Иешуа Га-Ноцри

[восхищённый болгарин™ @dedzaebal]

Россияне ударили авиабомбой по оживлённому перекрестку в центре Славянска.

Смотрите, распространеняйте преступления этих выродков. Мир должен видеть что такое россия.

[Вера Измайлова @veraizmaylova41]

Погибшая 6 июля от российского ракетного удара семья из Киева, которую нашли всех вместе, рядом, спрессованными под бетонными плитами многоэтажки.

Светлая память!

Они лежали рядом. Так близко, как только могут быть любящие люди.

[Jürgen Nauditt 🇩🇪🇺🇦 @jurgen_nauditt]

A photo the whole world should see.

A Russian missile killed an entire family in Kyiv—harrowing images, according to photographer Yefrem Lukatsky. 😢😢😢😢😢

[Cloooud |🇺🇦 @GloOouD]

❗️😔🕯️Photo that the whole world must see: An entire family was killed as a result of a targeted Russian missile strike on a residential building in Kyiv — terrifying footage

Russian terrorists are just a bunch of scum

[Lyudmila Mila @mila1961b]

Мій син навічно в строю, навічно в Небесному Війську💔💔💔Як жити далі?

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

На фронті загинув співзасновник North Side Group Ярослав «Мажор» Чернишев.
Він пішов на війну одразу після повноліття — і відтоді майже все його життя було пов’язане з фронтом. Ярослав Чернишев, «Мажор», загинув, захищаючи Україну.
Свій шлях він розпочав у 2016 році: щойно закінчив технікум — уже за тиждень був у військкоматі. Служив у складі 53-ї окремої механізованої бригади, воював на Донеччині, зокрема в районі Зайцевого, де позиції були за сотню метрів від ворога.
Згодом намагався повернутися до цивільного життя, працював, але знову повернувся у військо у 2019 році. Пізніше долучився до 25-ї десантно-штурмової бригади. Каже, що не раз думав, що це вже кінець служби — але війна щоразу повертала його назад.
Повномасштабне вторгнення стало точкою неповернення. У ніч на 24 лютого він, як і багато хто, не спав — чекав. Побачивши перші ознаки атаки, евакуював рідних і одразу повернувся до Харкова, щоб стати на його оборону.
«Війна — це моє життя. Майже все своє свідоме життя я на війні», — говорив Ярослав.
Він воював там, де було найважче. Бачив, як гинуть побратими, як зникають ті, з ким ще вчора стояв поруч. Але не зупинявся.
«Я завжди думав, що плакати треба буде потім, а зараз — робити роботу», — казав він.
Тепер плаче вся країна.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Черкаський район провів в останній путь 10 захисників України, які віддали життя за незалежність рідної землі. Кожен із них зробив свій внесок у захист України.
��� У Черкаській громаді назавжди попрощалися із воїнами — Валерієм Чуповим, Сергієм Гуровим, Олександром Бандурівським.
📷Валерій Чупов — головний сержант, водій-електрик відділення радіоелектронної боротьби. Помер під час стаціонарного лікування у Черкасах.
📷Сергій Гуров — молодший сержант, оператор дронів. Серце захисника зупинилося внаслідок важкої хвороби.
📷Олександр Бандурівський — солдат, навідник-оператор. Загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання.
📷 У Медведівській громаді назавжди попрощалися із воїном — Анатолієм Захарею.
📷Анатолій Захаря — солдат, кулеметник десантно-штурмового підрозділу. Загинув 27 лютого 2026 року поблизу населеного пункту Кіндратівка Сумської області.
📷 У Ротмістрівській громаді назавжди попрощалися із воїном — Сергієм Прохоровим.
📷Сергій Прохоров — стрілець-снайпер. Загинув у 2024 році на Бахмутському напрямку, тривалий час вважався зниклим безвісти.
📷 У Чигиринській громаді назавжди попрощалися із воїнами — Іваном Мішенком, Станіславом Білоусовим.
📷Іван Мішенко — старший сержант, командир мінометного відділення. Загинув 8 березня 2026 року на Харківському напрямку внаслідок удару ворожого безпілотника.
📷Станіслав Білоусов — солдат, стрілець-помічник гранатометника. Помер 5 березня 2026 року у військовому госпіталі після виконання бойового завдання.
📷 У Канівській громаді назавжди попрощалися із воїном — Сергієм Сергієнком.
📷Сергій Сергієнко — старший сержант, водій-слюсар ремонтного підрозділу. Загинув 7 березня 2026 року під час вико��ання бойового завдання на Донецькому напрямку.
📷 У Смілянській громаді назавжди попрощалися із воїном — Русланом Горячим.
📷Руслан Горячий — солдат Збройних Сил України. Помер після тривалої хвороби.
📷 У Степанецькій громаді назавжди попрощалися із воїном — Русланом Бовшиком.
📷Руслан Бовшик — солдат Збройних Сил України. Загинув 27 лютого 2026 року поблизу населеного пункту Кіндратівка Сумської області.
Щирі співчуття рідним, друзям та бойовим побратимам.
Пам’ять про мужніх і відданих Україні захисників житиме вічно в наших серцях.

