хто хоче і може допомогти, буду дуже вдячний.
Виконуючи бойові розпорядження та завдання доводиться заправлятись самостійно, та ремонтувати авто за власний кошт, бо в армії існує дифіцит із бензином і тим більше із запчастинами. А витрати на паливо та ремонти інколи перевищують власний бюджет. Звіти будуть в коментарях під цим твітом.

🔗Посилання на Банку
https://t.co/OR6uVncsMy

💳Номер картки Банки
4874 1000 3950 1914

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Наші герої

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Солонківська територіальна громада
З сумом сповіщаємо громаду про смерть мешканця села Малечковичі , воїна Романа Михайловича Лозинського (03.10.1994 р. н.)
Роман навчався у Наварійському ліцеї. З 23 травня 2024 року став на захист України, проходив службу у складі 155-ї окремої механізованої бригади. Пробув рік на фронті. Під час виконання військового обов’язку отримав поранення, тривалий час проходив лікування, однак врятувати його життя не вдалося.
У скорботі залишилися мама Тамара, батько Михайло, сестра Марта, бабусі Ганна та Марія, дідусь Ярослав, рідні, друзі та побратими.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Романа. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі.

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Наші герої

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Новгород-Сіверська районна військова адміністрація
Олександр Миколайович Безус народився 5 січня 1982 року у селі Мезенівка, тоді Краснопільського району, що на Сумщині. Життєва стежина привела його на Коропщину.
Із 2014 року захищав Україну у зоні проведення антитерористичної операції, а у 2023-му добровольцем пішов у розвідку Десантно-штурмових військ. Олександр Безус нагороджений нагрудним знаком «Золотий Хрест», «За участь у антитерористичній операції», «Учасник бойових дій».
У 2024 році, у зв’язку з пораненнями, Олександр був звільнений із військової служби. Мав важку хворобу серця, останні місяці життя прожив із родиною в селі Оболоння. 23 серпня 2025 року його серце зупинилося.

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Наші герої

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Війтовецька об’єднана територіальна громада
З глибоким сумом повідомляємо, що офіційно підтвердилася загибель нашого земляка, мужнього воїна, Захисника України — Андрія Володимировича Урбана, 1996 року народження, жителя села Писарівка.
З жовтня 2023 року Андрій вважався зниклим безвісти. Упродовж довгих місяців рідні жили надією, чекали звістки та вірили у його повернення додому. Та, на превеликий жаль, надію змінила гірка правда — підтверджено загибель Героя, який до останнього залишався вірним військовій присязі та своєму народові.
Важко знайти слова, які могли б загоїти біль цієї втрати. Андрій віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.
Висловлюємо щирі співчуття батькам, рідним, друзям, побратимам та всім, кого торкнулася ця тяжка втрата. Схиляємо голови у скорботі та розділяємо ваш біль.

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Наші герої

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Херсонщина провела в останню путь відважного Героя, який поклав життя за свободу українського народу.

Солдат Артем Колтига загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Оборонцю навіки 30 років…

Щирі співчуття рідним та близьким! Вічна пам'ять Захиснику України!

Пам’ятаємо кожного та кожну, хто віддав життя за Батьківщину!

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Наші герої

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

09 червня до рідного дому назавжди повертається курсант 1-го навчального взводу 3-ої навчальної роти 2-го навчального батальйону школи індивідуальної підготовки – солдат Руслан СКИБА, 1978 року народження, який помер 03 червня 2026 року в лікувальному закладі м. Бершадь Вінницької області.
Прошу красилівчан та гостей громади, орієнтовно о 10:00, вийти та гідно зустріти Воїна, утворивши живий коридор пам’яті та шани від в’їзду у місто Красилів (по вулицях: Я. Мудрого, М. Грушевського, М. Кондратюка, Булаєнка, Стуса) до Свято-Воскресенського храму Православної церкви України міста Красилів, де відбудеться панахида за загиблим.
Опісля траурний кортеж рухатиметься по вул. Стуса, вул. Булаєнка та вул. Центральній до площі Незалежності, де відбудеться мітинг-реквієм та прощання з Русланом.
Далі похоронна процесія прямуватиме вулицями Грушевського та Перемоги до вул. Староцерковної, де проживав Захисник із родиною.
Потім почесна колона рухатиметься до міського кладовища, де поховають Руслана.
Віддаймо останню шану нашому землякові, військовослужбовцю, чиє життя трагічно обірвалося надто рано.
Щирі співчуття рідним та близьким Руслана.

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Наші герої

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Шепетівська міська рада
Через півтора року після загибелі "на щиті" повертається солдат Андрій Яворський
10 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку внаслідок стрілецького бою з противником загинув солдат Яворський Андрій Миколайович, 15 серпня 1987 року народження, навідник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини. Вірний військовій присязі та українському народові, він віддав найцінніше за мирне майбутнє кожного з нас.

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Наші герої

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Вижницька громада втратила ще одного Героя
З глибоким сумом повідомляємо, що 5 червня 2026 року, мужньо виконуючи військовий обов’язок із захисту України, загинув наш земляк, житель міста Вижниця — молодший сержант Петро Геннадійович Прокопьєв, 1982 року народження.
Воїн проходив службу оператором безпілотних літальних апаратів у складі військової частини А2582. Своє життя Захисник віддав під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Коломійці Синельниківського району Дніпропетровської області.
Петро Прокопьєв до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, проявивши мужність, стійкість та безмежну відданість Україні.
Висловлюємо щирі співчуття дружині, рідним, близьким, друзям та всім, хто знав Героя. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі.