[Ворон Чорний. @smolyaroleksan1]

Шановні любі твітеряни , рідко звертаюся за допомогою , на днях повністю заблокували нашого старого твітерського побратима , військового, який воює добровольцем з перших годин війни , справжнього патріота України Лиса Микиту. Тепер це SotsialLis. Допоможіть відновити аккаунт 🇺🇦

[княгиня ольга 🕊️ @unholy_olha]

Це геніальна документалка про працівників останньої ТЕС Донбасу, а зал був майже порожній.

Вважаю своїм особистим обов'язком затягнути сюди якомога більше людей.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Звягельська районна рада

У війні за свободу України загинув Захисник України, житель Городницької громади, Подран Ігор Васильович, 1983 року народження.
Це біль, який неможливо прийняти й до якого не можна звикнути. Кожне таке повідомлення, як удар у саме серце.
Ігор Васильович став на захист держави, щоб українці мали право жити у вільній країні. Він до останнього виконував свій обов’язок і заплатив найвищу ціну.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, побратимам полеглого Воїна. У цей важкий час розділяємо біль рідних та близьких і схиляє голови в глибокій скорботі.
Світла пам’ять Герою.
Вічна слава Захиснику України.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Звягельська районна рада

Загинув Захисника України, Семенюк Володимир Олександрович, 1988 року народження, житель села Кожушки Ярунської громади.
Володимир Олександрович був призваний на військову службу у травні 2024 року та проходив службу у складі 68-ї окремої єгерської бригади Збройних Сил України. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та своєму обов’язку перед Батьківщиною.
5 вересня 2024 року Захисник загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині, на Покровському напрямку. Його життя обірвала жорстока війна, яка щодня забирає кращих синів України.
Втрата Володимира Семенюка - це непоправний біль для родини, близьких і всіх нас. Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті як ім’я воїна, який с��ав на захист свободи та незалежності нашої держави.
Висловлюємо щирі співчуття родині, рідним і близьким полеглого Захисника.
Схиляємо голови у скорботі та з глибокою вдячністю вшановуємо пам’ять Героя.
Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику України. Герої не вмирають.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

😢Додому на щиті повертається ще один наш Захисник…
Стало відомо про загибель жителя с. Подільське (Староушицької ТГ) - ЧОРНОГО Вадима Юрійовича, 2002 року народження.
Вадим вважався зниклим безвісти з весни 2024 року. Після довгих місяців невідомості прийшло підтвердження: Герой поліг у бою біля Новомихайлівки Покровського району Донецької області 21 березня 2024 року.
Він залишився вірним військовій присязі та рідній землі до останнього ��одиху..
Хай з Богом спочиває душа молодого Воїна🇺🇦Вічна йому слава та світла пам‘ять..
🕯️Щирі співчуття сім‘ї та рідним загиблого Героя..

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

На Рівненщині попрощалися з 6-ма воїнами, полеглими в бою за Україну – Олексієм Коцюбайлом із Вараської громади, Русланом Харкевичем із Сарненщини, Миколою Козиревим із Дубенщини, Іваном Бабинським з Городоцької громади, Петром Прокопчуком зі Шпанівської ТГ та Миколою Дацюком із Здовбицької громади.
📷 За результатами ДНК-експертизи було ідентифіковано та підтверджено загибель жителя села Мульчиці Олексія Коцюбайла. Понад рік військовослужбовець вважався безвісти зниклим. 43-річний навідник 33-ї ОМБр загинув 22 грудня 2024 року під час штурмових дій противника в Покровському районі Донецької області.
📷 Cтарший солдат, житель міста Дубровиця Руслан Харкевич 8 серпня 2014 року був призваний на військову службу за частковою мобілізацією, яку проходив до 24 вересня 2015 року. Далі служив за контрактом у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. У подальшому - у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Був нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО» та відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції». На жаль, за станом здоровʼя, у віці 51 рік, воїн помер.
📷 Микола Козирев проживав у селі П’яннє Острожецької громади. Чоловік поповнив лави Збройних сил України 28 січня 2025 року. У війську він служив кулеметником відділення спеціального призначення. На жаль, військовослужбовець загинув 16 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
📷 Іван Бабинський із села Обарів у квітні 2025 року підписав контракт із Збройними силами України та став на захист незалежності й територіальної цілісності держави. На жаль, 4 січня 2026 року чоловік загинув під час виконання бойового завдання в Запорізькій області.
📷 Петро Прокопчук навесні 2023 року приєднався до лав Збройних сил України. Служив начальником групи психологічного супроводу та відновлення 2-го танкового батальйону. 27 грудня 2025 року 31-річний старший лейтенант Петро Прокопчук загинув на Харківщині внаслідок удару ворожого дрона.
📷 Микола Дацюк 10 травня 2024 року вступив до лав ЗСУ. Спершу Тучинський полігон, згодом у складі 68-ї єгерської бригади був перенаправлений до Покровська Донецької області. Від 29 червня 2024 року воїн вважався зниклим безвісті. 19 січня 2026 року рідні отримали офіційне підтвердження про те, що 29 червня 2024 року під час бойового завдання із захисту Батьківщини Микола загинув.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Роман Верес:
В нашій родині непоправне горе,
Загинув наш улюблений єдиний син Верес Євгеній Романович народився 10 жовтня 1998 року в селищі Борова, Фастівського району.
Здобув середню освіту у 2014 році у Борівській загальноосвітній школі |-||| ступенів. У 2017 році закінчив Вище комерційне училище Київського національного торгівельно-економічного університету та здобув професію «кухаря».
До 2019 року працював за спеціальністю.
У 21 рік (2019го) за власним бажанням прийнятий на військову службу та відданий Військовій присязі на вірність українському народу. Пройшов навчання та отримав звання молодшого сержанта.
З перших днів повномасштабного вторгнення боронив Батьківщину на посаді командира міномету відділення вогневої підтримки.
Багаторазово був відзначений нагородами.
Мужньо виконавши військовий обовʼязок в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув у віці 27 років 20 січня 2026 року на Донеччині.
У глибокій скорботі залишилися мати, батько, три молодші сестри, кохана дівчина та велика любляча родина, друзі.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Чернівецька обласна військова адміністрація
Сьогодні, 22 січня, відбудеться прощання з військовослужбовцями, які стали на захист України від російськ��х окупантів.
Солдатові Сергію Пітікарю, воїну військової частини А4447, останню шану віддадуть у Рідківцях.
Із солдатом Михайлом Політнічуком, воїном військової частини А4053, попрощаються у Сторожинці.
Прощання із солдатом Ярославом Шевчуком, воїном військової частини А4638, відбудеться у Ломачинцях.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Сьогодні Львівщина прощається із 9-ма захисниками:
📷 Роман Карпа
Проживав в селі Перегноїв Глинянської громади. Служив навідником механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини А4574. Вважався зниклим безвісти. Загинув 15 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Костянтинівкав Мар’їнської громади Донецької області.