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Наші герої

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Сьогодні Львівщина прощається із захисниками:
📷 Руслан Пазиняк
Житель міста Шептицький. Був водієм автомобільного відділення взводу підвозу боєприпасів роти забезпечення боєприпасами військової частини А4977. Помер 31 травня в Запорізькій обласній клінічній лікарні. Йому було 44 роки.
📷 Ігор Жук
Проживав у Шептицькому. Обіймав посаду старшого оператора відділення протитанкових ракетних комплексів військової частини А0998. Загинув 1 червня під час виконання бойового завдання поблизу села Молочарка на Донеччині. Йому було 30 років.
📷 Іван Тосько
Родом зі Стебника Дрогобицького району. Служив майстром безпілотних авіаційних комплексів військової частини А4118. Отримав важкі поранення 25 травня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Преображенка Пологівського району Запорізької області. Помер 4 червня внаслідок поранення. Йому було 32 роки.
📷 Іван Матківський
Житель села Матків Козівської громади. Загинув 30 травня поблизу села Воздвижівка Запорізької області. Захисникові було 26 років.
📷 Ростислав Стародуб
Львів’янин. Долучився до оборони України у 2022 році. Служив у складі Регіонального управління Сил територіальної оборони «Схід». Загинув 7 червня. Воїну було 55 років.
📷 Олександр Бойко
Уродженець села Миролюбівське Миколаївської області. Долучився до оборони України у 2024 році. Служив у складі 475-го окремого штурмового полку «CODE 9.2». Загинув 24 листопада 2024 року. Йому було 44 роки.
📷 Олександр Яблонський
Житель села Товмач Кам'янка-Бузької громади. Добровільно став на захист України із початком повномасштабного вторгнення. Служив водієм-радіотелефоністом 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону 3 ОШБр. Помер 7 червня від хвороби, що стала наслідком отриманого на війні поранення. Воїну було 32 роки.
Вічна шана та пам’ять!

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Наші герої

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Сьогодні, 09 червня, відбудеться прощання з військовослужбовцями, які стали на захист України від російських окупантів.
Старшому лейтенантові Сергію Панциру, воїну військової частини А4001, віддадуть останню шану у Сторожинці.
Із солдатом Анатолієм Горбаном, воїном військової частини А7035, попрощаються у Шепоті.
Вічна пам'ять та слава Героям.

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Наші герої

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

На Рівненщині попрощалися із захисниками України: Сергієм Савичем із Миляцької громади, Валерієм Абрамовичем із Сарненської ТГ, Віктором Голярем із Бабинської громади та Сергієм Веремою зі Здолбунівської ТГ.
📷 Сергій Савич народився 9 вересня 1981 року та проживав у селі Милячі. 29 лютого 2024 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Воїн проходив службу на посаді старшого стрільця-оператора єгерського батальйону. 9 травня 2024 року він зник безвісти в районі населеного пункту Уманське Покровського району Донецької області. На жаль, згодом інформація про загибель військовослужбовця підтвердилася.
📷 Валерій Абрамович народився у 1969 році в селі Стрільськ. У березні 2024 року став до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR. 26 травня 2024 року під час виконання бойового завдання воїн зник безвісти. На жаль, результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.
📷 Віктор Голяр народився 7 жовтня 1969 року в селі Дорогобуж. 15 квітня 2024 року приєднався до лав Збройних Сил України. Із 26 серпня 2024 року воїн вважався зниклим безвісти. Упродовж тривалого часу рідні жили надією та чекали на звістку від нього. На жаль, результати ДНК-експертизи підтвердили загибель захисника. Він загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання.
📷 Сергій Верема народився 4 червня 1982 року у Здолбунові. У січні 2025 року вступив до лав Збройних Сил України. Отримав поранення під Харковом, однак після лікування повернувся до побратимів. 30 травня 2026 року 43-річний військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
📷 Схиляємо голови у скорботі. Вічна пам’ять і шана захисникам України.

[ВітамінКа🇺🇦 @VictoriaMandri2]

Наші герої

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Ічкерієць Хасан, якого в чотирирічному віці врятувала Україна, загинув у бою проти російських окупантів. Повідомляють у спільноті Генерал Черешня FPV.
Його батьки померли під час бомбардувань в Ічкерії, а хлопчика евакуювала до України сусідка, яка виховала його як рідного сина. Так у Хасана з'явилися дві батьківщини, і обидві постраждали від одного ворога.
Подорослішавши, чоловік самостійно збудував успішне життя, але російська артилерія в один момент забрала у нього все — вагітну дружину, ненародженого сина, дім та бізнес. Після цієї страшної трагедії Хасан пішов на фронт, брав участь у запеклих боях, отримав нагороди, а останнім часом спеціалізувався на роботі з БПЛА.
Хасан загинув від прямого влучання ворожого FPV-дрона в автомобіль.
Вічна пам'ять Герою