📷 Олександр Кузьмич
Львів’янин.
У 2024 році долучився до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання на Херсонському напрямку у складі 704-ї бригади радіаційного, хімічного, біологічного захисту Сил підтримки.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни». Не стало воїна 5 січня.
📷 Володимир Коханюк
Уродженець міста Жмеринка Вінницької області. У 2024 році долучився до захисту країни. Виконував бойові завдання на Південно-Слобожанському напрямку у складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади.
📷 Назар Микитинський «Компас»
Львів'янин.
Був дним із найкращих пілотів БпЛА 219-го батальйону. Із початком повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Запорізькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади.
Нагороджений «Хрестом 54 Окремої механізованої бригади», «Почесною відзнакою командира 219-го окремого батальйону» та відзнакою начальника регіонального управління Сил територіальної оборони «Захід».
📷 Іван Ваш��ович
Уродженець міста Тернопіль, проживав у селищі Розділ Стрийського району. Загинув 14 січня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Попівка Охтирського району Сумської області.
📷 Андрій Сабрам
Житель міста Старий Самбір.
Інспектор прикордонної служби 3 категорії прикордонної комендатури швидкого реагування Державної прикордонної служби України, військової частини 9938.
Загинув 15 січня поблизу населеного пункту Осикове Донецької області.
📷 Владислав Смаль
Житель міста Шептицький. Служив старшим солдатом, оператором безпілотних літальних апаратів екіпажу безпілотних авіаційних комплексів військової частини А4118. На жаль, воїн загинув 12 січня під час виконання бойового завдання поблизу села Рай-Олександрівка Донецької області
📷 Сергій Берещак
Житель Шептицької громади. Сергій проходив військову службу на посаді старшого сержанта, командира бойової машини — командира механізованого відділення військової частини А4447. На жаль, 8 січня серце захисника зупинилось у Головному військовому клінічному госпіталі Києва.
📷 Андрій Лех
Житель Дрогобича. Долучився до лав Збройних сил України 1 травня 2025 року. Спочатку служив у Рівному, згодом долучився до складу 22-ї окремої механізованої бригади в Сумах.
Від 27 грудня 2025 року вважався безвісти зниклим. Андрій Лех загинув під час виконання бойового завдання на Курському напрямку фронту, потрапивши під мінометний обстріл.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Б��ла Церква
Захищаючи незалежність України, на війні загинув молодший сержант Єфіменко Олександр Аркадійович, 02.09.1975р.н.
Олександр був старшим стрільцем стрілецької роти батальйону ТрО.
Загинув воїн 25 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Купянськ Харківської області.
Співчуття рідним та близьким.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Андрій Розкошний із села Зелене Петрівської громади. Його мобілізували 19 жовтня 2023 року. Служив навідником у 79-й ДШБ, ви��онував завдання на Донеччині. Довгий час вважався зниклим безвісти. Наразі підтвердили, що 15 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області 42-річний воїн загинув. Попрощалися з Героєм 19 січня.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

Чернівецька обласна рада
Сьогодні, 18 січня, відбудеться прощання з військовослужбовцем, який загинув, боронячи Україну від російських окупантів.
Старшому солдатові Юрію Бісюку, воїну військової частини А4594, віддадуть останню шану у Вижниці.

[Сергій Погребецький @pogrebeckij]

У боях із російськими військами загинули ще троє захисників із Волині.
📷Стало відомо про загибель Олександра Кувшинова, жителя міста Ківерці. Волиня��ин загинув 13 квітня 2025 року внаслідок російського ракетного удару по командно-спостережному пункту в районі населеного пункту Родинське Донецької області.
📷Також підтвердили загибель Ігоря Ковальчука, жителя Нововолинської громади, якого майже два роки вважали зниклим безвісти. Воїн загинув 26 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в Бахмутському районі Донецької області.
📷Підтвердилася й загибель Дмитра Тимофєєва – воїна з Нововолинської громади,якого півтора року вважали безвісти зниклим. Свій останній бій захисник прийняв 14 вересня 2024 року в Покровському районі на Донеччині.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, побратимам і посестрам загиблих військовослужбовців.